67. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки.

Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей або майнову шкоду у великому розмірі.

Основним безпосереднім об’єктом є пожежна безпека, а додатковим – життя чи здоров’я особи або власність.

Об'єктивна сторона цього злочину полягає у діянні, що характеризується порушенням встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки може бути вчинено як шляхом дії, так і бездіяльності.

Відповідальність за ст. 270 настає лише тоді, коли порушення вимог пожежної безпеки спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров'ю людей (заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень одній або більше особам) або майнову шкоду у великому розмірі (відповідно до примітки до ст. 270 КК України майнова шкода вважається заподіяною у великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в триста і більш разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян).

Обов’язковим також є і причинний зв'язок.

Суб'єктивна сторона злочину щодо порушення вимог пожежної безпеки може бути як умисною, так і необережною, а щодо наслідків (шкоди здоров'ю людей або майнової шкоди) – лише необережною (змішана форма вини).

Суб'єкт злочину – спеціальний, тобто особа, на яку покладено обов’язки з дотримання відповідних правил чи вимог.

У частині 2 ст. 270 КК України передбачена відповідальність за те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки. Майнова шкода вважається заподіяною в особливо великих розмірах, якщо прямі збитки становлять суму, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 270 КК України).

68. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти безпеки виробництва.

Злочини проти довкілля передбачені 10 розділом Особливої частини КК України (ст.ст. 271-275). Родовим об’єктом злочинів проти безпеки виробництва є відносини, що забезпечують безпеку виробництва.

Виробництво – це складна соціально-економічна і технічна, відносно замкнута система, в основі функціонування якої лежить праця людини, спрямована на отримання суспільно-корисного результату.

Безпека виробництва – це такий технічний стан, при якому нейтралізується можливість поражаючого впливу на людей, майно і довкілля небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Безпосередні об’єкти злочинів проти безпеки виробництва входять в систему відносин родового об’єкта хоч, і мають свої особливості. Вони залежать передусім від видів безпеки виробництва, рівнів безпеки, характеру можливої шкоди та сфер її поширення. Таким чином, основним безпосереднім об’єктом є безпека окремих видів виробництв.

Додатковими обов’язковими об’єктами всіх злочинів що посягають на безпеку виробництва виступають – життя та здоров’я людини, а додатковим факультативним об’єктом злочинів, передбачених ст. 272-275 КК України – власність і довкілля (екологічна безпека).

Потерпілими від цих злочинів можуть бути або тільки працівники виробництва (ст. 271,272), або і працівники виробництва і сторонні особи (ст. 273,274), або тільки сторонні особи (ст. 275). предметами є радіоактивні матеріали, будівлі, споруди, промислова продукція.

З об’єктивної сторони злочини проти безпеки виробництва сконструйовані однотипно. Всі вони описані в законі, як злочини з матеріальним складом і тому вимагають встановлення діяння, наслідків і причинного зв’язку.

Суспільно небезпечне діяння, як ознака об’єктивної сторони, проявляється в порушенні шляхом протиправної дії або бездіяльності вимог безпеки, що містяться в правилах безпеки праці та виробництва.

Закінченими ці посягання вважаються з моменту настання передбачених в законі наслідків. Вони можуть бути двох видів:

- перший вид наслідків закон пов’язує із створенням загрози загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 272-275);

- другий вид наслідків складають ті, що пов’язані із спричиненням реальної шкоди особі або настанням інших тяжких наслідків.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочинів проти безпеки виробництва є причинний зв'язок між допущеними порушеннями правил безпеки і реальною шкодою, що настала, або можливістю її настання. Причинний зв'язок у цих злочинах має ряд особливостей. Так, у більшості випадків має місце опосередкований, а не прямий розвиток причинного зв’язку.

Інколи обов’язковими із об’єктивної сторони є і інші ознаки, зокрема, місце вчинення злочину (вибухонебезпечні цехи) або час вчинення (порушення правил під час проектування чи будівництва).

Суб’єктивна сторона цих злочинів визначається їх об’єктивною стороною. Щодо порушення правил безпеки можуть мати місце умисел або необережність, щодо наслідків – тільки необережність (тобто змішана форма вини).

Суб’єкт злочинів проти безпеки виробництва – спеціальний, це особи, які зобов’язані дотримуватись правил безпеки виробництва, а саме:

- службові особи і громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності;

- робітники і службовці (ст.272-275);

- сторонні для виробництва особи (ст.273-274).

Виходячи з викладеного, під злочинами проти безпеки виробництва слід розуміти суспільно небезпечні, винні та протиправні діяння (дія або бездіяльність), що порушують встановлені вимоги безпеки виробництва, вчинені суб’єктом злочину.

Злочини проти безпеки виробництва можна поділити на дві групи:

1. Злочини у сфері безпеки праці.

2. Злочини у сфері безпеки виробництва.