77. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого.

Наруга над могилою, іншим місцем поховання, над тілом (останками, прахом) померлого або над урною з прахом померлого, а також незаконне заволодіння тілом (останками, прахом) померлого, урною з прахом померлого, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого.

Об'єктом цього злочину є моральні засади суспільства в частині поваги до померлих та місць їхнього поховання.

Предметом злочину може бути могила, інше місце поховання, тіло померлого (останки, прах), урна з прахом, предмети, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого (ч.1 ст. 297 КК України), братська могила, могила Невідомого солдата (ч.2 ст. 297 КК України).

Об'єктивна сторона цього злочину виражена: 1) в нарузі над могилою, іншим місцем поховання, над тілом померлого або урною з прахом; 2) в незаконному заволодінні тілом померлого, урною з прахом, предметами, що знаходяться на (в) могилі, в іншому місці поховання, на тілі (останках, прахові) померлого.

Наруга – це образливе ставлення, грубе знущання, демонстрація зневаги до відповідних предметів. Наруга може вчинятися шляхом осквернення могили, її розкопування, пошкодження ніші в стіні, урни з прахом, осквернення труни, знущання з трупа, пошкодження пам'ятника, надгробної плити, пам'ятних написів на ній, огорожі тощо.

Незаконне заволодіння припускає протиправне, таємне або відкрите вилучення вище перелічених предметів і звернення їх на свою користь. Якщо таке заволодіння було поєднане із застосуванням насильства або погроз насильством, то вчинене слід кваліфікувати за ч.2 ст. 297 КК України, а якщо воно потягнуло за собою тяжкі наслідки, то – за частиною третьою цієї статті.

Даний склад злочину за своєю структурою є формально-матеріальним, а, отже, в частині наруги є закінченим з моменту вчинення цього суспільно небезпечного діяння, а в частині заволодіння – з моменту, коли суб’єкт вилучив відповідний предмет і мав можливість ним розпорядитись.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Якщо зазначені вище дії були вчинені з корисливих або хуліганських мотивів, то дії суб’єкта слід кваліфікувати за ч.2 ст. 297 КК України.

Суб'єкт цього злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

78. Створення або утримання місць розпусти і звідництво як злочин проти моральності.

Об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні принципи суспільної моральності у сфері статевих стосунків.

Місцем розпусти визнається будь-яке приміщення або інше місце, спеціально підготовлене чи пристосоване для постійного або періодичного вчинення розпусних дій. Це може бути будинок, квартира, кімната в гуртожитку, номер у готелі, офіс чи інше службове приміщення, підсобні приміщення (підвал, сауна, сарай, гараж та інші, де відбуваються розпусні дії).

З об'єктивної сторони цей злочин полягає в 1) створенні місць розпусти; 2) утриманні місць розпусти; 3)звідництві для розпусти.

Створенням місця розпусти будуть дії, завдяки яким певний об’єкт починає використовуватись для розпусти, наприклад, пошук приміщення, облаштування такого місця, підбір обслуги, забезпечення засобами зв'язку і транспорту тощо.

Утримання місця розпусти припускає – це дії по забезпеченню функціонування таких місць, наприклад, пошук клієнтів, оплату оренди приміщення, транспорту, інші фінансові розрахунки, придбання і реалізацію для клієнтів напоїв, продуктів тощо.

Звідництво – це своєрідне посередництво, що виражається в сприянні добровільним сексуальним стосункам незнайомих осіб між собою. Воно може полягати в знайомстві або організації зустрічей таких осіб, у пошуку осіб, які погоджуються займатися розпустою тощо.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотиви і мета вчинення злочину можуть бути різними, однак, за наявності мети наживи дії суб’єкта підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 302 КК України.

Суб'єкт цього злочину – загальний.

Частина 2 ст. 302 КК України ще передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, раніше судимою за такий злочин, або вчинені організованою групою, а частина 3 ст. 302 КК України посилює відповідальність за дії, вчинені із залученням неповнолітнього.