56. Поняття та загальна характеристика злочинів проти довкілля.

Злочини проти довкілля передбачені 8 розділом Особливої частини кримінального закону (ст.ст. 236-254 КК України).

Родовим об’єктом злочинів проти довкілля виступають суспільні відносини, які забезпечують охорону, раціональне використання та відтворення природних ресурсів. Усі злочини цього розділу відрізняються між собою за безпосередніми об’єктами. Такими об’єктами можуть бути відносини в сфері лісовикористання, охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, тваринного світу та ін.. Додатковими об’єктами виступають життя і здоров’я осіб, власність, громадська безпека та ін.

Усі злочини проти довкілля є предметними, тому їх обов’язковою ознакою є предмет злочину, а саме це:

1) підприємства та споруди у зв’язку з їх проектуванням;

2) відомості про екологічний стан або стан захворюваності населення;

3) земельні ресурси;

4) континентальний шельф;

5) об’єкти природно-заповідного фонду;

6) атмосферне повітря;

7) водні ресурси;

8) лісові угіддя;

9) рослинний і тваринний світ. Із об’єктивної сторони усі злочини проти довкілля сконструйовані по різному. Абсолютна їх більшість характеризується матеріальним складом (забруднення або псування земель, порушення законодавства про континентальний шельф, порушення законодавства про захист рослин, незаконне заволодіння ґрунтовим покривом. Окремі злочини 8 розділу сконструйовані як злочини з формальним складом (приховування відомостей про екологічний стан, проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів). Із суб’єктивної сторони злочини проти довкілля характеризуються як правило змішаною або необережною формою вини. Це стосується, насамперед, тих злочинів, що мають матеріальний склад. Для злочинів проти довкілля із формальним складом характерною є також умисна форма вини.

Суб’єктами злочинів проти довкілля можуть бути:

1) особи, які досягли 16-річного віку;

2) спеціальний суб’єкт

Злочини проти довкілля – це винні (умисні або через необережність), суспільно небезпечні, протиправні діяння (дія або бездіяльність), що посягають на суспільні відносини, які забезпечують охорону, раціональне використання та відтворення природних ресурсів, вчиненні суб’єктом злочину.

За своїм безпосереднім об'єктом всі злочини проти довкілля можуть бути поділені на:

1) злочини проти екологічної безпеки;

2) злочини у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря;

3) злочини у сфері охорони водних ресурсів;

4) злочини у сфері лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу.

57. Порушення правил екологічної безпеки: аналіз складу злочину.

Екологічна безпека – це такий стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей.

Основним безпосереднім об’єктом є екологічна безпека, а додатковим – життя особи або інші блага.

Предметом злочину є підприємства, споруди, пересувні засоби та інші об’єкти у зв’язку з проектуванням, експлуатацією яких існує небезпека негативного впливу на людину та довкілля.

Із об’єктивної сторони цей злочин характеризується сукупністю таких ознак:

1) діяння, яке полягає в порушенні порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об’єктів (надання завідомо неправдивих відомостей про екологічні наслідки діяльності об’єкта екологічної експертизи, відсутність споруд для очищення викидів і скидів, дії з відходами без відповідних дозволів та ін.);

2) наслідки у вигляді загибелі людей, екологічне забруднення значних територій або інших тяжких наслідків (загибель однієї особи, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень двом чи більше особам, масове захворювання людей, виведення з ладу виробничих підприємств чи інших споруд);

3) Причинний зв'язок між діяннями та наслідками.

Метою екологічної експертизи є запобігання негативному впливові антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Проектування - це розробка, складання і затвердження проектної документації на той чи інший об'єкт (креслення, графічні і текстові матеріали, техніко-економічне обґрунтування тощо). Розміщення означає просторове розташування об'єкта на місцевості, якому передує надання земельних ділянок або будівель. Будівництвом визнається як спорудження нових об'єктів, так і добудова та капітальний ремонт вже існуючих об'єктів. Реконструкція - це переобладнання виробничих потужностей, пов'язане із вдосконаленням виробництва і спрямоване на поліпшення якості продукції, зростання обсягів її виробництва, поліпшення умов праці тощо. Під введенням в експлуатацію розуміється врегульована нормативними актами і документально оформлена процедура початку експлуатації об'єкта. Експлуатація означає використання об'єкта відповідно до його цільового призначення.

Диспозиція статті 236 КК України має бланкетний характер і для з’ясування кримінально-правової заборони відсилає до екологічного законодавства.

Злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених в кримінальному законі. Відсутність таких наслідків утворює склад відповідного адміністративного проступку.

Із суб’єктивної сторони злочин визначається психічним ставленням особи до наслідків і характеризується необережною формою вини.

Суб’єкт злочину – спеціальний.

58. Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу.

Основний безпосередній об’єкт – встановлений порядок охорони відтворення рослинного світу, а додатковий – життя і здоров’я людини, інші блага.

Предметом цього злочину є лісові масиви, зелені насадження навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інші такі насадження, а також стерня, дикоростучі трави, рослинність або її залишки на землях сільськогосподарського призначення. Предметом злочину не визнаються зелені насадження міст та інших населених пунктів за умови, що вони не віднесені до категорії лісів.

З об'єктивної сторони злочин проявляється в знищенні або пошкодженні лісових масивів, зелених насаджень навколо населених пунктів, вздовж залізниць або інших таких насаджень, стерні, сухих дикоростучих трав, рослинності або її залишків на землях сільськогосподарського призначення вогнем чи іншим загально-небезпечним способом.

Обов’язковою ознакою є спосіб вчинення – вогнем чи іншим загально небезпечним способом (вибух, затоплення, обвал).

Під знищенням розуміється повна загибель лісового масиву, припинення його існування, пошкодження – це часткова його загибель.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли настали передбачені суспільно небезпечні наслідками (матеріальний склад).

Суб'єктивна сторона злочину передбачає змішану форму вини: щодо дії – умисел або необережність, щодо наслідків – необережність. Наявність умислу щодо наслідків може свідчити про вчинення іншого, більш небезпечного злочину.

Суб'єкт злочину – загальний.

Ч.2 ст.245 передбачає такі кваліфікуючі ознаки злочину, як загибель людей, масова загибель тварин або інші тяжкі наслідки.