Тема 1. Загальні вимоги до звітності Лекція. Загальні вимоги до звітності

План.

1. Поняття, сутність і мета звітності підприємств та організацій України. Види, склад та класифікація звітності підприємств: фінансова, податкова, статистична і спеціальна.

2. Загальні підходи щодо порядку складання звітності.

3.Звітний період. Підготовка облікових даних для складання звітності. Порядок подання і оприлюднення звітності підприємств.

Мета: ознайомитись з організацією звітності на підприємстві, порядку подання.

1.Документи, які характеризують результат діяльності підприємства, виробничі витрати, склад та використання капіталу відносять до звітності.

Звітність це облікові записи, які дають можливість прослідкувати господарську діяльність. Обліковий процес на кожному підприємстві закінчується складанням звітності на підставі об’єднання поточних даних для розрахунку економічних показників, необхідних для управління. Крім того, звітність – джерело інформації для аналізу підсумків діяльності підприємства, оцінки використання ресурсів, фінансового положення, виявлення резервів зниження витрат виробництва та росту рентабельності.

В умовах ринкових відносин, коли на економічному просторі одночасно працюють різноманітні господарські суб’єкти – юридичні та фізичні особи, звітність стає основним джерелом інформації. Кожний суб’єкт господарювання намагається знати все про своїх замовників та постачальників. Склад та структура звітності може бути розроблена в залежності від потреб підприємства. Така звітність буде індивідуальна і її будуть використовувати тільки працівники конкретного підприємства. Документи звітності можливо розробляти і затверджувати на рівні держави. Така звітність буде загальною та універсальною, всі підприємства повинні організовувати її складання та представлення до державних органів. Кожний з цих варіантів діє на сучасному підприємстві. Індивідуальна та загальна звітність дозволяє представити процес виробництва та реалізації як єдиний механізм, котрим можливо керувати.

Розробкою документів звітності займаються фахівці, котрі володіють питаннями обліку, аналізу та знають інформаційні потреби держави, регіонів, підприємств.

В розвинутих країнах діють різноманітні спеціалізовані організації, як господарські, так і суспільні (асоціації, центри, комітети, союзи бухгалтерів). Ці організації систематично проводять дослідження серед керівництва фірм та інших користувачів звітності з метою вивчення потреби в економічних показниках, які дозволяють децентралізовано приймати економічні рішення в умовах ринкової економіки. Результати таких досліджень законодавчо закріпляють в нормативних документах, наприклад, Великобританія – в Законі про компанії; Німеччина – Торговельний кодекс; Фінляндія – Закон про бухгалтерський облік. Європейський парламент за останні роки прийняв цілий ряд законодавчих актів (директив), які направлені на уніфікацію звітності в європейських країнах.

Питання 2.

В Україні склалась система звітності, яку можна поділити за різними напрямками:

За видами обліку

- оперативна;

- податкова;

- фінансова;

- статистична;

За терміном складання:

-денна;

-тижнева;

-декадна;

-місячна;

-квартальна;

-річна.

За формою створення підприємств:

-державна;

-приватна

-колективна

За видами діяльності підприємства

-прибуткова

-неприбуткова

за обсягом наведеної інформації:

- консолідована

-індивідуальна

за обсягом наданих послуг (робіт) та чисельністю

-загальна

-суб'єктів малого підприємництва.

Оперативна звітність – це є документи, які отримують на заключному етапі оперативного обліку. Розробляється та затверджуються така звітність на конкретному підприємстві, вона характеризує окремі господарські операції, може бути індивідуальна, диференційована та інша. З такою звітністю працюють керівники середнього рівня. Основною задачею такої звітності є надання інформації для прийняття рішень на поточний період.

Фінансова (бухгалтерська) звітність – документи, що містять інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, про рух грошових коштів підприємства за звітний період та іншу. Слід звернути увагу на те, що в Україні фінансова звітність – система взаємозв’язаних узагальнених показників, що характеризує фінансовий стан підприємства на визначену дату і результати його діяльності за звітний період і базуються на бухгалтерському обліку підприємства (Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»). Така звітність єдина для всіх суб’єктів господарювання і з нею працюють керівники, замовники, постачальники, банки і інші.

Податкова звітність – звітність, в якій наведено показники: валовий доход, валові витрати, амортизація та прибуток (збиток) діяльності підприємства. Податкова звітність представлена в вигляді документа «Декларації на прибуток», яка надається до податкової служби.

Статистична звітність – документи, які вміщують сукупність статистичних даних о роботі підприємства та здаються в затверджені терміни до статистичних організацій. Документи складаються за спеціальними формами, які розробляє та затверджує Державний комітет з статистики.

За терміном представлення звітність поділяють в залежності від цілі та напрямків використання звітності. Наприклад, річна звітність дозволяє в цілому охарактеризувати фінансовий стан та напрямки господарської діяльності підприємств, а денна необхідна для контролю за поточною діяльністю. Термін складання оперативної звітності розроблює та затверджує підприємство самостійно. Термін за іншими видами звітності затверджує держава.

В залежності від форми утворення підприємства перелік та повнота заповнення звітності відрізняються. Наприклад, на залізниці (державне підприємство) не всі структурні підрозділи залізниці складають баланс та звіт про фінансовий стан підприємства. Тільки акціонерні товариства заповнюють ІІІ розділ звіту про фінансовий результат підприємства «Розрахунок показників прибутковості акцій».

За видами діяльності підприємства можуть бути прибутковими (збитковими) та неприбутковими. Ціллю діяльності неприбуткових організацій не є отримання прибутку. До таких організацій належать кооперативи, громадські, політичні організації та інші. Звітність неприбуткових організацій відрізняється від звітності виробничих підприємств.

Індивідуальна звітність характеризує діяльність конкретного підприємства. Консолідована звітність характеризує стан і результати діяльності підприємства в сукупності з дочірніми підприємствами; така звітність характерна для залізниці.

За обсягом наданих послуг (робіт) та чисельності звітність можливо поділити на загальну та звітність суб’єктів малого підприємництва, яка є значно скороченою в співставленні з загально.

На підприємствах одночасно ведуться та заповнюються різні види звітності. Важливим завданням керівництва підприємства є організація та розподіл обов’язків між співробітниками за своєчасним складанням звітності.

Звітність підприємства дозволяє ефективно управляти виробництвом, прогнозувати напрямки розвитку бізнесу, оцінити стосунки з покупцями та постачальниками. Крім того, звітність дозволяє державі планувати розвиток країни в цілому та кожної галузі або регіону. Роль держави в складанні та використанні звітності є складною. З одного боку держава затверджує види, форми звітності, терміни представлення. З другого, звітність це основне джерело надходження економічної інформації держави.

Вид діяльності підприємства має вплив на особливості складання звітності підприємства, бо такі показники, як операційний цикл, цикл руху готівки, характеристика цілей виробництва, оцінка галузевого ризику та інші є індивідуальними. Бухгалтер повинен досконально знати та орієнтуватися в технологічних особливостях потенційних підприємств. Це можуть бути виробничі, торгівельні, транспортні та інші підприємства. Розглянемо більш детально особливості підприємств по видам їх діяльності, які повинен мати на увазі бухгалтер при складанні звітності.

Виробнича діяльності. Результатом виробничої діяльності є продукція для продажу. Продукцію отримують шляхом технологічної обробки матеріалів, покупних деталей та напівфабрикатів. До таких підприємств належать машинобудівні, швейні, меблеві виробництва.

Операційний цикл на таких виробництвах може бути від годин до декілька років. Наприклад, виготовлення взуття на підприємствах масового виробництва триває години, а виготовлення турбіни для електростанції – роки. Операційний цикл починається з фінансових інвестицій для придбання матеріалів, які після обробки перетворюються у готову продукцію. Готова продукція реалізується, на підприємстві з’являється готівка і цикл починається знову. Для таких підприємств характерно значна кількість запасів у вигляді матеріалів, напівфабрикатів, готової продукції. Крім того, такі підприємства є капіталомісткими. Постійно необхідні кошти на поповнення, для ремонту, модернізації основних засобів. Бухгалтер повинен пам’ятати, що на виробничих підприємствах доля основних засобів є більш значною, у порівнянні з оборотними активами. Підприємства використовують позики для придбання обладнання, споруд; на закупку матеріалів, фінансування дебіторської заборгованості. Облік витрат потребує розробки досконалого управлінського обліку, а у запасах обов’язково присутня стаття – незавершене виробництво, розрахунок якої розробляється індивідуально по кожному підприємству. Складно організовувати виконання принципу бухгалтерського обліку – відповідність доходів та витрат. Для виробничих підприємств характерно заповнення більшої кількості статей звітності, бо господарські операції можуть бути дуже різні (товарний кредит, бартер, купівля-продаж, давальницька сировина); необхідно проводити перерахунок активів підприємств на момент складання звітності за справедливою вартістю. Статистична звітність має суцільно галузевий напрямок класифікації.

Торгівля. Метою торгівельного підприємства є не виробництво, а перепродаж продукції підприємств виробничої діяльності, як іншим юридичним особам, так і фізичним особам. Торгівельні підприємства можна поділити на оптові та роздрібні.

Операційний цикл при оптової торгівлі починається з придбання запасів товару. Після реалізації товару настає дебіторська заборгованість, яка після надходження грошових коштів приводить до завершення операційного циклу. Основним ризиком є придбання великих партій товарів які не користуються попитом. На таких підприємствах як правило немає потреби до власних основних засобів, обладнання; такі підприємства використовують орендне обладнання. В звітності заповнюють статті оборотних активів; доля дебіторської і кредиторської заборгованості значна; відсутні рахунки виробництва.

Роздрібна торгівля. Роздрібні торгівці набувають товару у оптових торгівців або у виробників для подальшої реалізації. Роздрібні підприємства дуже різні – від універсальних магазинів з великою долею основних засобів, до невеликих торгівельних крамниць. Операційний цикл починається з використання грошових коштів для придбання товарів, які реалізують фізичним особам за готівку або в кредит. Дебіторська заборгованість є мінімальною, а гроші використовують на поповнення товарних запасів. В залежності від типу роздрібного підприємства основними статтями в звітності можуть бути основні засоби або запаси товарів. Рівень чистого прибутку в роздрібній торгівлі нижче, ніж на виробничих підприємствах, але вище підприємств оптової торгівлі. На таких підприємствах рівень недостач, крадіжок є значним, характерна сезонність в показниках товар оберту та доходу.

Транспортна діяльність. Транспортні підприємства за схемами організації та видами перевезень дуже різні. До транспортних підприємств належать підприємства залізниці, автотранспортні, повітряні, річні та морські. Перевезення може бути пасажирів та вантажів. Основна ціль транспортного підприємства це перевезення вантажів від одної юридичної особи до іншої, або перевезення пасажирів та їх багажу. Основна особливість незалежно від видів – це значні фінансові кошти для придбання основних засобів – рухомого складу.

Транспортні підприємства використовують свій парк на протязі періоду, який може бути від одного року для автомобілів (орендованих), до 25 років для літаків та локомотивів. Тобто підприємства постійно або реалізують основні засоби, які вичерпали ресурс, або придбають нові основні засоби. Позики які використовують такі підприємства є довгостроковими. Витрати на таких підприємствах більш стабільні, тому організація обліку таких витрат дозволяє розраховувати прогнозні показники.

Залізничні підприємства за видами діяльності різнобічні – локомотивні та вагоні депо, станції, дистанції колії, сигналізації та зв’язку, електрифікації та інші. Всі підприємства забезпечують виконання однієї задачі – перевезення вантажів та пасажирів. На підприємствах залізниці доля внутрішніх та внутрігосподарських розрахунків значно вище ніж на інших підприємствах.

Будівництво. Будівельні підприємства працюють на основі отриманих замовлень. Будівельні роботи підприємство може виконувати самостійно або у вигляді підрядних робіт, операційний цикл будівельних робіт довгостроковий, тому фактичні витрати відрізняються від кошторисів та запланованих витрат. Для проведення робіт замовник надає аванси, які в поточному періоді не будуть повністю освоєнні. Всі це потребує розробки індивідуальних прийомів обліку доходів і витрат на будівельних підприємствах, які враховуються при складанні фінансової звітності. На будівельних підприємствах значна доля активів приходиться на основні засоби які, як правило, не мають великої цінності при ліквідації підприємства.

Надання послуг для фізичних осіб. До таких підприємств належать підприємства харчування, аудиторські, юридичні фірми, туристичні бюро, ремонтні фірми та ін. Вони не виробляють реального продукту, а надають послуги. Операційний цикл таких підприємств починається з надходження замовлення і на виконання таких замовлень великих матеріальних витрат найчастіше не треба, на якість наданих послуг впливає кваліфікація і професійний рівень виконавця. Для таких підприємств характерно зростання дебіторської та кредиторської заборгованостей, які є основною статтею в звітності підприємств, незначна доля необоротних активів та наявність однотипних господарських операцій

Відповідно до закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» всі підприємства з початку діяльності до моменту ліквідації повинні вести бухгалтерський облік. Заключним етапом бухгалтерського обліку є складання звітності.

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» наведено таке визначення. «Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка дає інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період».

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Питання 3.

Порядок представлення фінансової звітності користувачам наведено в діючому законодавстві, так фінансова звітність надається відповідно до:

- придбання, продажу та володіння цінними паперами;

- участі в капіталі підприємства;

- оцінки якості керівництва;

- оцінки можливості підприємства своєчасно виконати свої обов’язки;

- забезпечити обов’язки підприємства;

- розрахувати суми дивідендів;

- регулювання діяльності підприємства;

- інших рішень.

Інформація, яка наведена в фінансових звітах повинна бути зрозуміла та розрахована на однозначне тлумачення її користувачем при умові, що вони мають достатні знання. А це означає, що складні поняття, котрі є необхідними для прийняття рішень, не повинні виключатися з звітності.

Фінансова звітність повинна включати інформацію, котра впливає на прийняття рішень, дозволяє своєчасно оцінити минулі, поточні, майбутні події; підтвердити та скоректувати їх оцінку, зроблену в минулому. А це можливо тільки в тому випадку коли при представленні інформації в фінансовій звітності будуть дотримуватись таких критеріїв: суттєвість, своєчасність, повнота, нейтральність, об’єктивність.

Інформація є суттєвою, якщо невірний розрахунок або пропущення можуть вплинути на прийняття рішень користувачем. Своєчасна інформація – це достовірна інформація, яка втрачає сенс, якщо вона представлена користувачем з запізненням. Суттєвість інформації визначається відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та керівником підприємства.

Повнота означає повне висвітлення діяльності підприємства, тобто фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і можливі наслідки операцій і подій, що здатні вплинути на рішення, прийняті на її основі.

Нейтральність передбачає об’єктивне представлення інформації. Інформація не є нейтральної, якщо вона може вплинути на ухвалення рішення.

Об’єктивність обумовлена невизначеністю деяких подій (наприклад, повернення сумнівної заборгованості, термін експлуатації основних засобів і ін). У зв’язку з цим при оцінці приведеної в звітах інформації варто не допускати завищення активів, або заниження доходів, витрат, зобов’язань підприємства. Це значить, що збитки і зобов’язання необхідно відбивати в бухгалтерському обліку відразу ж після одержання підтвердження про імовірність їхнього утворення, а активи і доходи – тільки тоді, коли вони реально отримані чи зароблені. Тому, наприклад, сумнівну дебіторську заборгованість варто списувати на витрати і віднімати з загальної суми дебіторської заборгованості в тім періоді, коли виникли сумніви в можливості її погашення.

При складанні фінансової звітності необхідно пам’ятати про основні принципи обліку.

Превалювання сутності над формою означає, що операції і події повинні відбиватися у фінансовій звітності відповідно до їхньої економічної сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми. Наприклад, передача активу у фінансову оренду не означає перехід права власності на нього від орендодавця до орендаря. Хоча на практиці цей актив зараховується на баланс орендаря, тому що до нього фактично перейшли усі вигоди і ризики, зв’язані з використанням цього активу.

Допущення безперервності діяльності потребує від керівництва підприємства здійснювати оцінку його здатності продовжувати свою діяльність у доступному для огляду майбутньому. Таке допущення є важливим, оскільки у випадку банкрутства, ліквідації підприємства його фінансова звітність складається виходячи з інших принципів і вимог, ніж пропонованих до оцінки статей в умовах звичайної діяльності.

Оцінюючи доцільність допущення безперервності діяльності керівництву варто проаналізувати всю наявну інформацію і показники, що визначають прибутковість операцій і доступ до фінансових ресурсів у доступному для огляду майбутньому (принаймні 12 місяців після дати балансу). Якщо після проведеного аналізу керівництво має значну непевність, засновану на інформації про події й умови, що можуть вплинути на здатність підприємства продовжувати діяльність, то це варто відбити в примітках до фінансових звітів, указавши причини.

У випадку якщо фінансові звіти складені не на основі допущення про безперервність діяльності, це також потрібно відбити в примітках з описом причин, по яких підприємство не вважає себе безупинно діючим, і методи оцінки, що були застосовані для складання фінансових звітів.

Принцип нарахування і відповідності. Вимога П(с)БО складати фінансові звіти (крім Звіту про рух коштів) за принципом нарахування позначає, що результати операцій і інших подій варто відбивати в облікових реєстрах і фінансових звітах тоді, коли вони мали місце, а не тоді, коли підприємство чи одержує або перераховує грошові кошти.

Виходячи з цього принципу доходи варто відбивати в Звіті про фінансовий результат в тім періоді, коли вони були зароблені, а витрати - на основі відповідності цим доходам. Принцип відповідності забезпечує визначення фінансового результату звітного періоду шляхом зіставлення доходів звітного періоду з витратами, що були понесені при одержанні цих доходів.

Однак не усі витрати можна безпосередньо зіставляти з визначеними доходами. У зв’язку з цим такі витрати відбивають у Звіті про фінансові результати в тім періоді, коли вони виникли (адміністративні витрати, витрати на збут, інші поточні витрати).

Принцип періодичності, котрий допускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

За П(с)БО 1 звітний період складає календарний рік, для новоствореного підприємства або для підприємства, що ліквідується, тривалість звітного періоду може бути до 15 місяців. Принцип періодичності дозволяє вираховувати прибуток за календарний рік, за формулою доход мінус витрати дорівнює фінансовому результату.

«Бухгалтерські книги повинні закриватися кожний рік, тому що регулярний облік сприяє дружбі» - такий висновок наведено в книзі Луки Пачолі «Трактат о счетах и записях».

Принцип автономності підприємства. Кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно та зобов’язання власника не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства. Наприклад, власник підприємства вносить власні грошові кошти до статутного капіталу, така операція буде показана у фінансовій звітності. Операція з нарахування та виплати дивідендів теж показується в фінансовій звітності. Але як отримані дивіденди використає власник в фінансову звітність не входить.

Принцип історичної (фактичної) собівартості. Актив оцінується за витратами на їх виробництво або придбання. До собівартості придбаних активів включається: ціна придбання, податки, мито, збори, витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи та інші.

Особливістю обліку за історичної собівартістю є можливість перевірки достовірності господарської операції за первинними документами.

Таким чином, всі активи підприємства (основні засоби, запаси, нематеріальні активи) будуть оцінюватися за цією собівартістю на дату господарської операції.

Принцип повного висвітлення. Фінансова звітність повинна вміщувати всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки операцій та подій, які можуть впливати на рішення користувачів звітності. Наприклад, підприємство взяло кредит 1-го жовтня 20010 року на один рік, відсотки нараховують два рази на рік – 1-го квітня та 1-го жовтня. Нараховані відсотки – це витрати підприємства. На основі принципу повного висвітлення в фінансовій звітності 2010 року необхідно показати нараховані відсотки за три місяця (жовтень, листопад, грудень).

Принцип обачності. В бухгалтерському обліку застосовують методи оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємств. Обережність (обачність) дозволяє враховувати у Звіті про фінансові результати потенційні збитки, проте не дозволяє включати потенційні прибутки. Наприклад, запаси підприємства на момент їх отримання відображаються в обліку за історичною собівартістю. Під час складання балансу на 31 грудня запаси необхідно показати за чистою вартістю реалізації.

Принцип обачності дозволяє зблизити працю бухгалтерів та менеджерів. Зокрема песимізм бухгалтерів нейтралізую оптимізм менеджерів; завищення прибутку та суми майна більш небезпечно для підприємства, бо приводить до недостовірної фінансової звітності та недостовірного економічного аналізу.

Принцип обачності – є одним з важливіших в міжнародній практиці. «Обережність дозволяє враховувати у звіті про фінансові результати потенційні збитки, проте не дозволяє включати потенційні прибутки.

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності. Це універсальний прийом вимірювання економічної інформації.

Необхідно використовувати усі принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.

Наявність принципів фінансової звітності дозволяє практикуючим бухгалтерам самостійно вирішувати складні ситуації в обліку та є базою для формування вагомої позиції при обстоюванні своїх рішень.

Згідно Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку фінансова звітність має вигляд таблиці, яка складається з загальної частини, основної та заключної. В загальній частині наведено реквізити, назва підприємства, ідентифікаційний код, територія, форма власності, вид діяльності, галузь, одиниці виміру. Основна частина – таблиця, яка поділена на статті. Стаття – елемент фінансового звіту, який відповідає критеріям за Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Наприклад: нематеріальні активи, основні засоби, запаси, грошові кошти, капітал та інші.

Істотність статті визначається її розміром і характером активів та пасивів, що розглядаються одночасно. На підставі цього однакові по характеру статті (будинки, машини, устаткування) часто поєднують в одну статтю «Основні засоби», навіть якщо розмір кожного активу істотній. У той же час, якщо статті мають істотній розмір, але розрізняються по характеру чи функціям, то їх треба подавати їх окремо. При цьому варто мати на увазі, що стаття, що не є істотною для її окремого відображення у фінансових звітах, може бути, однак, досить істотної для окремого її розкриття в примітках. Статті фінансової звітності не слід звертати, це може привести до спотворення фінансової звітності. Наприклад, підприємство нарахувало податки до бюджету в розмірі 1000,0 грн., а податковий кредит за ПДВ складає 200,0 грн. В балансі необхідно показати дві статті заборгованість перед бюджетом – 1000,0 грн., заборгованість бюджету – 200,0 грн., а не одну в розмірі – 800,0 грн.

Статтю наводять у фінансовій звітності, якщо вона відповідає таким критеріям:

- існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, зв’язаних з цією статтею;

- оцінка статей може бути достовірно оцінена.

В строках форм фінансової звітності, які не мають показників, ставиться прочерк.

Заключна частина звітності складається з підписів керівника та головного бухгалтера та печатки підприємства.

Фінансова звітність заповнюється на основі даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік кожного підприємства базується на обліковій політиці підприємства.

Облікова політика – це визначені принципи, основи, домовленості, правила і практика, прийнята підприємством для складання і представлення фінансових звітів, що оформлюються наказом по підприємству.

Оскільки існують різні методи й основи оцінки активів, зобов’язань, нарахування амортизації, підготовки консолідованих звітів і ін., то підприємства мають право обирати різну облікову політику згідно П(с)БО.

Згідно принципу послідовності, підприємство постійно (з року в рік) повинно застосовувати обрану облікову політику. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених П(с)БО, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності. Такий підхід дозволяє набувати порівняну інформацію.

Порівнянність інформації характеризує можливість користувачів звітності порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди і фінансові звіти різних підприємств.

Таке порівняння дає можливість оцінити динаміку розвитку підприємства і його позицію на ринку послуг, використовувати різноманітні методи економічного аналізу.

Фінансові (бухгалтерські) звіти – це звіти, що задовольняють вимогам користувачів. На основі затвердженої фінансової (бухгалтерської) звітності користувачі можуть проаналізувати фінансовий стан підприємства, вибрати необхідну для них інформацію та прийняти обґрунтоване рішення.

Інформаційні потреби різних груп користувачів наведено в таблиці 1.1 Таблиця 1.1

Користувачі фінансової звітності

Користувачі фінансової звітності	Інформаційні потреби
1	2
Інвестори	Здатність підприємства платити дивіденди. Прийняття рішення щодо руху інвестицій.
Працівники	Стабільність і прибутковість підприємства. Збереження робочих місць, оплата праці і пенсійне забезпечення.
Банки	Своєчасне повернення кредитів і одержання відсотків.
Постачальники й інші кредитори	Своєчасність сплати рахунків.
Клієнти, замовники	Можливість одержання необхідних товарів, послуг.
Уряд	Своєчасність і повнота сплати податків.
Громадськість	Вплив діяльності підприємства на добробут суспільства (зайнятість, екологію)

Термін представленої фінансової (бухгалтерської) звітності наведено в Постанові КМУ «Порядок надання фінансової звітності» 28.02.2000 р. №419. Річна звітність представляється не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком, (у 2012 р не пізніше 9 лютого), квартальна до 25 числа місяця наступного за звітним періодом.

Датою представлення фінансової (бухгалтерської) звітності є день фактичної її передачі до користувачів. Звітність можливо пересилати по почті. Але кінцевий термін відправки це 10 днів до останнього строку, тобто на штемпелі підприємства зв’язку повинна бути дата не пізніше 10 лютого.

Консолідована річна фінансова звітність представляється в термін не пізніше 15 квітня наступного за звітним роком.

Закон «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996 та П(с)БО передбачає складання таких форм фінансової звітності за рік (для всіх підприємств крім представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності).

Таблиця 1.2

Фінансова звітність

Підприємства, що працюють за П(с)БО 2-5	Підприємства, що працюють за П(с)БО 25
- Баланс, форма №1; - Звіт про фінансові результати, ф. №2; - Звіт про рух грошових коштів, ф. №3; - Звіт про власний капітал, ф. №4 - Примітки до фінансової звітності, ф. №5	- Баланс, форма №1 - Звіт про фінансові результати, ф. №2

Крім того, необхідно до річного фінансового звіту додати розшифровку за статтями фінансової звітності, які сформульовано «Інші необоротні активи», «Інша поточна заборгованість», «Інші поточні зобов’язання», «Інші операційні витрати» та ін.

Згідно Положенням (стандартам) необхідно до кожної статті складати ще додаткову інформацію, яку зберігають на підприємстві і надають її за вимогою користувачів фінансової звітності, але таку інформацію не додають до річного звіту, який надають користувачам.

Річна фінансова звітність складається наростаючим підсумком з початку року в тисячах гривень.

В фінансовій звітності не допускають підчистки та помарки, виправлення помилок.

На основі Кодексу України «Про адміністративні порушення» (ст.. 186-3) не здача, здача звітності з запізненням, в неповному обсязі, не по затвердженій формі або недостовірної інформації приводить до адміністративних санкцій (штрафів) на відповідальних осіб в розмірі 10-15 неоподаткованих податком мінімумів доходів громадян (до 255 грн.). У випадку повторного порушення санкції установлено в розмірі 15-25 неоподаткованих податком мінімумів доходів громадян (до 425 грн.).

Проміжна (місячна, квартальна) звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного періоду.

У разі коли дата подання звітні соті випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день. Якщо підприємство має бюджетне фінансування, то подається ще і звіт про використання бюджетних коштів. Місячний – не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним; річний – не пізніше 20 січня наступного за звітним роком.

Таблиця 1.3

Термін подання фінансової звітності

Безпосередньо	Поштою	В неробочий день
День фактично її передачі за належністю	Дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв’язку, що обслуговує адресата	Термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день

Склад та призначення форм фінансової звітності наведені в таблиці 1.4

Таблиця 1.4

Склад та призначення форм фінансової звітності

Форма звітності	Характеристика
Баланс	Фінансовий стан підприємства, склад активів, зобов’язань і власного капіталу
Звіт про фінансові результати	Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства
Звіт про рух грошових коштів	Надходження та витати грошових коштів
Звіт про власний капітал	Зміни власного капіталу підприємства
Примітки до фінансових звітів	Доповнюють інформацію наведену в фінансових звітах
Галузева звітність	Галузеві особливості та розподіл витрат за напрямками діяльності

Перед складанням річної фінансової звітності обов’язкове проведення інвентаризації активів та зобов’язань підприємства.

Показники Балансу та Звіту про фінансові результати, які при підведенні підсумків визначаються зі знаком «мінус», в звітності приводяться в дужках.

Нормативно правові акти Верховної Ради України і Президента України обнародуються шляхом публікації в офіціальних виданнях: «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», «Урядовий кур’єр».

Адресати подання фін звітності:

• органи, до сфери управління яких належать підприємства;

• власники відповідно до установчих документів;

• трудовий колектив на його вимогу, органи виконавчої влади;

• органи статистики;

• податкові органи (фін.звітність за 2011 р.подають усі платники податку на прибуток, у т.ч. визнаним малими (п.46.2 ПКУ).

Нормативно-правові акти міністерств та інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також НБУ необхідно регіструвати в таких організаціях:

- Міністерство юстиції України — щодо нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського керування і контролю;

- Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим — щодо нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим;

-обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції – щодо нормативно-правових актів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, їхніх керувань, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського керування і контролю;

- районні, районні в містах Києві і Севастополеві управління юстиції – щодо нормативно-правових актів районних, районних у містах Києві і Севастополеві державних адміністрацій, їхніх керувань, відділів, інших підрозділів.

ПАТ, підприємства-емітенти іпотечних облігацій, іпотечних сертифікатів, облігацій підприємства та сертифікатів фондів операцій із нерухомістю, а також професійні учасники фондового ринку, банки, страховики та інші фінансові установи повинні до 30 квітня 2012 р опублікувати річну фін.звітність разом з аудиторським висновком, розміщуючи на власній сторінці в Інтернеті з опублікуванням у періодичних або неперіодичних виданнях.

Відповідно до закону України «про внесення змін до Закону України» Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 12.05.2011 № 3332 – VІ ПАТ, банки, страхові організації, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається КМУ, складають фінансову звітність за міжнародними стандартами. Зазначена норма набирає чинності з 01.012012 р. Квартальна фінансова звітність підприємств складається за міжнародними стандартами, починаючи з І кварталу 2012 р. Порядок складання перших фінансових звітів за міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ) визначено МСФЗ 1 «Перше застосування міжнародних стандартів фінансової звітності», яким керуються підприємства, що вперше застосовують МСФЗ. Єдині підходи до формування з бухгалтерського обліку інформації про податкові різниці та її розкриття у фінансової звітності визначає П(С)БО «Податкові різниці, затверджене наказом МФУ від 25.01.2011 р. №27

При складанні фінансової звітності необхідно використовувати такі нормативні документи:

1) Податковий кодекс України

2) Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996;

3) Закон України «Про внесення змін до закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність В Україні» від 12.05.2011 р « 3332;

4) Закон України « Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 № 3609.

5) Порядок подання фінансової звітності, постанова КМУ від 28.0.2.2000 року № 419;

6) Постанова КМУ «Про внесення змін до порядку подання фінансової звітності» від 30.11.2011 р №1223;

7) Методичні рекомендації з перевірки порівнянності показників фінансової звітності , затв. наказом МФУ від 22.12.08 р №1524;

8) Наказ МФУ «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів МФУ з бухгалтерського обліку» від 09.12.2011 р. №1591

9) План рахунків бухгалтерського обліку і Інструкція до його використання (від 30.11.1999 р. № 291);

10) Методичні рекомендації по формуванню собівартості продукції (робіт, послуг) (галузеві);

11) Положення (стандарти) бухгалтерського обліку.

12) Порядок заповнення форм розкриття інформації та змін до них емітентами акцій та облігацій підприємств, які знаходяться у лістингу організатора торгівлі, затверджений рішенням ДКЦПФР від 22.06.10 р №981;

13) Порядок розкриття інформації про діяльність публічних акціонерних товариств на основі міжнародних стандартів фінансової звітності, затвердженої Рішенням ДКЦПФР від 30.11.10 №1780.

Питання для самоконтролю:

1. Мета складання звітності?

2. Які якісні характеристики фінансової звітності необхідно дотримувати при складання фінансової звітності?

3. Охарактеризуйте принципи:

• відповідності;

• обережності;

• послідовності;

• превалювання змісту над формою;

• нарахування та відповідності.

4. Охарактеризуйте якісні характеристики фінансової звітності:

• зрозумілість;

• доречність;

• своєчасність;

• повнота;

• нейтральність;

• об’єктивність.