106. Втручання в діяльність судових органів.

Об’єктом злочину є інтереси правосуддя в частині реалізації конституційного принципу незалежності суддів при здійсненні судочинства.

Потерпілим від злочину є суддя. Під суддею розуміється професійний суддя, який є державною посадовою особою і в конституційному порядку наділений повноваженнями здійснювати правосуддя у КС чи будь-якому суді загальної юрисдикції (місцевому, апеляційному, вищому спеціалізованому, ВС). Професійними суддями є громадяни, які відповідно до Конституції України призначені чи обрані судцями і займають штатну суддівську посаду, у т. ч. посаду голови чи заступника голови суду, в одному із зазначених судів.

Об’єктивна сторона злочину полягає у втручанні в діяльність судді.

Під таким втручанням розуміється вплив у будь-якій формі на суддю з метою перешкодити виконанню ним своїх службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення. До конкретних форм впливу можна віднести: вказівку, погрозу, підкуп, критику судді в засобах масової інформації до вирішення конкретної справи у зв’язку з її розглядом, проведення пікетів тощо. Вплив на суддю може здійснюватись і через третіх осіб - близьких родичів, колег по роботі тощо. У випадках, коли формою впливу на суддю є погроза або насильство, вчинене за наявності підстав, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 376 і 377.

Злочин вважається закінченим з моменту здійснення впливу на суддю, незалежно від того, чи вдалося винному перешкодити судді у виконанні ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення.

Суб’єкт злочину загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони злочину є мета - перешкодити виконанню суддею службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення.

Кваліфікуючими ознаками злочину є втручання в діяльність судді, яке: 1) перешкодило запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила; 2) вчинено особою з використанням свого службового становища.

Вплив на суддю, що став перешкодою запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, утворює кваліфікуючу ознаку тільки у випадку, коли здійснення впливу на суддю безпосередньо призвело до зазначених наслідків. Втручання в діяльність судді, вчинене особою з використанням свого службового становища - це зловживання службовою особою своїми повноваженнями задля впливу на суддю з метою перешкодити виконанню ним службових обов’язків або добитися винесення неправосудного рішення.

107. Примушування давати показання.

Ст. 373 Примушування давати показання

Ст. 28 Конституції України встановлює, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. КПК України, також забороняє домагатися показань обвинувачуваного, підозрюваного, свідка, потерпілого, експертів шляхом насильства, погроз та інших незаконних дій. Саме порушення цих вимог і утворює злочин, передбачений ст. 373 КК України.

Основним безпосереднім об’єктом є правосуддя в частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів. Факультативним об’єктом є воля, здоров’я особи, а також її право на те, що обвинувачення не буде ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Потерпілим від цього злочину є особа, яка відповідно до КПК України може давати показання під час дізнання або досудового слідства – підозрюваний, обвинувачений, свідок, потерпілий та експерт.

Із об'єктивної сторони цей злочин полягає в незаконних діях, які є способом примушування особи давати показання під час її допиту. Ці дії можуть проявлятися в різних погрозах, адресованих допитуваному або його близьким (наприклад, залишенні без їжі, погіршенні режиму тримання під вартою, притягненні до відповідальності близьких тощо). Незаконні дії при допитах можуть полягати також в обмані, шантажі, фальсифікації пред'явлених особі матеріалів слідства, в різних обіцянках (наприклад, дати наркотики, алкоголь тощо).

Виходячи із вище зазначеного, обов’язковими знаками цього злочину є діяння (примушування), спосіб (шляхом незаконних дій) та час вчинення злочину (під час допиту та прирівняної до нього очної ставки).

Злочин вважається закінченим з моменту примушування давати показання.

Із суб'єктивної сторони цей злочин вчиняється з прямим умислом. Мотиви для кваліфікації значення не мають.

Суб'єкт цього злочину спеціальний – особа, яка проводить дізнання або досудове слідство.

У частині 2 ст. 373 КК України встановлена кримінальна відповідальність за примушування давати показання, що поєднане із застосуванням насильства (фізичний вплив на особу, що завдає їй болю або призводить до тілесних ушкоджень) або із знущанням над особою (багатогодинні допити, вплив на особу, світлом чи шумом, образа національних почуттів тощо), за відсутності ознак катування.