1. Поняття Особливої частини кримінального права України та її система.

Особлива частина Кримінального права України – сукупність кримінально-правових норм, прийнятих вищим органом законодавчої влади, які регулюють суспільні відносини пов’язані із вчиненням конкретних суспільно-небезпечних діянь та призначення покарання за кожен із них.

Особлива частина Кримінального права України складається з 20 розділів, які розміщені в певній послідовності в залежності від родового об’єкта. Виключення складають лише 2 розділи: Розділ ХVІІ «Злочини у сфері службової діяльності»та Розділ ХІХ «Військові злочини», які сконструйовані в залежності від спеціального суб’єкта (службова особа, військовослужбовець).

Норми Особливої частини Кримінального закону можна поділити на 3 основні групи.

1. Забороняючі – наявність яких вказує на те, що ті чи інші діяння прямо заборонені до вчинення тягнуть кримінально-правову відповідальність. Таких норм в Особливій частині більшість (ст. 185 КК України, ст.257 КК України, ст. 364 КК України.).

2. Роз’яснюючі – за допомогою яких законодавець тлумачить або розкриває деякі поняття і терміни, які зазначені в самій нормі (ст.401 КК України – поняття військового злочину).

3. Заохочувальні – норми, наявність яких дає можливість звільнити суб’єкта від кримінальної відповідальності, за наявності умов, що зазначені у статті (ч.2 ст.111 КК України, ч.3 ст.263 КК України).

2. Поняття кримінально-правової кваліфікації.

Кваліфікація – (походить від лат. quails – який за якістю і facio - роблю) в буквальному розумінні означає визначати за якістю або робити оцінку будь-чого. В теорії кримінального права термін кваліфікації вживається принаймні в 2-х основних значеннях:

1) Кримінально-правова кваліфікація.

2) Кваліфікація злочинів

Як правило цих два поняття ототожнюють, однак, це не зовсім вірно, оскільки термін кримінально-правова кваліфікація дещо ширший за змістом і включає в себе термін кваліфікація злочинів (кваліфікація малозначних діянь, діянь при наявність обставин, що виключають злочинність).

На наявність кримінально-правової кваліфікації вказують принаймні дві ознаки:

1) Вчинене діяння містить ознаки протиправності;

2) Вчинене діяння містить ознаки суспільної небезпечності.

Кримінально-правова кваліфікація – це оцінка вчиненого діяння, яке містить ознаки протиправності і завдало чи могло завдати шкоди правоохоронюваним інтересам з метою встановлення є воно злочинним чи незлочинним.

Кваліфікація злочинів – це встановлення і юридичне закріплення точної відповідності між фактичними ознаками вчиненого діяння і юридичними ознаками складу злочину, які закріплені в Особливій частині Кримінального закону.

3. Стадії та етапи кримінально-правової кваліфікації.

В теорії кримінального права виділяють такі стадії кримінально-правової кваліфікації:

1) стадія вибору кримінально-правової норми;

2) стадія встановлення відповідності між фактичними і юридичними ознаками;

3) стадія юридичного закріплення результатів кваліфікації.

Кваліфікація повинна пройти всі три стадії, оскільки вони є рівнозначними між собою. Відсутність хоча б однієї із них свідчить про те, що кваліфікація або не відбулася або є невірною.

Кожна із зазначених вище стадій кваліфікації характеризується рядом етапів.

І стадію характеризують:

1) етап зібрання фактичних даних;

2) етап висунення версій;

3) етап оцінки доказів;

4) етап встановлення кримінально-правової норми (норм).

ІІ стадію характеризують:

1) етап доведення наявності складу злочину;

2) етап встановлення моменту закінчення злочину;

3) етап оцінки діяння, що було вчинене кількома співучасниками;

4) етап оцінки множинності злочину;

5) етап встановлення наявності чи відсутності обставин, які виключають злочинність діяння.

ІІІ стадію характеризують:

1) етап обґрунтування;

2) етап мотивування.