6. Державна зрада: поняття, ознаки та форми.

Відповідно до ч.1ст.111 КК України державна зрада – це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній економіці, інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту; шпигунство; надання іноземній державі чи її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Безпосереднім об’єктом виступає безпека України.

Із об’єктивної сторони даний склад злочину є формальним і вважається закінченим із моменту вчинення однієї з трьох наступних дій.

1) Перехід на бік ворога в умовах військового стану або збройного конфлікту. В даному випадку злочин буде закінчений лише тоді, коли громадянин України реально перейшов на бік ворога і вступив на службу у збройні сили противника або служби розвідки чи контррозвідки. Перехід на бік ворога буде караним якщо він був вчинений під час військового стану або збройного конфлікту.

2) Шпигунство – це передача або збирання з метою передачі відомостей, що містять державну таємницю іноземній державі, органам або їх представникам. Для цієї форми державної зради обов’язковою ознакою є предмет злочину – відомості, що містять державну таємницю.

Шпигунство як форма державної зради за своїми ознаками абсолютно ідентичні із шпигунством, передбаченим ст.114 КК України. Єдина відмінність між ними полягає у суб’єкт вчинення (при державній зраді – громадянин України, ст.114 КК України – іноземець, або особа без громадянства).

3) КК України не конкретизує видів підривної діяльності, однак, це можуть бути будь-які дії, кінцевою метою яких є завдання шкоди інтересам України і дії, спрямовані на зміну зовнішньої і внутрішньої політики, на насильницьку зміну керівництва держави і т.д.

Із суб’єктивної сторони – прямий умисел.

Суб’єкт – громадянин України, якому виповнилося 16 років.

Ч.2 ст.111 КК України містить заохочувальну норму, яка дає підстави звільнити від кримінальної відповідальності суб’єкта за таких умов в їх сукупності:

• громадянин України отримав завдання від представника іноземної держави на шкоду інтересам України;

• особа не виконала жодних дій на виконання поставленого завдання;

• добровільно повідомила у правоохоронні органи про отримане завдання та про особу, яка його доручила.

7. Посягання на життя державного чи громадського діяча.

Основний безпосередній об’єкт – безпека держави в політичній сфері.

Обов’язковий додатковий об’єкт – життя та здоров’я потерпілої особи.

Обов’язковою ознакою цього складу злочину є наявність потерпілих осіб, до них кримінальний закон відносить:

1) голова Верховної Ради України;

2) Президент України;

3) народні депутати України;

4) прем’єр-міністр України;

5) члени Кабінету Міністрів України;

6) голова та судді Конституційного суду України.

7) голови та судді Верховного суду України та вищих спеціалізованих судів;

8) генеральний прокурор України;

9) голова Національного Банку України;

10) голова Рахункової палати;

11) уповноважений з прав людини при Верховній Раді;

12) керівник політичної партії.

Із об’єктивної сторони даний склад злочину є формальним і характеризується посяганням на потерпілу особу. Посягання як правило вчиняється шляхом активної дії (здійснення пострілу, нанесення удару), однак, може полягати і в бездіяльності (ненадання допомоги державному діячу з метою позбавлення життя).

Посягання виражається:

1) у вбивстві зазначеної потерпілої особи;

2) у замаху на вбивство потерпілої особи.

Характерним для посягання є те, що воно вчиняється саме у зв’язку з діяльністю, яку виконує державний чи громадський діяч.

Із суб’єктивної сторони злочин вчиняється із прямим умислом. Обов’язковою ознакою також є або мета – перешкодити державній чи громадській діяльності потерпілої особи, або мотив – помститись за таку діяльність.

Суб’єкт – особа, яка досягла 14 років.