13. Інновації та її види

Досягнення науково-технічного прогресу поширюються у виробництві у формі інновацій. Поняття "інновація" (російською мовою - "нововведения") походить від англійського слова innovation, що в перекладі з англійського означає "введення новацій" (нововведення). Під нововведенням розуміється новий порядок, новий метод, нова продукція чи технологія, нове явище. 

Процес використання нововведення, пов'язаний з його придбанням (одержанням), відтворенням і реалізацією в матеріальній сфері суспільства, представляє собою інноваційний процес. Інноваційні процеси зароджуються в окремих галузях науки, а завершуються – в сфері суспільного виробництва, викликаючи в ній прогресивні, якісно нові зміни. 

Інновації можуть відноситися як до техніки та технології, так і до форм організації виробництва і управління. Усі вони тісно взаємозалежні і є якісними рівнями в розвитку продуктивних сил, підвищенні ефективності виробництва. Із урахуванням предмета інновацій розрізняють наступні їх види:

• продуктово-технологічні (виявляються у формі нових продуктів і технологій їх виготовлення. Вони є основою технологічного прогресу і технічного переозброєння виробництва);

• організаційні (освоєння нових форм і методів організації виробництва та праці, а також інновації, що припускають зміни співвідношення сфер впливу (як по вертикалі, так і по горизонталі) структурних підрозділів, соціальних груп або окремих осіб)).

19. Інфраструктура ринку

Ринок – це сфера товарного обміну та пов'язана з нею сукупність відносин між товаровиробниками та покупцями, що складаються з приводу купівлі-продажу. Умовами функціонування ринку є реалізація різноманітних форм власності і їх рівноправність, створення ринкової інфраструктури та вільна конкуренція, що є регулюючою силою в ринковій економіці. 

Ринок виконує наступні функції:

• регулюючу (регулює виробництво та попит на товари);

• контролюючу (визначає суспільну значимість виробленого продукту та витраченого на його виробництво праці);

• розподільну (встановлює необхідні відтворювальні пропорції, що забезпечують збалансованість економіки);

• стимулюючу (спонукає знижувати індивідуальні витрати праці, використовувати нову техніку);

• інформаційну (інформує про стан справ у відповідній господарській сфері);

• санаційну (очищає суспільне виробництво від економічно слабких, неконкурентоздатних господарських одиниць). 

Інфраструктуру ринку складає сукупність суб'єктів, які мають різні напрямки діяльності та забезпечують ефективну взаємодію всіх ринкових контрагентів. До найбільш важливих елементів ринкової інфраструктури відносяться: товарні, товарно-сировинні, фондові та валютні біржі, комерційні інформаційні центри, банки, транспортна та складська мережа, системи та засоби комунікації. 

У ринковій економіці суб'єкти господарювання дотримуються таких основних принципів поводження:

• свободи економічної, господарської та підприємницької діяльності (проявляється в наданні суб'єктові власницьких і підприємницьких прав, які дають можливість створити власну справу та втілити задуми в конкретні об'єкти, а також у ліквідації надмірних обмежень на форми, види, об'єкти підприємництва); 

• верховенства прав споживача; 

• взаємовигідності та рівноправності ділових відносин (реалізується через договірні та контрактні відносини); 

Підприємство, будучи складовою частиною зовнішнього оточення, зобов'язано постійно вирішувати питання соціального розвитку не тільки власного трудового колективу, але і місцевого і загальнодержавного значення.