95. Кримінально-правова характеристика та види злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної із наданням публічних послуг.

Злочини у сфері службової діяльності передбачені в розділі 17 Особливої частини Кримінального кодексу України. До числа таких діянь кримінальний закон відносить: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України), перевищення влади або службових повноважень (ст.365 КК України), службове підроблення(ст. 366 КК України), службова недбалість (ст. 367 КК України), одержання (ст. 368 КК України), давання (ст. 369 КК України) і провокацію хабара (ст. 370 КК України).

Родовим об’єктом даної категорії злочинів виступають суспільні відносини, що забезпечують і регулюють зміст нормальної діяльності державного і громадського апарату, апарату органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, а також апарату управління підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Безпосереднім об’єктом злочинів у сфері службової діяльності є правильна діяльність державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, окремої організації, установи, підприємства (незалежно від форми власності), зміст якої визначається законодавством України, а також авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій.

Окремі із злочинів, що передбачені в 17 розділі Особливої частини кримінального закону крім основного безпосереднього об’єкта передбачають і додатковий об’єкт. Так, зокрема, якщо мова іде про істотну шкоду або тяжкі наслідки, що мають місце або можуть мати місце при зловживанні владою або службовим становищем (ст. 364 КК України), перевищенні влади або службових повноважень (ст. 365 КК України), службовому підробленні (ст. 366 КК України) чи службовій недбалості (ст. 367 КК України), а також якщо мова йде про насильство, застосування зброї чи інші дії, що ображають особисту гідність потерпілого при перевищенні влади або службових повноважень (ст. 365 КК України), то в цих випадках додатковим факультативним чи обов’язковим об’єктом виступають життя та здоров’я потерпілої особи, її честь та гідність, інші конституційні блага (виборчі, трудові, житлові), а також власність, авторитет органів державної влади і в окремих випадках довкілля.

Деякі склади службових злочинів, як обов’язкову ознаку складу передбачають наявність предмету злочину (службове підроблення, одержання, давання і провокація хабара). Зокрема, такими предметами є офіційні документи при службовому підробленні, а також незаконна винагорода матеріального характеру при хабарництві.

З об’єктивної сторони злочини у сфері службової діяльності сконструйовані по-різному і характеризуються наступними ознаками. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України) і службова недбалість (ст. 367 КК України) можуть бути вчинені як шляхом дії, так і бездіяльності. Інші злочини вчиняються тільки шляхом дії. Однак, для всіх службових злочинів (за винятком давання хабара) характерним є наявність безпосереднього зв’язку між вчиненим особою діянням і займаної нею посадою чи здійснюваною службовою діяльністю. Інакше кажучи, суспільно небезпечне діяння завжди обумовлене тут службовим становищем службової особи, що або а) використовує його для вчинення злочину, діючи у межах своїх повноважень; б) виходить за межі прав і повноважень, наданих їй за посадою; або, нарешті, в) не виконує чи виконує неналежним чином покладені на неї службові обов’язки. При цьому діяння, що утворює об’єктивну сторону службового злочину, завжди вчиняється всупереч інтересам служби, тобто є незаконним і суперечить тим цілям і задачам, заради досягнення яких функціонує апарат відповідних органів, і для виконання яких службові особи цього апарату наділяються визначеними повноваженнями. Ця ознака є загальною для об’єктивної сторони будь-якого службового злочину.

Службове підроблення, одержання, давання і провокація, хабара відносяться до злочинів з формальним складом, об’єктивна сторона яких вичерпується лише вчиненням суспільно небезпечного діяння.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів, передбачених частинами першими статей 364, 365 і 367 КК України є настання суспільно небезпечних наслідків у виді заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам і інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам окремих юридичних осіб.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони службових злочинів з матеріальним складом є причинний зв’язок між вчиненим службовою особою порушення службових обов’язків і наслідками цього порушення.

У чотирьох статтях (ч.2 ст. 364 КК України, ч.3 ст. 365 КК України, ч.2 ст. 366 КК України і ч.2 ст. 367 КК України) як на кваліфікуючу ознаку, що обтяжує відповідальність, вказано на настання тяжких наслідків. Поняття “істотна шкода ” і “тяжкі наслідки ” співпадають за своїм характером, але відрізняються мірою (тяжкістю) заподіяної шкоди.

Із суб’єктивної сторони службові злочини можуть бути вчинені як умисно, так, і через необережність. Вина в таких злочинах з формальним складом, як службове підроблення без обтяжуючих обставин, одержання, давання і провокація хабара можлива тільки у формі прямого умислу.

У службових злочинах із матеріальним складом вина визначається психічним ставленням винного до самого діяння і до суспільно небезпечних наслідків, що наступили в результаті його вчинення. У трьох з них діяння може бути вчинено тільки умисно, оскільки в ст. 364 КК України вказується на умисне використання службового становища; у ст. 365 КК України – на умисне вчинення дій, що явно, тобто очевидно для всіх і насамперед для самого винного виходять за межі наданих йому повноважень; а в ст. 366 КК України – на завідомо неправдивий характер відомостей, внесених в офіційні документи. При вчиненні службової недбалості (ст. 367 КК України) діяння може бути як умисним, коли винний свідомо порушує встановлений законом порядок здійснення службової діяльності, так і необережним, коли винний приймає неправильне управлінське рішення внаслідок, наприклад, відсутності з його боку належної уважності, обачності, у результаті невірної оцінки сформованої ситуації).

Психічне ставлення службової особи до наслідків його діяння характеризується як умисною так і необережною формою провини.

В деяких випадках обов’язковими із суб’єктивної сторони є і інші ознаки, зокрема, мотив або мета вчинення (корисливий мотив, інший особистий інтерес, мета викриття).

Суб’єктом злочинів, вчинених у сфері службової діяльності, може бути тільки службова особа, тобто спеціальний суб’єкт (виключення складає давання хабара, де суб’єкт – загальний). Відповідно до п.1 примітки до ст. 364 КК України службовими особами є особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади, а також обіймають постійно або тимчасово на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням.

Не є суб’єктами службових злочинів ті працівники підприємств, установ і організацій, що виконують суто професійні (наприклад, лікар, педагог, адвокат), виробничі (наприклад, водій, робітник) чи технічні обов’язки (наприклад, друкарка, технічний секретар, охоронець, вантажник, сторож). У той же час, якщо із зазначеними, дані працівники виконують і організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки, вони визнаються службовими особами. Наприклад, лікар, що зловживає своїми обов’язками при видачі листків непрацездатності або викладач, що виставляє позитивні оцінки на іспиті за незаконну винагороду.

В деяких випадках кримінальний закон дещо конкретизує службову особу – службова особа – працівник правоохоронного органу, службова особа, яка обіймає відповідальне становище.

Частина 2 ст. 369 КК України містить також заохочувальну норму, наявність якої дає можливість звільнити від кримінальної відповідальності особу, що дала хабар за наявності відповідних умов, які закріплені в законі.

Таким чином, злочини в сфері службової діяльності – це суспільно небезпечні, винні (умисні або через необережність) та протиправні діяння (дія або бездіяльність), які посягають на суспільні відносини, що забезпечують правильне та нормальне функціонування державного і громадського апарату, а також апарату управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, вчинені суб’єктом злочину, як правило, службовою особою всупереч інтересам служби.