91. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу.

Основним безпосереднім об’єктом злочину є авторитет органів державної влади. Обов’язковим додатковим його об’єктом виступає право приватної власності, а факультативним може виступати громадський порядок, екологічна безпека, життя або здоров’я людини.

Предметом злочину є рухоме або нерухоме майно, яке належить працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам (є їхньою власністю або перебуває в їх володінні). Однак сам факт належності майна зазначеним особам не є достатньою підставою для кваліфікації його знищення чи пошкодження за ст. 347. Для цього необхідно встановити наявність зв’язку між такими діями і виконанням працівником правоохоронного органу службових обов’язків.

Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільно небезпечними діями, наслідками у вигляді знищення чи пошкодження майна та причинним зв’язком між вказаними діями і наслідками.

Суб’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 347, є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а злочину, передбаченого ч. 2 ст. 347,- 14 років.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Умислом винного охоплюється усвідомлення ним факту: 1) належності знищуваного чи пошкоджуваного ним майна працівникові правоохоронного органу або його близьким родичам; 2) зв’язку між вчинюваними ним діями та виконанням працівником правоохоронного органу своїх службових обов’язків.

Мотивом цього злочину зазвичай є помста за виконання працівником правоохоронного органу своїх службових обов’язків. Мета цього злочину може бути різною.

Кваліфікуючими цей злочин обставинами є: 1) вчинення його шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом; 2) спричинення ним загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

92. Самоправство: поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки.

Самоправство (ст.. 356) – це самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Об’єктом злочину є встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх законних прав та виконання обов’язків.

Із об’єктивної сторони даний склад злочину є матеріальним, а тому для нього характерні такі ознаки: 1) суспільно небезпечне діяння, що виражається у самовільному, всупереч установленому законом порядку, вчиненні будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією; 2) суспільно небезпечний наслідок у вигляді значної шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника; 3) причинний зв'язок між діями суб’єкта та завданою шкодою.

Самовільне вчинення будь-яких дій – це здійснення особою свого дійсного або удаваного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень (самовільне зайняття кімнати, що звільнилась в комунальній квартирі, порушення порядку заготівлі лісоматеріалів, заволодіння майном, яке є предметом цивільно-правового спору або перебуває у спільній власності та ін.).

Оспорюваність таких дій означає, що інша приватна або юридична особа вважає їх неправомірними, відкрито не погоджується з ними, оскаржує їх. Якщо ж особа, щодо якої мали місце самовільні дії, не має претензій до особи, яка їх вчинила, склад самоправства відсутній.

Самоправство вважається закінченим з моменту настання наслідків – значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Питання, про те, чи є заподіяна шкода значною вирішується у кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи (оціночна категорія). Це може бути шкода здоров’ю, житловим, трудовим, політичним та іншим конституційним правам людини і громадянина.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом щодо дії. Ставлення до наслідків може бути виражене як в умислі (прямому або непрямому), так і в необережності (самовпевненості або недбалості).

Суб'єктом самоправства може бути лише приватна особа (загальний суб’єкт). Службова особа, яка вчинила аналогічні дії, відповідає за ст. 365 КК України.