83. Основні етапи перебудови та її наслідки для України.

Перебудова - це період в історії СРСР- спроба партійно-державного керівництва СРСР вивести країну з кризи, що охопила всі сфери життя суспільства, шляхом здійснення радикальних реформ в економіці і політиці.Етапи перебудови:1/Квітень 1985-січень 1987 – визрівання політичного курсу перебудови.Ознаки етапу:визрівання потреби в політичних узагальненнях та чіткій програмі перебудови; законсервованість, інертність, зорієнтованість на політичний центр суспільної думки.2.Січень 1987-літо 1988 – кристалізація та усвідомлення основних завдань перебудови, формування і розширення її соціальної бази.Ознаки етапу: політичний центр сформулював, а згодом і обнародував стратегічну тріаду перебудови:нове політичне мислення; розпочалося активне формування соціальної бази перебудови.3.Літо 1988-травень 1989 – зміцнення центр рушійних сил перебудови зверху вниз.Ознаки етапу: обєднання громадян на основі спільних інтересів та особистих стосунків; порівняно значний ступінь самостійності та незалежності від державних і політичних структур.Травень 1989- лютий 1990 – розмежування, консолідація та протистояння політичних сил.Лютий- грудень 1990 – поступове зміщення вправо акцентів політики керівництва СРСР і радикалізація народних мас.Ознаки етапу: чітка розстановка нових політичних партій в Україні.Грудень 1990 – серпень 1991 – кінець перебудови.Наслідки:1Формування багатопартійності в Україні;2Отримання державного суверенітету;3Проголошення незалежності України.

89.Шляхи реформування аграрного сектора економіки України в умовах ринкових відносин.

Найважливішою особливістю аграрних відносин є те, що в сільському господарстві основним засобом виробництва є земля.

Земля -- перша й основна умова будь-якого виробництва, але в сільському господарстві вона ще й головний засіб виробництва, елемент продуктивних сил .

Особливість аграрних відносин зумовлена й тим, що земля є предметом праці й одночасно засобом виробництва.

Сучасний земельний фонд України становить 60,4 млн га. Значна частка земельної площі (69,3 % , або 41,8 млн га) -- це сільськогосподарські угіддя, у структурі яких 78 % (32,5 млн га) припадає на ріллю.За оцінками вчених, при оптимальній структурі землекористування, відповідному рівні землеробства держава здатна прогодувати 300-- 320 млн осіб.

Складовою аграрних відносин є рентні відносини.

В Україні склалася структура АПК, характерна для країн з відносно низьким рівнем господарського розвитку.

Підраховано, що якби всю продукцію, вироблену в сільському господарстві України, було збережено і своєчасно перероблено, то приріст обсягу виробництва і продовольства становив би не менше як 25 % , а за деякими видами -- 35-40 %.

Державна підтримка селянських господарств має стати невід'ємною складовою загальнодержавної програми соціально-економічних перетворень і розвитку країни.

90. Історія України і формування громадської позиції, національної свідомості майбутніх фахівців.

1. Психологічні засади формування громадської активності у молоді.

Удосконалення будь-якого суспільства немислиме без систематичної та цілеспрямованої роботи щодо розвитку і становлення особистості. Але досягти зрілості як особис-тість людина здатна лише через громадянське бачення сві-ту, через оцінку усього, що відбувається навколо, з позицій власної активної участі та відповідальності за ті процеси, що проходять у суспільстві.

Реформа освіти ставить проблему виховання громадя-нина на перше місце, оскільки добре відомою є незапереч-на істина:

аби демократія стала реальністю життя, потрібна зацікавленість людей у досягненні суспільно важливих цілей; відповідальність за долю суспільства як за свою власну;

сприяння зближенню інтересів особи та суспільст-ва, держави;

подолання або хоча б послаблення суперечно-стей поміж ними.

САМООЦІНКА - це судження людини про міру наявності у неї якостей, властивостей порівняно з їх певними еталонами, котрі являють собою систему національних цінностей тієї спільноти, до якої людина - суб'єкт самооцінки, себе відносить, з якою себе ідентифікує.

ДОМАГАННЯ - це настанова людини на вибір особисто значущих цілей, що визначаються системою етнічних, національних цінностей, досягнення яких (цілей) може задовольняти прагнення людини посісти бажане місце на шкалі таких цінностей. НАЦІОНАЛЬНА САМОСВІДОМІСТЬ - це усвідомлення особистістю себе часткою певної національної /етнічної/ спільноти та оцінка себе як носія національних /етнічних/ цінностей, що склалися у процесі тривалого історичного розвитку національної спільноти, її самореалізації як суб'єкта соціальної дійсності.