100. Хабарництво: поняття, характеристика, види.

Нині діючий Кримінальний кодекс визначає хабарництво як родове поняття, яке охоплює три пов’язані між собою склади злочинів: одержання хабара (ст. 368 КК) і пропозиція або давання хабара (ст. 369 КК).

Із об’єктивної сторони одержання хабара — це прийняття посадовою особою від іншої особи матеріальних цінностей, отримання майнових вигод чи користування послугами майнового характеру за діяння, яке вона повинна була чи могла виконати або виконала на користь інших особи завдяки посадовому становищу.

Давання хабара із об’єктивної сторони — це дія, яка виявляється в даванні хабара. Під даванням хабара треба розуміти передачу матеріальних цінностей або надання їй майнових вигод чи послуг майнового характеру за виконання або невиконання нею в інтересах хабародавця будь-якої дії, яку ця посадова особа повинна була або могла вчинити з використанням свого посадового становища. Давання хабара вважається закінченим злочином з моменту прийняття посадовою особою хоча б частини хабара.

Предметом хабара може бути майно (гроші, продукти, речі, будівельні матеріали тощо), право на майно (документи, що надають право на отримання майна, надання права користуватися майном або вимагати виконання майнових зобов’язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо).

Не можуть визначатися предметом хабара надані посадовій особі послуги немайнового характеру (наприклад, улеслива характеристика або відгук в пресі, інтимний зв’язок, виступ на ”захист” посадової особи, яка критикується за недоліки в роботі).

Суб’єктивна сторона цього злочину включає наявність прямого умислу. Злочин може вчинятися з різних мотивів (помста, кар’єризм, заздрість тощо).

Відповідно до норм вітчизняного кримінально-правового законодавства, суб’єктами одержання хабара є посадові особи. Відповідно до приміток до статті 364 Кримінального кодексу України, під останніми розуміються особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно чи тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.

До їхнього числа відносяться народні депутати, судді, слідчі, керівники міністерств і відомств, державних, колективних чи приватних установ і організацій, ділянок робіт (майстра, виконроби), начальники постачальницьких і фінансових відділів і служб і багато інших осіб.

101. Кримінально-правовий аналіз незаконного збагачення.

Основним безпосереднім об’єктом злочину (ст.. 368-2) є правильна робота, тобто така, що відповідає вимогам законодавства, діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а додатковим об’єктом – відносини справедливого розподілу матеріальних благ у суспільстві.

Предмет – неправомірна вигода у значному розмірі (перевищує 100 нмдг).

Об’єктивна сторона: 1) одержання службовою особою неправомірної вигоди; 2) передача такої вигоди її близьким родичам.

Суб’єкт: службова особа.

Суб’єктивна сторона: прямий умисел.

Ч. 2 – у великих розмірах, ч. 3 – в особливо великих розмірах.