II. Ринкова економічна система.
III. Командно-адміністративна (планова) система.
IV. Змішана економічна система.
Економічна (господарська) система — це особливим чином упорядкована, скоординована система зв'язку між суб'єктами національної економіки. Виділяють такі основні типи економічних систем: традиційна (натуральне господарство); ринкова; адміністративно-командна (АКС); змішана (ринкова економіка змішаного типу); перехідна. Кожен з них має свій механізм регулювання економічних процесів. Так, регулятором ринкової економіки є ринковий механізм, АКС — планово-державний (адміністративно-командна система управління), ринкової економіки змішаного типу — змішана система регулювання. Ринковий механізм — спосіб (форма) організації та функціонування відносин між суб'єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення, конкуренції.
Планово-державний механізм (адміністративно-командна система управління) — це жорстко централізоване, тотальне державне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану.
Механізм макроекономічного регулювання ринкової економіки змішаного типу — система макроекономічних регуляторів, що складається з таких основних елементів: ринкові регулятори; важелі державного впливу на економіку (державне регулювання); корпоративне управління; інститут соціального партнерства.
Рекламна політика компанії. Види реклами
Реклама – це планування і здійснення комплексу заходів, спрямованих на просування товару на ринок.
У залежності від цілей реклама поділяється на:
а) інформативну;
б) переконуючу;
в) нагадуючу.
Поясни поняття заробітна плата
Заробітна плата – грошова винагорода за працю: номінальна – в грошовому вираженні; реальна – у засобах існування працівника і його родини.
Товар. Властивості товару.
Товар – продукт праці, що задовольняє певну потребу людини і вироблений для обміну
Товари поділяють на дві великі групи:
1) Для задоволення особистих потреб;
2) Для задоволення виробничих потреб.
Щоб бути товаром, певна річ або послуга повинні:
а) бути продуктами праці;
б) задовольняти потреби інших людей;
в) виготовлятися для обміну.
Споживча вартість – річ (кілька речей) або послуга, яка своїми корисними властивостями задовольняє різноманітні потреби людини, трудового колективу і суспільства.
Корисність – конкретна форма якості споживної вартості, яка виражає відношення внутрішніх властивостей речей до людських потреб, використання людьми цих властивостей.
Мінова вартість – здатність товару обмінюватися на II інші у певних кількісних пропорціях, форма вияву вартості.
Ринок, як економічна форма організації виробництва.
Ринкове виробництво – тип господарювання, за якого продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб'єктами не для власних, а для суспільних потреб, що визначаються попитом і пропозицією.
Ринок – це сукупність економічних відносин людей стосовно обміну результатами виробництва, товарного і грошового обігу та розподілу виробничих ресурсів.
Ринок – це економічний простір, в межах якого відбувається рух товарів.
ФУНКЦІЇ РИНКУ
КЛАСИФІКАЦІЯ РИНКІВ
Ринок предметів споживання (товарів) і послуг призначений для задоволення фізіологічних і соціальних потреб людини.
Гуртова торгівля – діяльність з продажу товарів, ресурсів з метою їх подальшого перепродажу або переробки.
Роздрібна торгівля - продаж товарів кінцевому споживачеві.
Ринок засобів виробництва (ринок капіталів та грошей) має на меті задоволення виробничих потреб. Його суб'єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються економічною діяльністю.
Ринок нерухомості (ринок природних ресурсів) — торгівля землею, об'єктами, що на ній збудовані, зокрема житловими будинками.
Ринок науково-технічних розробок та інформації. На ньому здійснюється купівля-продаж науково-технічної продукції, технічних засобів, інформації, інформативних систем.
Фондовий ринок — це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів.
Фондовий ринок (ринок цінних паперів) — це ринок цінних паперів. Терміни «фондовий ринок» і «ринок цінних паперів» практично є синонімами. Цінний папір — це різновид грошового капіталу, який засвідчує майнові права, може самостійно обертатися на ринку, бути джерелом регулярного або разового доходу.
Види цінних паперів:
Акція (від лат. action – дія) – закріплює право її власника-акціонера на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, участь в управлінні акціонерним товариством, отримання частини майна акціонерного товариства після його ліквідації. За функціональним призначенням акція є пайовим цінним папером.
Розрізняють привілейовані та звичайні акції.
Ринок золота є складовою ринку загального товарного виробництва, що виконує роль механізму розподілу й перерозподілу цього металу у загальному товарному виробництві, заснованому на співвідношенні попиту і пропозиції.
Валютний ринок є специфічним, предметом купівлі-продажу на ньому є різні національні валюти.
Ринок праці (робочої сили) – одна з найважливіших ланок у розвиненій ринковій системі. Його існування означає, що кожна людина має право на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором.
Вільний ринок – це ринок з великою кількістю виробників однорідної продукції, які не в змозі впливати на рішення один одного.
Монополізований ринок – це ринок, для якого характерна незначна кількість виробників даного товару, застосовується його диференціація, існує дефіцит необхідної інформації, утруднений доступ до ресурсів, погоджуються дії учасників ринкових відносин.
Регульований ринок – це ринок, який контролюється і регулюється державою за допомогою спеціальних заходів економічного та адміністративного характеру.
Світовий ринок – це сукупність національних ринків, пов'язаних між собою товарно-грошовими відносинами. Він ґрунтується на міжнародному поділі праці.
Галопуюча інфляція – пояснити поняття
«галопуюча» – зростання цін від 10% до 200% на рік;
Типи ринку, система і структура ринку.
Сучасний ринок характеризується розгалуженою і багаторівневою структурою. Вона являє собою сукупність окремих елементів ринку, які взаємодіють між собою. Ринок охоплює елементи, безпосередньо пов'язані з забезпеченням безперервності процесу відтворення, його цілісності та економічної ефективності. Це зумовлює різноманітну структуру ринку, різноманітність його типів.
Структура ринку визначається суб'єктами та об'єктами ринкових відносин. Основними суб'єктами ринкового господарства виступають: домашнє господарство (населення), підприємницький сектор (підприємці), різні форми господарювання, державний та міжнародний сектори. Тобто суб'єктами ринкових відносин є всі учасники ринку - фізичні і юридичні особи. Об'єктами ринкових відносин можуть бути продукти праці (засоби виробництва, предмети споживання і послуги, науково-технічні розробки та інформація), робоча сила, гроші, валюта, цінні папери (акції, облігації, векселі), земля та її надра. Тобто, об'єктами ринкових відносин є сукупність товарів і послуг, що постачають ринок.
За економічним призначенням об'єктів ринкових відносин розрізняють ринок праці, ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, ринок платних послуг, ринок науково-технічних розробок та інформації, ринок грошей, ринок цінних паперів, ринок валюти, ринок інтелектуальної власності, страховий ринок та ін. Кожний з цих ринків має свою структуру.
Залежно від об'єкту ринкових відносин розрізняють три групи ринків: товарні, фінансові і ринки праці. В кожній із них виділяють відповідні спеціалізовані ринки. До першої групи належать споживчий ринок, ринок матеріальних ресурсів, ринок науково-технічних розробок та інформації, ринок нерухомості. До другої групи - інноваційний, кредитний, цінних паперів, грошей і валютний ринки. До ринків праці належать ринки робочої сили різного рівня кваліфікації та спеціалізації.
Крім того, розрізняють адміністративно-територіальну структуру ринку, що охоплює місцевий ринок у вигляді селищного, міського, районного, обласного чи регіонального ринків; національний - внутрішній ринок, який охоплює всі ринки країни, світовий - зовнішній ринок, який становить сукупність і взаємодію національних ринків. Структуру національного ринку з огляду на складові його формування та функціонування наведено на рисунку 8.1.
Залежно від умов, за яких діють суб'єкти ринкових відносин, вирізняють вільний, монополізований і регульований ринки.
Вільний ринок — це ринок з великою кількістю незалежних виробників однорідних товарів, які не в змозі впливати на рішення один одного, на рівень цін. Немає обмежень з інформації про попит, пропозицію, ціну, якість продукції тощо. Йде вільне ціноутворення, що складається внаслідок співвідношення між суспільним попитом і суспільною пропозицією певного товару. Відсутні штучні бар'єри при входженні на ринок того чи іншого товару та виходу з нього. Цей ринок існував з початку XVI до кінця XIX століття.
Монополізований ринок - це ринок, для якого характерна незначна кількість виробників товарів певного виду, існує дефіцит необхідної інформації, обмежений доступ до ресурсів. Дії учасників ринкових відносин погоджуються. Монополізований ринок може бути монополістичним і олігополістичним. Монополістичний - це такий ринок, на якому домінує один виробник або продавець. Олігополістичним називають ринок, на якому панує невелика кількість суб'єктів господарювання.
Регульований ринок - це ринок, який регулюється і контролюється державою за допомогою спеціальних заходів адміністративного та економічного характеру.
Проте слід мати на увазі, що в сучасній ринковій економіці розвинених країн жодного з цих ринків не існує. Нині, як правило, відбувається поєднання ринкового і державного механізмів регулювання сучасної економіки, їх взаємодія. Ринковий механізм визначає ринкові ціни і виробництво у багатьох сферах, у той час як держава регулює ринок за допомогою адміністративних і економічних методів, не порушуючи при цьому механізмів ринку. До адміністративних методів регулювання належать насамперед антимонопольне законодавство, а до економічних - оподаткування, ціноутворення, фінансово-кредитні важелі. Поєднання державного і ринкового регулювання сучасної ринкової економіки забезпечує ефективний механізм господарської діяльності суб'єктів ринку.
Розрізняють легальний, або офіційний ринок, і нелегальний, або тіньовий ринок. Останній - це ринок несанкціонованої діяльності, заборонений державою. Тіньовий (нелегальний) ринок - складова частина тіньової, підпільної, або "чорної" економіки, яка охоплює наркобізнес, корупцію, економічну діяльність, пов'язану із забороненим виробництвом, рекет та інші види злочинної діяльності.
Особливу класифікацію видів ринку застосовують фахівці з маркетингу. Вони виділяють ринок продавця і ринок покупця. Перший - це такий ринок, на якому більше "влади*' мають продавці, і найактивнішими "діячами" виступають покупці. Другий - це ринок, на якому, навпаки, більше "влади" мають покупці і найактивнішими "діячами" виступають продавці.
Типовою тенденцією у розвитку сучасного ринку є зростання в його структурі ролі платних послуг, патентів, ліцензій, інформації, комп'ютерних програм та інших видів інтелектуальної власності.
У сучасній ринковій структурі вирізняють такі види ринків.
1. Головною складовою ринкової економічної системи є ринок праці (робочої сили). Він являє собою сукупність соціально-економічних відносин між найманими працівниками і підприємцями-роботодавцями щодо організації, купівлі-продажу і використання робочої сили. Тобто, ринок праці - це система економічних відносин, які формуються на вартісній основі між підприємцями-роботодавцями (власниками засобів виробництва) та найманими працівниками (власниками робочої сили) щодо задоволення попиту перших на товар - робочу силу і потреб інших у роботі за наймом як джерела засобів, необхідних для відтворення робочої сили. Попит на ринку праці формують власники засобів виробництва - роботодавці, а пропозицію створює усе працездатне населення, яке бажає працювати. Отже, ринок праці складається з попиту на робочу силу і, водночас, з пропозиції робочих місць.
Ринок праці виникає за умов існування юридично вільного продавця товару "робоча сила", відсутності у нього основних засобів виробництва, наявності однакових з покупцем (підприємцем) громадянських прав (вільного вибору професії або виду господарської діяльності, вільне переміщення в межах національного ринку і за його межами тощо), за наявності покупця-роботодавця.
Становлення і функціонування ринку праці характеризується:
1) особливостями умов формування ринку праці;
2) особливостями товару "робоча сила", що функціонує на ринку праці;
3) особливостями визначення обсягів попиту та пропозиції товару - робочої сили;
4) особливостями механізмів функціонування ринку праці. Суб'єктами ринку праці є особисто вільні власники робочої сили,
тобто наймані працівники; підприємці-роботодавці (власники засобів виробництва) й уповноваженні ними особи; громадські організації (професійні спілки, асоціації тощо), які відстоюють інтереси найманих працівників і підприємців (роботодавців); а також опосередковано держава. Безпосереднім учасником ринку праці держава стає на підприємствах та установах державного сектору економіки.
Основними елементами, за допомогою яких функціонує ринок праці, є:
1) товар - робоча сила;
2) ціна - у формі заробітної плати найманих працівників;
3) попит - потреба в товарі "робоча сила";
4) пропозиція - чисельність і структура наявної робочої сили.
Нині змінилося ставлення підприємців-роботодавців до робочої сили, зокрема щодо її якості (кваліфікації, професійної підготовки, творчого ставлення до праці, високої якості праці), а також соціальних гарантій.
Купівля-продаж робочої сили здійснюється у сфері обміну. Результати продажу товару "робоча сила" фіксуються у колективних та індивідуальних контрактах, де зазначаються умови й обсяги роботи, величина заробітної плати, тривалість оплачуваних відпусток тощо. В умовах розвиненої ринкової економіки кожній людині надається право на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором виду діяльності на засадах трудового найму (контракту). Заробітна плата найманих працівників залежить від вартості робочої сили, попиту на неї та пропозиції.
В сучасних умовах механізм ринку праці вийшов за межі процесу обміну робочої сили, він охоплює й інші фази її відтворення: фази виробництва, розподілу та використання робочої сили. Зауважимо, що виробництво і відтворення самої людини, збереження її нормальної життєдіяльності можливе лише шляхом задоволення її життєвих потреб.