45. Пояснити поняття : « повзуча інфляція»

«повзуча» – зростання цін до 10% за рік;

46. Історія розвитку грошових відносин.

6.1. Виникнення грошових відносин. Еволюція і типи грошей

Виникнення загальної, чи грошової, форми вартості.  Еволюція і типи грошей.

   Виникнення загальної, чи грошової, форми вартості. Гроші є категорією товарного господарства, і історія їх появи нерозривно пов’язана з товарообміном. На ранніх етапах розвитку людського суспільства, коли суспільний поділ праці тільки започатковувався, відбувався безпосередній обмін товару на товар. Спочатку це був випадковий і епізодичний обмін, коли в різних груп людей унаслідок певного збігу обставин з’являлись надлишки окремих продуктів за нестачі інших, що і зумовило виникнення потреби в обміні. Такий обмін може бути виражений формулою: х товару А = утовару Б. У цьому випадку певна кількість одного товару обмінюється на відповідну кількість іншого. В основі обміну лежить вартість як внутрішня суспільна властивість товару, що проявляється в кількісній визначеності мінових пропорцій.    Далі, для спрощення аналізу, будемо вважати, що вартість товару створюється лише працею, а остання, як вважає К. Маркс, в умовах товарного виробництва виступає водночас як конкретна і абстрактна праця.    У процесі обміну товари відіграють неоднакову роль. Перший (у нашому прикладі товар А) виконує активну функцію, виражаючи свою вартість в іншому (товарі Б), який є лише засобом для вираження вартості першого товару, відіграючи пасивну роль. Відповідно до цього розрізняють форми вартості, в яких перебувають товари А і Б. Товар, який виражає свою вартість в іншому, перебуває у відносній формі вартості. Товар же, який слугує засобом для вираження вартості іншого, перебуває в її еквівалентній формі. Відносна та еквівалентна форми вартості є єдністю протилежностей, які взаємно передбачають і взаємно виключають одна одну. Взаємно передбачають, оскільки відносна форма вартості є такою тільки стосовно еквівалентної, і навпаки. Взаємно виключають, тому що коли товар перебуває у відносній формі вартості, то він не може одночасно перебувати в еквівалентній, і навпаки.    Еквівалентна форма вартості має певні особливості. Перша полягає в тому, що корисність (споживна вартість) товару-еквівалента безпосередньо виражає свою протилежність — вартість. Власна корисність того товару, який перебуває в еквівалентній формі (товар Б) не має значення, оскільки цей товар лише виражає вартість іншого товару (товару А). Друга особливість еквівалентної форми вартості полягає в тому, що конкретна праця, втілена у товарі-еквіваленті (товар Б), виражає свою протилежність — абстрактну працю, затрачену на виробництво іншого товару (товару А), тобто корисність товару-еквівалента, створена конкретною працею, стає формою вияву абстрактної праці, яка була затрачена на виробництво іншого товару.    Оскільки на початковому етапі розвитку суспільства обмін мав епізодичний і нерегулярний характер, а ні товари, які обмінюються, ні самі пропорції обміну ще не були усталеними, то відповідна форма вартості (х товару А = у товару Б) отримала назву простої, одиничної, чи випадкової, де одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає тільки один інший товар, що перебуває в еквівалентній формі вартості. При цьому, якщо поміняти товари А і Б місцями, суть простої форми вартості не зміниться, зміняться лише ролі товарів.    Подальше поглиблення суспільного поділу праці, зокрема, поява спочатку ремісників, а потім і купців, сприяло розвитку товарних відносин. Відбувся перехід від випадкового, епізодичного обміну до регулярного. Він знаменував також перехід від простої, одиничної чи випадкової форми вартості до повної, або розгорнутої. Її формулу можна виразити так: х товару А = у товару  Б = z товару В = q товару Г = w товару Д. Отже, на відміну від простої форми вартості при її розгорнутій формі еквівалентами вартості окремого товару (товару А) в обміні виступає велика кількість інших товарів, а мінові пропорції вже отримують усталений характер, що пов’язано зі зростанням регулярності обміну.    Повна, або розгорнута, форма вартості — це така форма, за якої одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, відповідає безліч інших товарів, що перебувають у еквівалентній формі вартості.    Проте розгорнута форма вартості має суттєві недоліки, які взагалі властиві догрошовому обміну і створюють відповідні труднощі у відносинах між товаровиробниками. До них належать, по-перше, незавершеність еквівалентної форми вартості, через яку кількість товарів-еквівалентів з розвитком обміну могла нескінченно зростати. По-друге, велика кількість таких еквівалентів зумовлювала велику кількість різних мінових пропорцій, що ускладнювало проведення обмінних операцій. По-третє — неможливість у багатьох випадках безпосереднього обміну товарів внаслідок існування невідповідності між попитом і пропонуванням окремих товарів на конкретному ринку. По-четверте — зумовленість пропорцій обміну значною мірою споживчими властивостями товарів. Наприклад, можна обміняти наявний товар на будь-яку міру зерна, але не можна обміняти його на половину горщика чи чверть сокири через відсутність в останніх довільної подільності.    Саме тому в умовах подальшого поглиблення суспільного поділу праці відбувається поступове стихійне виділення із загальної маси товарів таких, які починають відігравати роль головних предметів обміну. Такими товарами в одних місцевостях була худоба, в інших — зерно, у третіх — хутро тощо. В одного й того самого народу в різні часи та на різних місцевих ринках і в різних народів в один і той самий час існували різні найбільш ходові товари, які виконували роль головних предметів обміну та загальних еквівалентів для всієї іншої товарної маси. Однак сама поява такого товару, який виконував функції загального еквівалента, є закономірною. Вона свідчить про перехід від повної, чи розгорнутої, форми вартості до загальної, чи грошової. Отже, загальна, чи грошова, форма вартості — це така форма, за якої безлічі товарів, що перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що перебуває в еквівалентній формі, внаслідок чого цей товар перетворюється у загальний еквівалент і набуває властивості загальної обмінюваності.    Формулу загальної, чи грошової, форми вартості можна виразити таким чином: х товару А; у товару Б; z товару В; q товару Г = w товару Д. При цьому важливим є той факт, що продаж власного товару здійснюється не тільки для того, аби відразу придбати певний інший товар для власного споживання, а й для того, щоб просто отримати еквівалент, за допомогою якого можна буде в подальшому задовольнити свої потреби в будь-який час. Тобто завдяки такій операції відбувається ліквідація тих незручностей, які викликані існуванням бартерного обміну. Закріплення ж функцій загального еквівалента за окремим товаром означало, по суті, появу грошей. Таким чином, загальна, чи грошова, форма вартості відрізняється від повної тим, що в ній замість численних еквівалентів з’являється один, на який усі товаровиробники обмінюють свої товари, а вже його обмінюють на потрібні їм продукти чи послуги. Саме через це обмін перетворюється на постійну життєву потребу.    З того моменту, коли певний товар почав виконувати роль загального еквівалента, виникають, а потім розвиваються грошові відносини. Товарні відносини, які встановлюються між товаровиробниками, доповнюються складною системою грошових відносин. Гроші являють собою один з найважливіших винаходів людства за всю його тривалу історію існування.    Еволюція і типи грошей. Виникнення грошей відбувалось шляхом поступового, стихійного виділення із загальної маси товарів такого, який починав відігравати роль головного предмета обміну. При цьому треба зауважити, що в того товару, який стає ще і грішми, з’являється крім основної корисності (споживної вартості) як предмета побуту та споживання ще й додаткова корисність загального еквівалента.    На початкових етапах розвитку гроші були представлені певними споживчими продуктами, які виступали матеріальними носіями вартості, що дорівнювала витратам виробництва цих продуктів. Такі гроші за ознаками свого матеріального тіла отримали назву продуктових грошей.    Проте худоба, зерно, хутро та інші види продуктових грошей мали певні вади як загальний еквівалент. Це, в першу чергу, неможливість довільного поділу таких продуктів без втрати ними своїх споживчих властивостей, а також неможливість тривалого зберігання деяких з цих продуктів. Саме через ці обставини поступово почався перехід до нових грошей, які отримали назву металевих.Металеві гроші — це такі гроші, матеріальне тіло яких виготовлено з певного металу, а загальним еквівалентом вони стають завдяки великим витратам виробництва на видобуток цього металу.    Такі споживчі властивості матеріалу, з якого виготовлялись металеві гроші, як однорідність, легка подільність, здатність до тривалого зберігання та висока трудомісткість за невеликої ваги привели до того, що цей вид грошей набув значного поширення. Слід додати, що протягом історії людства різні метали визнавались у різних суспільствах як гроші. Історії відомі мідні, залізні, свинцеві, бронзові, олов’яні та інші металеві гроші. Так, залізні гроші використовували стародавні спартанці, бритти, японці, деякі африканські народи. Олов’яні вживались у стародавній Мексиці, Римській імперії, середньовічній Англії, на острові Ява. Свинцеві кульки використовувались для дрібних платежів у Північній Америці. І тільки з IV—III ст. до н. е. функції грошей перебирають на себе благородні метали — срібло та золото. При цьому протягом тривалого часу ці два метали використовувались як гроші паралельно. Через це система грошового обігу, яка базувалась на використанні як грошей двох різних металів, отримала назву біметалічної. Проте потрібно зазначити, що паралельне використання двох металів як грошей мало свої вади. Найважливіша полягала в тому, що кількісне обмінне співвідношення між цими металами мало бути закріплене державою законодавчо. У той самий час реальне обмінне співвідношення, яке визначалось співвідношенням витрат виробництва на видобуток цих металів, постійно змінювалось під впливом багатьох чинників. А це викликало необхідність постійної зміни законодавчо встановлених пропорцій обміну цих металів між собою, що фактично ніколи своєчасно та оперативно не робилось, тому призводило до значних втрат як для окремих суб’єктів економіки, так і для держави. Через це остання робила дуже багато для того, аби суспільство визнало як гроші лише один метал. І в ХІХ ст. під впливом зростання сили та могутності держави в більшості країн роль грошей монопольно була закріплена за золотом, що означало встановлення золотого стандарту та перехід від біметалічної грошової системи до монометалічної. Монометалічною називається така грошова система, в межах якої лише один певний метал визнається за матеріальну основу грошей.    Система організації металевого грошового обігу також постійно вдосконалювалась. Якщо на початкових етапах функціонування цих грошей в обігу були зливки (зливок — переплавлений у певну форму шматок металу), вага та проба яких іноді досить суттєво різнились (проба — вміст чистого металу у сплаві), то в подальшому їх замінила монета (певна кількість металу визначеної форми, ваги та проби з відповідним державним клеймом). Монета з’явилась як розвинута форма зливка і початково відрізнялась від нього лише зовнішньо. Проте за зовнішнім переходом від одного виду грошей до іншого приховується більш глибока відмінність, пов’язана з тим, що повноцінна монета — це не тільки товар, який відіграє роль загального еквівалента, але й знак вартості. У монеті не тільки міститься, а й зовні позначена наявність певної вартості чи певних витрат на її виробництво, що й надає їй можливості бути грішми — загальним еквівалентом. Тобто, з одного боку, повноцінна монета — це не стільки грошовий знак, скільки реальні гроші, а з іншого — реальні гроші виступають у цій формі саме як грошовий знак. Таким чином, повноцінна монета — це безпосередня єдність грошового знаку та реальної кількості грошей. При цьому сам по собі грошовий знак є зовнішнім відносно вмісту, позначуваного ним. Тому вміст може змінитись, а грошовий знак залишиться тим самим і буде позначати зовсім інший вміст, ніж той, що був на початку.    Повноцінна монета як певний вид грошей та форма прояву металево-грошової форми вартості являє собою зародок появи нового типу грошей — неповноцінних та нової форми грошової вартості — знаково-грошової. Але власний розвиток останньої починається тільки з моменту відокремлення грошового знака від повноцінних грошей. Її першим щаблем є монетно-знаковий, що має власні етапи розвитку. Першим з них став обіг неповновагових монет з дорогоцінних металів, які втратили частину ваги внаслідок природного стирання у процесі обміну. Особливість, з огляду на яку в обігу неповновагова монета може представляти повновагову, потім була використана для цілеспрямованого випуску неповноцінних монет з неблагородних металів, поява яких стала ознакою переходу до другого етапу монетно-знакової форми грошової вартості. Перехід до неповноцінних монет дозволив не тільки уникнути втрат, пов’язаних зі стиранням монети з дорогоцінних металів, але й дав змогу значно зменшити потребу у видобутку самих цих металів, що дозволило більш доцільно використати виробничі ресурси суспільства. Через значно менші витрати виробництва на виготовлення неповноцінних монет їх реальний вартісний зміст уже майже зник. Залишився лише його грошовий знак, який позначений на матеріальному тілі, що просто нагадує матеріальне тіло попередника. З переходом до паперових грошей зникає і будь-який натяк на цю згадку, а грошовий знак остаточно відокремлюється від реальної вартості, позначуваної ним.    Паперові гроші — це такі гроші, які є лише знаками вартості, виготовленими з паперу, і які заміщують в обігу певну кількість повноцінних грошей. Паперові гроші початково випускалися державними казначействами у формі казначейських білетів для покриття дефіциту державного бюджету і були обов’язковими для приймання за всіма видами платежів відповідно до того номіналу, який на них зазначався.    Якщо монетно-знакова форма грошової вартості являє собою початок зникання реального вартісного змісту грошей, то паперово-знакова значно розширює і поглиблює цей процес. Паперові гроші є моментом заперечення реальної вартості, оскільки паперові гроші — це не стільки реальна вартість, скільки знаки вартості. Оскільки реальна вартість паперових грошей майже відсутня, то запровадження їх в обіг відбувалося на основі законодавчого зобов’язання та відповідного примусу з боку держави. При цьому методом підтримання їх примусового курсу на початкових етапах запровадження було часткове збереження їх обміну на золото. Тобто реальна вартість паперових грошей зникає настільки, наскільки грошові знаки перестають мати внутрішню вартість, але зберігається тією мірою, якою залишається зв’язок руху повноцінних грошей з цими знаками.    Дальшим запереченням реального вартісного змісту повноцінних грошей є кредитні гроші. Кредитні гроші — це такі гроші, які являють собою боргові зобов’язання суб’єктів економіки і завдяки цьому виконують роль знаків вартості в обігу. Першою формою кредитних грошей став вексель. Вексель — це торгове боргове зобов’язання, яке передбачає сплату певної суми грошей певною особою у визначений строк. Поява векселя зумовлена продажем товарів у кредит, коли покупець, не маючи в даний момент грошей, зобов’язується сплатити їх продавцю за отриманий від останнього товар тоді, коли гроші в нього з’являться. Тобто продавець стає кредитором, а покупець боржником. У цьому разі отриманим від власного боржника зобов’язанням кредитор сам може розрахуватись за придбані ним товари у третіх осіб, поставивши попередньо на векселі свій іменний підпис — індосамент. Таким чином векселі переходять із рук у руки і породжують вексельний обіг. Однак його межі дуже вузькі, оскільки не всі продавці можуть погодитись отримати у сплату за свій товар боргове зобов’язання невідомої особи. Цю проблему вирішила поява банкноти — боргового зобов’язання (векселя) банку. Банки, скуповуючи звичайні векселі, розплачуювались за них своїми власними векселями. У цьому разі векселедавцем виступала не окрема особа, а банк, який був не тільки більш відомим, а й більш платоспроможним, ніж будь-який інший комерційний векселедавець, що давало змогу значно розширити сферу кредитних відносин.    Поява кредитних грошей, з одного боку, заперечує повноцінні гроші у такій їх істотній функції, як засіб обігу, оскільки в обмін на товар замість грошей видається боргове зобов’язання, а з іншого — останнє саме починає обертатися. На основі вексельного обігу виникає банкнота, що починає функціонувати і як звичайний засіб обігу. Саме тому рух кредитних і паперових грошей поєднується в єдине ціле. Нині випуском паперових грошей займається не казначейство, а центральний банк відповідної країни, який випускає власні боргові зобов’язання (монети та банкноти). Це приводить до того, що паперові гроші перетворюються за сучасних умов на кредитно-паперові, економічною основою яких є боргові зобов’язання держави в цілому. З припиненням вільного обміну паперових грошей на золото за твердо встановленим курсом воно перестає навіть номінально бути загальним еквівалентом, залишаючись при цьому звичайним товаром. Тобто втрачається останній зв’язок реальної вартості з її знаком на боці загального еквівалента у формулі обміну (х товару А = у товару Б).    Потрібно зазначити, що і нині процес розвитку матеріальної основи грошової форми вартості не припинився. Сьогодні у грошовому обігу все більше відбувається заміна руху навіть кредитно-паперових знаків вартості (монети та банкноти), які є борговими зобов’язаннями центральних банків відповідних країн, на рух певних доручень (чеки, квитанції тощо).    Виникнення цих доручень є результатом існування депозитів, тобто внесків певних сум грошей клієнтів банку на власний рахунок у цьому банку, а чеки та квитанції є дорученнями банку перерахувати кошти з належного власникові рахунку на інший. Усе це дає підстави говорити про появу нового різновиду кредитних грошей — грошей депозитних, які існують у формі записів на банківському рахунку, і хоча самі по собі ці доручення ще вільно не обертаються, але така перспектива не виключена.    Також досить значного поширення у промислово розвинутих країнах набули кредитні картки, що являють собою пластиковий носій, на якому записана в електронній формі інформація про розміри кредиту, що наданий власнику картки банком. У цьому разі під час купівлі товарів продавець відразу одержує свої гроші від банку, а покупець — банківський кредит на суму конкретної покупки. Через певний час цей кредит має бути повністю погашений власником картки. Кредитні картки є іменними і не обертаються.    Починають широко застосовуватися також і дебетні картки. Вони не тільки виконують усі функції кредитних, але й дозволяють попередньо вносити гроші на рахунки своїх власників. Сфера поширення дебетних карток поки що не велика, але активно розвивається. Потрібно зазначити, що кредитні та дебетні картки є носіями електронної інформації, а тому нині все частіше говорять про появу електронних грошей, які, будучи одним з різновидів депозитних грошей, існують у вигляді електронного запису в пам’яті банківського комп’ютера.    Розглянутий вище процес характеризує логіку історичного розвитку грошової форми вартості. Він є одночасно і логічним, оскільки відображає закономірний рух, і історичним, оскільки фіксує реальні історичні переходи. Інакше кажучи, у ньому реалізовано єдність логічного та історичного. Узагальнено цей процес та його етапи може бути подано у вигляді такої логіко-історичної схеми еволюції грошової форми вартості:    А. Товарно-продуктово-грошовий етап.    Б. Товарно-металево-грошовий етап [а) металево-зливковий; б) металево-монетний].    В. Знаково-грошовий етап [а) монетно-знаковий; б) паперово-знаковий; в) кредитно-паперово-знаковий; г) кредитно-паперово-електронно-знаковий].    Відповідно до розвитку грошової форми вартості можна виділити два найважливіших типи грошей: повноцінні та неповноцінні. Повноцінні гроші — це ті, які є загальним еквівалентом завдяки витратам виробництва на виготовлення їх матеріалу на рівні номінального знака вартості, який на них позначений. До повноцінних належать продуктові та ті металеві гроші, які виготовлені з благородних металів. Неповноцінні гроші — це ті, витрати на виготовлення яких є значно меншими ніж той номінальний знак вартості, який на них позначений. До них належать монети з недорогоцінних металів, паперові та всі види кредитних грошей.

47. Товарне виробництво та його сутність. Товар і його властивості.

Товарне виробництво – така організація суспільного господарства, коли окремі продукти виробляються відокремленими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, що стають товарами.

Продукт праці – матеріальний результат праці людини.

Товар – продукт праці, що задовольняє певну потребу людини і вироблений для обміну

Товари поділяють на дві великі групи:

1) для задоволення особистих потреб;

2) для задоволення виробничих потреб.

Щоб бути товаром, певна річ або послуга повинні:

а) бути продуктами праці;

б) задовольняти потреби інших людей;

в) виготовлятися для обміну.

Споживча вартість – річ (кілька речей) або послуга, яка своїми корисними властивостями задовольняє різноманітні потреби людини, трудового колективу і суспільства.

Корисність – конкретна форма якості споживної вартості, яка виражає відношення внутрішніх властивостей речей до людських потреб, використання людьми цих властивостей.

Мінова вартість – здатність товару обмінюватися на II інші у певних кількісних пропорціях, форма вияву вартості.

48. Поясни поняття гіперінфляція.

«гіперінфляція» – зростання цін 200% до 1000% на рік.

49. Грошова система та її елементи.

Грошова система — це певна форма організації грошового обігу, яка істо­рично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою.

Грошова система складається з:

1) грошової одиниці;

2) масштабу цін;

3) видів грошових знаків;

4) порядку випуску та регулювання грошей.

Грошові системи є двох типів:

1) металевого обігу;

2) паперово-кредитного обігу.

50. Ринкові установи: біржі, банки, та інші фінансово кредитні посередники.

Ринкова інфраструктура охоплює такі основні елементи:

біржі (товарні, фондові);

служби зайнятості;

банки;

аукціони;

ярмарки;

торгово-промислові палати;

брокерські, страхові, аудиторські компанії.

Товарна біржа — це асоціація юридичних і фізичних осіб, що здійснює onтові торговельні операції за стандартами, зразками у спеціальному місці, за цінами, що складаються на умовах вільної конкуренції.

Біржова угода – це письмово оформлений документ купівлі-продажу або поставки.

На товарній біржі заключаються угоди щодо продажу-купівлі певного товару. Розріз­няють реальні біржові угоди, форвардні та ф'ючерсні угоди.

Реальні угоди укладаються під реально поставлений товар (близько 10% торгівлі).

Форвардна угода являє собою двосторонній контракт між продавцем і покупцем про продаж-купівлю певної кількості товару в майбутньому за ціною, обумовленою в угоді.

Ф'ючерсна угода являє собою придбання права на продаж-купівлю певної кількості то­вару в майбутньому за цінами, що складуться на товарній біржі.

Фондова біржа – частина інфраструктури ринку, де здійснюється купівля-продаж цінних паперів.

Емітент цінних паперів - юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Маклером називають посередника, який виконує свої функції, не маючи права здійснювати угоди власним коштом і брати на себе зобов'язан­ня контрагента. Такий тип посередництва є типовим для бірж, що органі­зовані як публічно-правові заклади.

Брокери - посередники, які діють від імені клієнтів та за їхні кошти.

Ділери діють на біржі від власного імені й за власні кошти. Брокери і ділери є членами біржі, це право вони собі купують, при цьому брокери одер­жують від клієнтів платню у вигляді комісійних відсотків зацікавлені у збільшенні кількості угод. Ділери задовольняються доходом, отриманим як різниця між ціною продажу і ціною купівлі.

Банки – це кредитно-фінансові установи, головне призначення яких аку­мулювати (залучати і накопичувати) тимчасово вільні грошові кошти підприємств, організацій і населення та надавати їх у кредит своїм клієн­там.

Банківська система охоплює низку банків, серед яких:

емісійний ;

комерційний;

спеціалізовані;

інвестиційні;

• зовнішньоторговельні;

• венчурні.

Банківський прибуток – це залишок між сумою одержаних відсотків і витратами банку.

Небанківські кредитні установи:

Каса взаємної допомоги – це громадська кредитна установа, яка об’єднує на добровільних засадах громадян для надання взаємної матеріальної допомоги. Вони створюються при профспілкових організаціях для робітників і службовців – членів профспілки, в колгоспах – для колгоспників, у відділах соціального забезпечення місцевих рад – для пенсіонерів.

Кредитна спілка – це юридична форма кооперування фізичних осіб з метою більш ефективного використання вільних грошових засобів учасників на основі взаємного кредитування, тобто шляхом видачі споживацьких та комерційних кредитів.

Державна служба зайнятості – спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України.

Аукціон (ціно́вка; нім. Auktion, від лат. auctio – збільшення ) –спеціально організований і періодично діючий ринок продажу товарів, майна з публічного торгу покупцеві, який запропонував найвищу ціну.

Ярмарок (нім. Jahrmarkt – річний ринок) – періодичні торги та місця, де відбувалася гуртова й роздрібна торгівля різними товарами; продавці й покупці з'їжджалися на ярмарок з різних сторін, у тому числі й з-за кордону.

Торгово-промислова палата (також Господарча палата)  – є формою бізнесової мережі (об'єднання підприємств), спрямованої на представлення, захист та лобіювання інтересів учасників.

Брóкерська фíрма – посередницька (між покупцями і продавцями товарів, цінних паперів, патентів, ліцензій і т.п.) організація, яка займається комерцією, і діє за дорученням і за рахунок клієнтів. Брокерська фірма та її агенти не укладають угод за свій рахунок.

Страхові компанії – це комерційні, фінансово-кредитні організації, які здійснюють страхові операції й на цій основі отримують прибуток.

Страхові компанії гарантують повне або часткове відшкодування застрахованим фірмам збитків, яких вони зазнали за непередбачених обставин (внаслідок стихійного лиха, аварії, невиконання зобов'язань збанкрутілими фірмами тощо).

Аудиторська фірма – організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається винятково наданням аудиторських послуг.

Аудит (лат. auditore  – слухати)  – перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

51.

Поясни поняття: натуральне господарство

Натура́льне господа́рство — тип господарства, за якого продукти праці виробляються для задоволення власних потреб, а не для продажу.

52. Інфляція. Види інфляцій.

Інфляція – знецінення грошей у результаті перевищення грошових знаків, що перебувають в обігу.

Розрізняють наступні типи інфляції:

1. В залежності від темпів знецінення грошей:

- «повзуча» – зростання цін до 10% за рік;

- «галопуюча» – зростання цін від 10% до 200% на рік;

- «гіперінфляція» – зростання цін 200% до 1000% на рік.

Стагфляція – становище в країні, коли гіперінфляція співпадає з загальною економічною кризою.

2. В залежності від зовнішнього прояву:

- відкрита інфляція (зростання цін очевидне);

- прихована інфляція (ціни утримуються на попередньому рівні адміністративними методами).

3. В залежності від причин виникнення:

- інфляція попиту;

- інфляція пропозиції.

53.Керівництво в системі менеджменту.

С тиль керівництва – це звична манера поведінки керівника щодо підлеглих. Основні стилі керівництва:

54. Пояснити поняття суспільне виробництво.

- Суспільне виробництво – форма взаємодії суспільства і природи, що спрямована на перетворення предметів природи та створення матеріальних та духовних продуктів, відповідно до інтересів та потреб людей і суспільства в цілому. Форми і моделі ринкової конкуренції

55. Закон грошового обігу.

Зако́н грошово́го о́бігу — загальний економічний закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

Якщо формалізувати суть цього закону, то вона може бути виражена рівнянням:

де

• M — об'єктивно необхідна маса грошей;

• ΣPQ — сума цін товарів, що реалізуються за певний період;

• ΣК — сума продажів товарів і послуг у кредит;

• ΣП — загальна сума платежів, строк оплати яких настав;

• ΣВП — сума платежів які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів;

• V — швидкість обороту грошової одиниці за рік;

56. Форми і моделі ринкової конкуренції

Форми і моделі ринкової конкуренції	Ознаки	Ступінь контролю за цінами
Досконала чиста конкуренція	Велика кількість компаній, що виробляють певний продукт. Однорідність продукції. Знання ринку споживачами та виробниками.	Контроль за цінами не здійснюється
Недосконала конкуренція: а) чиста монополія	Певний продукт виробляє тільки одна компанія.	Дуже високий ступінь контролю за цінами.
б) олігополія	Певний продукт виробляють кілька компаній.	Частковий контроль за цінами.
в) монополістична конкуренція	Багато виробників виробляють продукцію з істотними відмінностями, новими конструктивними та якісними характеристиками.	Дуже слабкий контроль за цінами.

57. Поясни поняття: товарне виробництво.

Товарне виробництво – така організація суспільного господарства, коли окремі продукти виробляються відокремленими виробниками і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, що стають товарами.

58. Економічний зміст поняття ринок. Функції ринку.

Ринок – це сукупність економічних відносин людей стосовно обміну результатами виробництва, товарного і грошового обігу та розподілу виробничих ресурсів.

Ринок – це економічний простір, в межах якого відбувається рух товарів.

ФУНКЦІЇ РИНКУ

59. Світове господарство.

Світове господарство – це багатогалузева глобальна економіка, яка зв’язує національні господарства в єдину систему обміном результатами економічної діяльності, міжнародним поділом праці.

60. Поясни поняття фінанси.

Фінанси (від фр. "finance", лат. "financia" – готівка, дохід) – завершення розрахунків (платежів) в грошових відносинах між населенням і державою.

61. Структура ринку. Попит, пропозиція, ціна, як елементи ринку.

62. Міжнародний поділ праці.

Міжнародний поділ праці (МПП) являє собою спеціалізацію окремих країн на виробництві тієї чи іншої продукції, послуг у межах світового господарства.

63. Пояснити поняття товарна біржа.

Товарна біржа — це асоціація юридичних і фізичних осіб, що здійснює onтові торговельні операції за стандартами, зразками у спеціальному місці, за цінами, що складаються на умовах вільної конкуренції.

64. Інфраструктура ринку.

Ринкова інфраструктура охоплює такі основні елементи:

біржі (товарні, фондові);

служби зайнятості;

банки;

аукціони;

ярмарки;

торгово-промислові палати;

брокерські, страхові, аудиторські компанії.

Міжнародна валютна система.

Міжнародна валютна система – це форма організації міжнародних валютних відносин, обумовлена розвитком світового господарства і закріп­лена міждержавними угодами.

65. Поясни поняття бюджет.

Бюджет – грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період.

66. Конкуренція. Методи конкуренції.

Конкуренція — це суперництво між учасниками ринку за кращі умови ви­робництва, купівлі та продажу товарів і послуг.

68. Валюта та її види. Валютний курс.

Валюта (від іт. Valuta – ціна, вартість) – загальна назва грошових одиниць різних країн, обов’язкових для приймання як плату за будь-які товари, послуги та роботи, що купуються на території відповідної країни.

Види валют:

Національна валюта – законний платіжний засіб на території країни, що її випускає.

Іноземна валюта – платіжний засіб інших країн, що законно чи незаконно використовується на території даної країни.

Резервна валюта – валюти, в яких країни тримають свої ліквідні міжнародні активи, що використовуються для покриття від’ємного сальдо платіжного балансу.

Валюта, що вільно використовується – активно продається і купується на головних валютних ринках: долар США, євро, англійський фунт стерлінгів, японська єна.

Тверда валюта – характеризується стабільним валютним курсом, зміни якого пов’язані головним чином із фундаментальними макроекономічними закономірностями.

Вільно конвертована валюта – валюта, що може легально обмінюватись на іноземні валюти без прямого втручання держави в процес обміну.

SDR – (спеціальні права запозичення) – міжнародні активи (резервні платіжні засоби) у вигляді кредитованих записів на спеціальних рахунках МВФ, складених пропорційно до квот країн – учасниць.

69. Поясни поняття стагфляція.

Стагфляція – це стан повільного економічного зростання і порівняно високий рівень безробіття – час застою – в супроводі зростання цін, або інфляції.

70. Системи заробітної плати.

Системи заробітної плати: тарифна, преміальна, колективна, акордна.

При тарифній системі зарплата залежить від тарифної ставки. Тарифна ставка залежить від кваліфікації виконавця, розумових та фізичних зусиль, відповідальності за устаткування, умов праці.

Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.

Професія характеризує трудову діяльність, і зайнятість працівника відповідно до одержаних ним підготовки, придбаних теоретичних знань і практичних навичок.

Спеціальність відображає внутрішньо професійний поділ праці. Це поняття вужче порівняно з поняттям “професія”.

Кваліфікація виражає сутність підготовленості працівників до виконання професійних функцій обумовленої складності.

Тарифна сітка – це шкала кваліфіційних розрядів і тарифних коефіцієнтів, за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність розміру заробітної плати працівників від їхньої кваліфікації.

Тарифна ставка – це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці за одиницю робочого часу.

Преміальна система. Сутність її полягає в тому, що робітникові нараховується, крім заробітку за прямою відрядною системою, премія за виконання і перевиконання певних кількісних якісних показників. Розмір премії установлюється у відсотках до заробітку, визначеному за відрядними розцінками.

Колективна (бригадна). Застосовується в бригаді, заробіток кожного члена бригади визначається на підставі загальних результатів роботи бригади. Загальний колективний заробіток бригади розподіляється між членами бригади відповідно до їх кваліфікації і відпрацьованого часу. При цьому застосовується коефіцієнт трудової участі.

Акордна система оплати праці. Вона застосовується для окремих груп робітників, її сутність полягає у тому, що відрядна розцінка установлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт загалом, виходячи із діючих норм часу і розцінок

71. Світова валютна система та її основні елементи.

Світові валютні центри – валютні ринки, які характеризуються широким спектром інструментів фінансового ринку; всесвітньою участю у внутрішньому і зовнішньому секторах; ефективними міжнародними системами зв’язку.

Найбільші валютні центри: Лондон, Нью-Йорк, Токіо значно перевищують інші за масштабами операцій (декілька сотень млрд.. доларів на добу).

Значущі валютні центри: Франкфурт-на-Майні, Париж, Цюріх, Токіо, Гонконг, Сінгапур та деякі інші міста.

Валютне котирування – числовий запис пропорції валют ($ 1/8,03 гнр.)

Міжнародний рух капіталів – це рух фінансових ресурсів між країнами.

Транснаціональні корпорації – це міжнародні монополії, які, долаючи національні кордони, поширюють свою діяльність у всьому світі, маючи численні філії в багатьох країнах.

72. Пояснити поняття вексель.

Кредитні гроші.

векселі;

бан­кноти;

чеки;

Вексель — це письмове боргове зобов'язання, яке надає його власни­кові (векселеодержувачу) право після закінчення визначеного строку ви­магати від боржника сплати грошової суми. Вексель бере участь і висту­пає у товарообігу як гроші.

73. Міжнародні фінансові організації. Валютний курс.

Валютні курси – це пропорції обміну валют.

Валютний курс – це ціна валюти однієї країни, виражена у грошових одиницях іншої.

74. Фінансово кредитні організації.

Кредитно-фінансові інститути:

Пенсійні фонди – це спеціалізовані фінансові установи, основним завданням яких є збирання і акумуляція грошових коштів, призначених для пенсійного забезпечення громадян після досягнення ними певного віку.

Інвестиційні фонди – це особливий вид фінансово-кредитних установ, що забезпечують посередництво в інвестиційному процесі. Випускаючи власні цінні папери, вони акумулюють грошові кошти приватних інвесторів (переважно населення) та вкладають їх в акції й облігації різних підприємств.

Лізингові компанії – це кредитно-фінансові формування, які займаються купівлею устаткування, машин, транспортних засобів, споруд виробничого призначення, які дорого коштують та надають їх в оренду з правом наступного викупу. Для придбання машин і устаткування лізингові компанії використовують власні та позичкові кошти. Лізинг забезпечує підприємствам можливість одержати необхідне устаткування без значних разових витрат грошових коштів, неминучих при звичайній купівлі.

Фінансові компанії – це кредитно-фінансові установи, які спеціалізуються на кредитуванні продажу споживчих товарів з відстроченням платежу. Ресурси фінансових компаній формуються за рахунок випуску власних боргових зобов'язань – облігацій або векселів, а також отримання короткострокових кредитів від комерційних банків.

Ломбарди – кредитні установи, що надають грошову позику під заставу рухомого майна цінних речей.

75. Структура кредитної системи:

a) центральний (національний) банк, який здійснює керівництво всією кредитною системою країни;

б) комерційні банки, які становлять "арматуру" кредитної системи й здійснюють різні фінансові операції;

в) спеціальні кредитно-фінансові інститути, до яких належать:

*  інвестиційні компанії, фінансові корпорації, будівельні об'єднання, фондові біржі. Їхня діяльність має допоміжний характер, доповнюючи операції комерційних банків;

*  страхові компанії, які отримують внески від тих, хто страхує своє майно, життя, й виплачують страхові відшкодування у випадках аварій, пожеж тощо;

*  ощадні установи: ощадні банки; позичково-ощадні асоціації й кредитні союзи, що використовують позичковий капітал для кредитування житлового будівництва та інших цілей;

*  пенсійні фонди, які володіють значним капіталом і фінансують великі промислові компанії шляхом купівлі акцій та облігацій;

*  особливе місце в кредитній системі займають фондові біржі, головною метою яких є забезпечення ефективного ринку для продажу й купівлі цінних паперів, створення капіталу для промисловості

Пояснити поняття ССП

ССП – це товари і послуги, створені працею сукупного виробника у всіх галузях виробництва за 1 рік.

76. Бюджет. Бюджетний дефіцит.

Бюджет – грошове вираження збалансованого розпису доходів і видатків держави, адміністративно-територіальної одиниці (області, району, міста, села), підприємства, установи за певний період.

Бюджет – план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Бюджетний дефіцит – перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною.

Дефіцит бюджету – це сума, на яку рівень видатків бюджету перевищує рівень надходжень.

Причини виникнення дефіциту:

— спад виробництва;

— зниження ефективності функціонування окремих галузей;

— несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення;

— великі воєнні витрати;

— інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.

77. Глобалізація світової економіки.

Глобаліза́ція (англ. globalization) — перетворення певного явища на світове, планетарне, те, яке стосується усієї Землі, Земної кулі.

Глобалізація — це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції та уніфікації. Основними наслідками цього процесу єміжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів.

Процес утворення світового ринку розпочався на зорі XX століття в епоху становлення великих міжнаціональних монополій. Він дещо призупинився в період поділу світу на ворожі табори та холодної війни між ними, коли економічний і культурний розвиток окремих країн світу, таких як СРСР та КНР, відбувався відусоблено від розвитку решти світу. Особливих темпів глобалізація набрала в останні десятиліття XX століття і на почату XXI століття. З одного боку це пов'язано з падінням залізної завіси та інтеграцією Китаю в світову економіку, з іншого — із швидким розвитком інформаційних технологій, завдяки яким зросли можливості доступу до будь-якої інформації у світі.

Хоча процес глобалізації об'єктивний, навколо нього відбується політична боротьба. Глобалізація на сучасному етапі, тобто на початок 21 століття, має як палких прихильників, так і опонентів.

78. Пояснити поняття національне багатство.

Національне багатство – сукупність створених і нагромаджених в країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня, освіти, виробничого досвіду, майстерності.

Структура НБ:

1) виробничі фонди (основні і оборотні);

2) основні невиробничі фонди;

3) домашнє майно;

4) товарні запаси;

5) природні ресурси.

79. Споживчі блага. Структура споживчих благ.

- Споживчі блага (економічні блага) – це товари і послуги, які задо­вольняють потреби людей.

Благо – загальне поняття для позначення цінності предметів і явищ.

Ресурси – це природні, сировинні, трудові, матеріальні запаси і засоби, фінансові цінності, кошти, які можуть бу­ти використані у господарській діяльності людини.

Товари – продукти праці, які задовольняють певні по­треби людини і виготовляються для продажу, обміну. Товари ще називають продуктами, або продукцією.

Послуга – це така дія або вчинок людини, що дає користь чи допомогу іншій людині.

Послуга – це діяльність, результатом якої буде певний корисний ефект.

Структура споживчих благ виглядає таким чином

Корисність товару – це його здатність задовольняти потреби людей, які вже існували раніше чи виникли після того, як цей товар з'явився у продажу.

80.Етапи розвитку виробничих технологій.

81. Закон вартості та його функції.

Закон вартості – особливий економічний закон (тобто закон, що діє у деяких суспільних способах виробництва), який виражає внутрішньо необхідні, суттєві та сталі зв’язки між суспільно необхідною працею і цінами товарів за умов відносної відповідності попиту та пропозиції.

Функції закону вартості:

1. Стихійне регулювання товарного виробництва.

2. Рушійна сила стихійного розвитку продуктивних сил.

3. Основа диференціації товаровиробників.

82. Пояснити поняття засоби праці.

Праця – продуктивна цілеспрямована діяльність людини задля створення корисних продуктів з метою задоволення своїх потреб.

Предмети праці – це все те, на що спрямована діяль­ність людини заради задоволення своїх потреб.

Засоби праці – речі або комплекси речей, за допомогою яких людина діє на предмети праці, перетворює і пристосо­вує їх для своїх потреб. Поняття «засоби праці» охоплює інструменти, прилади, обладнання, машини, виробничі будівлі, транспортні засоби, резервуари тощо.

Предмети і засоби праці належать до матеріальних ресурсів виробництва. В сукупності їх називають засоба­ми виробництва.

83. Біржові угоди.

Біржова угода – це письмово оформлений документ купівлі-продажу або поставки.

На товарній біржі заключаються угоди щодо продажу-купівлі певного товару. Розріз­няють реальні біржові угоди, форвардні та ф'ючерсні угоди.

Реальні угоди укладаються під реально поставлений товар (близько 10% торгівлі).

Форвардна угода являє собою двосторонній контракт між продавцем і покупцем про продаж-купівлю певної кількості товару в майбутньому за ціною, обумовленою в угоді.

Ф'ючерсна угода являє собою придбання права на продаж-купівлю певної кількості то­вару в майбутньому за цінами, що складуться на товарній біржі.

84. Пояснити поняття ліквідність.

Ліквідність — це можливість використання певного активу як засобу пла­тежу і водночас як здатність цього активу зберігати свою вартість не­змінною.

85. Господарські товариства в Україні.

Акціонерні товариства. До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство (ВАТ) та закриті акціонерні товариства (ЗАТ).

Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ.

Товариством з додатковою.

Повне товариство.

Командитне товариство.

Асоціація – договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Консорціум – тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо).

Промислово-фінансова група – це об'єднанням, яке створюється за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва.

Асоційовані підприємства. Холдингові компанії. Асоційовані підприємства (господарські організації) – це група суб'єктів господарювання – юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та управлінні. Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства, визнається холдинговою компанією.

Венчурні (ризикові) – фінансова організація, що спеціалізується на інвестиціях і фінансуванні підприємств, звичайно таких, котрі не мають тривалої історії розвитку, але з перспективою значного росту.

Інжинірингові фірми – це сполучна ланка між науковими дослідженнями і розробками, з однієї сторони, і між нововведеннями та виробництвом – з іншої.

Некомерційні організації не всі створюються з метою отримання прибутку.

86.. Приватизація, недоліки і переваги.

Приватиза́ція — політика чи процес продажу або передачі державної чи суспільної власності (особливо націоналізованої промисловості) у руки приватних інвесторів.

87. Пояснити поняття світовий ринок.

Світовий ринок – це сукупність національних ринків, пов'язаних між собою товарно-грошовими відносинами. Він ґрунтується на міжнародному поділі праці.

88. Складові маркетингу.

89.Міжнародна торгівля та її складові.

Міжнаро́дна торгі́вля — торгівля між резидентами різних держав. При міжнародній торгівлі товарами відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав. При міжнародній торгівлі послугами клієнти та ті хто надають послуги є резиденти різних країн. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку та міжнародний поділ праці.

«Міжнародна торгівля» полягає у реалізації угод, укладених за межами національних кордонів, з метою задоволення потреб власних підприємств та бізнесу зарубіжжя.

«Міжнародна торгівля» — це комерційна діяльність, що перетинає національні кордони. Вона включає переміщення майна, товарів, послуг, капіталу чи персоналу.

«Міжнародна торгівля» — сукупність зовнішньої торгівлі різних країн світу.

«Міжнародна торгівля» — торгівля між країнами, яка складається із ввозу (імпорту) товарів і послуг та їх вивозу (експорту). В її основі лежить міжнародний поділ праці.

«Міжнародна торгівля» — це важлива і найпоширеніша сфера міжнародних економічних відносин, яка відображає стан і перспективи просування різних товарних форм як між національними економіками, так і внутрі- та між транснаціональними корпораціями, що розглядають світ як єдиний світогосподарський простір.

90. Пояснити поняття рівноважна ціна.

Рівноважна ціна - ціна на конкурентному ринку, при якій кількість товарів і послуг, які бажають придбати споживачі, абсолютно відповідає кількості товарів і послуг, які виробники бажають запропонувати