Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
5_6_8_9_12_13_14_16_19_20_28_29_30_33_34_35_3.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
202.91 Кб
Скачать

64.Встановлення влади рад на Україні. Соціально-економічне і політичне становище України на початку 20-х рр. XX ст.

Обєднання партій УНДП, УСДП та УРП призвело до заснування Головної Української Ради (ГУР). Лідер – Кость Левицький. Головна мета –створення української автономії у межах Австро-Угорщини.

Особливості політичного життя в Західній Україні в 20-З0х рр.

Міжвоєнний період (1921-1939 рр.) у Західній Україні позначений напруженою політичною боротьбою. У ній брали участь різні верстви населення. Політичні режими, що існували в країнах, до яких входили західноукраїнські землі (Польща, Чехословаччина, Румунія), допускали певну свободу політичної діяльності, тому політична боротьба найяскравіше виявлялася в діяльності партій.

Найбільшою політичною партією на підконтрольних Польщі територіях Західної України було Українське національно-демократичне об єднання (УНДО) - партія центристського спрямування, що орієнтувалася на здобуття Україною незалежності, не вдаючись при цьому до терористичних актів, на демократичний розвиток України. Значна частина населення Західної України після поразки у визвольній боротьбі почала втрачати віру в традиції та цінності західної демократії, перестала плекати надії мирними методами, з допомогою західних країн досягти незалежності країни. Серед політиків, особливо молодих, зростали нетерпіння, схильність до безкомпромісних, крайніх методів боротьби, включаючи терор.

Таким чином, у центрі політичного життя західноукраїнського суспільства стояли такі головні питання: визначення шляхів національного визволення України, побудова суверенної української держави, утвердження в ній справедливого соціально-економічного ладу.

Соціально-економічне становище на західноукраїнських землях у 20-30-х рр.

Після поразки у війні за збереження державної незалежності Західна. Україна опинилася в складі декількох держав: Польщі, Румунії і Чехословаччини. До складу Польщі входили Східна Галичина, розділена на три воєводства - Львівське, Тернопільське і Станіславське, а також Західна Волинь, Полісся і Холмщина. Північна Буковина і придунайські землі опинилися у складі Румунії, а Закарпаття - Чехословаччини. Усі ці територіальні зміни були затверджені відповідним рішенням Антанти. Українські землі в Польщі, Румунії і Чехословаччині не мали самоврядування, власного автономного устрою. Уряди цих країн стояли на унітаристських позиціях і свою політику спрямовували на зміцнення контролю над українськими територіями, їх денаціоналізацію.. Українські школи закривалися, розгорталася мережа польських і румунських. Двері вузів для українців відкривалися дуже рідко.Національні утиски доповнювалися соціально-економічним гнобленням. Польський уряд поділив країну на дві території - Польщу "А" і Польщу "Б" . До першої належали корінні польські землі, до другої - переважно західноукраїнські та західнобілоруські. В Західній Україні панувало велике поміщицьке землеволодіння. Було оголошено про проведення в Західній Україні аграрної реформи, але вона не торкнулася основної маси селянства. Зате кращі земельні ділянки охоче надавали колоністам із Польщі, Румунії і Чехословаччини. Особливо швидко зростала чисельність неукраїнського населення в містах.. Загалом, незважаючи на важке національне та соціально-економічне гноблення, західноукраїнське населення в 20-30-ті рр. не зазнало тих страхітливих знущань і жахливих втрат, які випали на долю жителів радянської частини України.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]