
- •5.Східні слов’яни у давнину, їх заняття, побут, звичаї.
- •6.Виникнення і становлення Київської Русі(кінець 9-10 ст.)Перші князі, їх роль у розбудові держави.
- •9.Реформи Володимира Великого, їх значення для централізації Давньоруської держави.
- •12. Київська Русь в період феодальної роздробленості( середина 12-перша половина 13 ст.)
- •13.Галицько-Волинське князівство, його політичний розвиток у 12-першій половині 14 ст.
- •14.Роль Галицько-Волинського княз1вства в 1стор11 укра1нсько1 державност1.
- •16.Культура Ки1всько1 Рус1,11 вплив на екон.Та духовну сфери життя.
- •19.Соціально – економічний розвиток українських земель у 14-16 ст.
- •20.Україна в складі Речі Посполитої.
- •28. Другий етап війни. Зборівська і Білоцерківська мирні угоди.
- •38. Соціально-економічний розвиток України наприкінці XVII — у XVIII ст
- •39.Зруйнування Запорозької Січі
- •40. Правобережні і західноукраїнські землі наприкінці XVII — у XVIII ст.
- •27.Передумови, мета, характер, рушійні сили та періодизація Національно-визвольної війни українського народу середини хvіі ст.
- •72. Початок Другої світової війни. Приєднання західноукраїнських земель до складу урср та їх радянізація.
- •73. Напад фашистської Німеччини на срср. Трагічні наслідки бойових дій у 1941-1942 р., окупаційний режим на території України.
- •74. Рух опору в Україні в роки Другої світової війни, партизанський рух , діяльність оун-упа
- •80. Соціально-політичний та економічний розвиток України в 50-х – першій половині 60-х рр. Десталінізація, її сутність і наслідки.
- •Київська Русь за часів князювання Ярослава Мудрого та його наступників. «Руська правда».
- •17.Давньоруська держава та її роль у світовій исторії.
- •44.Політичне та соціально-економічне становище України в першій половині XIX ст. Посилення кризи феодально-кріпосницької системи.
- •54.Соціально-економічні та політичні процеси в Україні початку XX ст.
- •58.Піднесення національно-визвольного руху в Україні після Лютневої демократичної революції 1917 р. Утворення Центральної Ради та її роль у формуванні української державності. Унр.
- •59.М.С. Грушевський – видатний історик, політик, перший президент України.
- •61.Відродження унр. Директорія та її політика, причини поразки.
- •64.Встановлення влади рад на Україні. Соціально-економічне і політичне становище України на початку 20-х рр. XX ст.
- •66.Промисловий розвиток України у 20-30-х роках XX ст. Наслідки індустріалізації, особливості її здійснення в Україні.
- •67.Колективізація в Україні: методи її здійснення, соціальні та демографічні наслідки.
- •81.Політична опозиція в срср 60-80-х років XX ст. Дисиденти та шістдесятники, їх роль у національно-культурному житті України.
- •83. Основні етапи перебудови та її наслідки для України.
- •89.Шляхи реформування аграрного сектора економіки України в умовах ринкових відносин.
- •90. Історія України і формування громадської позиції, національної свідомості майбутніх фахівців.
- •86. Україна у світовому політичному процесі. Зовнішня політика України, її пріоритети.
- •87. Державна символіка України(прапор,герб,гімн) та її історичне походження.
- •88. Конституційний процес.Основні положення конституції України та їх значення для утвердження національної державності.
- •7.Суспільно-політичний і економічний устрій київської рус
- •5.Антична колонізація Північного Причорномор'я (VII ст. До н.Е. - V ст. Н.Е.)
- •14Давньоруські князівства у боротьбі проти монголо татарської навали
- •19.Брестська церковна унія та її наслідки
- •20.Українські землі у складі Великого князівства Литовського
- •23. Виникнення козацтва
- •26. Боротьба українських козаків проти турецько-татарської агресії.
- •31.Поділ України на Лівобережну та Правобережну.
- •33.Гетьман Іван Виговський
- •2.Створення перших державних обєднань на території України.
- •3.Формування людської цивілізації на території України. Трипільська культура
- •24. Запорізька Січ: адміністративно-політичний устрій, економічна та військова організація українського козацтва.
- •24. Запорізька Січ: адміністративно-політичний устрій, економічна та військова організація українського козацтва.
- •53. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпосного права в Наддніпрянській Україні.
- •54.Західноукраїнські землі в другій половині XIX – на початку хх ст.
- •55. Національно-визвольний рух в Україні в другій половині XIX ст.
- •57. Столипінська аграрна реформа та її наслідки в україні
- •68. Утворення зунр та ін
- •75. Визволення укр..Від гітлерівських окупантів.Внесок укр..Народу в розгром Німеччнини
- •76.Відбудова народного господарства України у повоєнні роки. Голод 1946—1947 рр.
- •90.Зовнішня політика України на сучасному етапі
- •46.Суспільні течії та рухи в Україні другої половини XIX ст.
- •47.Розвиток капіталізму в Україні другої половині XIX ст.
- •48.Суспільні рухи в Україні у першій половині XIX ст. Декабристський рух.
- •49.Початок українського відродження.Кирило-Мефодіївське братство та його історичне значення.
- •50.Україна під час революції 1905-1907рр.
- •52.Т.Г.Шевченко , його роль в духовному відродженні українського народу
50.Україна під час революції 1905-1907рр.
Початок ХХ ст. ознаменувався гострою кризою російського самодержавства. До затяжної економічної кризи (1899-1903) додалась поразка у російсько-японській війні (1904-1905). Країну охопили заворушення, які вилились у демонстрації, страйки, що носили здебільшого політичний характер. Причини революції: - невирішеність аграрного питання; - самодержавство, відсутність демократичних свобод; - колоніальна політика по відношенню до неросійських народів. 9 січня 1905 р. за наказом царя було розстріляно робітничу демонстрацію у Санкт-Петербурзі. Загинуло близько тисячі чоловік. Петербурзький розстріл викликав обурення робітників, невдоволення поширилось на армію і село. У січні в імперії застрайкувало 440 тис. чол. (з них на Україні 70 тис. чол.). У червні 1905 р. починаються селянські виступи, які відбулися в 64 з 91 повітів 9 українських губерній.
У червні виступи населення перекинулись і на армію, останню опору режиму. 14 червня повстали матроси броненосця "Потьомкін". На кораблі було піднято червоний прапор. Повсталі, не маючи чіткої програми дій, 24 червня здались румунським властям. На початку жовтня 1905 р. розпочався всеросійський політичний страйк. Прагнучи придушити його, уряд запровадив військовий стан у багатьох містах, в тому числі Києві і Харкові. Університети було закрито, на фабрики і заводи введено поліцію і війська. В Україні в страйку взяло участь 120 тис. чол. Голова уряду граф С. Вітте наполіг на кардинальній реформі. 17 жовтня 1905 р. цар Микола II видав Маніфест, який "дарував" народу громадянські свободи – недоторканість особи, свободу совісті, друку, зборів, союзів. Декларувалось скликання законодавчої Державної думи (парламенту). Цей маніфест вніс розкол у революційний табір: прихильники ліберальних поглядів вважали революцію завершеною і закликали до розбудови демократичних завоювань революції. Радикально настроєні політичні сили закликали до подальшого поглиблення революції і повалення самодержавства. Під час жовтневого політичного страйку постали політичні організації робітників – ради. Загалом по імперії їх виникло близько 50. В Україні перша рада з'явилась у Катеринославі (очолював Г. Петровський). Згодом ради виникли в Києві, Одесі, Миколаєві, Єнакієвому. Таким чином, у країні одночасно виникли зародки двох типів влади: парламентаризму (Державна дума) і народного самоврядування (ради). Крім рад, в Україні з'явились і профспілки, яких налічувалось близько 80. Вони об'єднували кілька десятків тисяч чоловік. Революція 1905-1907 рр. сприяла короткочасному розквіту українського національного життя. Так, було скасовано Емський указ. Відкрито нові кафедри українознавства в Одеському та Харківському університетах. Почала створюватись мережа "Просвіт". У 1905 р. з'явилась перша україномовна газета "Хлібороб". У 1906 р. після декількох невдалих спроб у Києві почала виходити газета "Рада". Її видавцем був Є. Чикаленко. У 1907 р. у Петербурзі вийшло повне видання "Кобзаря" Т. Шевченка. У тому ж році М. Грушевський у Києві засновує Українське наукове товариство. Відбулись зміни і в розстановці українських політичних сил. У 1905 р. РУП перейшла на марксистські позиції і перейменувалась в Українську соціал-демократичну партію (УСДП, лідери В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш, Л. Юркевич). Восени 1905 р. зі складу УДП виділилась Українська радикальна партія, але вже наприкінці року УДП і УРП об'єднались у УРДП, яка проіснувала до 1908 р., до утворення Товариства українських поступовців (ТУП). На початку 1907 р. із розрізнених гуртків утворилась Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР). Українці прийняли активну участь у виборах до І та ІІ Державних дум. У І Думі українська громада налічувала 45 депутатів, у ІІ – 47. Після поразки грудневих збройних повстань почався період спаду революції, а 3 червня 1907р. вона закінчилася розгоном Другої Державної думи. Незважаючи на те, що революцію 1905—1907 pp. було придушено, вона стала важливим етапом у національно-визвольній боротьбі українського народу, сприяла пробудженню його політичної і національної свідомості, а українські партії набули необхідного досвіду політичної боротьби в умовах революції. Під час революції відбулися певні зрушення у справі українізації. Виникла значна кількість українських газет та часописів, тижневиків та журналів. Національно-визвольний рух охопив усі верстви населення. Революція 1905—1907 рр. завдала серйозного удару царському самодержавству і стала початком боротьби українського народу за національне і соціальне визволення. Українське суспільство вийшло з революційної боротьби зміцненим, більш організованим, з чіткіше визначеними цілями.
51.Україна в роки Першої світової війни.Перша світова війна 1914—1918 pp. і національні революції, каталізатором яких стала Україна, відкрили у світовій історії новітню добу, що триває й нині. Вона була війною імперіалістичною, зумовленою глибокими суперечностями (економічними, політичними, військовими) між двома протилежними блоками: Антантою (Англія, Франція, Росія, ін.) та Троїстим союзом, який згодом став Четверним, або ж Центральним блоком (Німеччина, Австро-Угорщина, Османська імперія, Болгарія). Так, Росія прагнула загарбати Галичину й Буковину, знищити тут «український П'ємонт», заволодіти Стамбулом (Константинополем), узяти під одноосібний контроль протоки Босфор та Дарданелли і під звуки переможних сурм придушити революцію у власній країні. Австро-Угорщина мала схожу мету, зокрема хотіла захопити деякі території на Балканах і частину земель Правобережної України. Те, що деякі країни, наприклад Бельгія та Чорногорія, вели справедливу війну, суттєво не впливало на загальний несправедливий з обох боків характер цієї кривавої війні.З початком Першої світової війни українські політичні партії опинилися в особливо тяжкому і складному становищі. Крім того, що вони зазнавали переслідувань з боку урядів панівних націй, вони перебували на різних боках державних кордонів - у Росії і Австро-Угорщині.Отже, суть трагедії українського народу, пов´язаної з початком Першої світової війни, полягає в тім, що війна перетворила українські землі на об´єкт експансії, арену воєнних дій, а їхніх жителів — на учасників братовбивчого протистояння. Крім того, війна зумовила й інші негативні тенденції та процеси в суспільному розвитку цих земель: розкол національного руху, зведення нанівець легальних можливостей політичної та культурної діяльності, придушення опозиційних сил, застосування імперськими державними органами репресивних акцій, руйнацію народного господарства, деформацію структури виробництва, посилення залежності від іноземного капіталу.