8. Характеристика технічного розвитку підприємства

Технічний розвиток підприємства — це процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, орієнтований на кінцеві результати його господарської діяльності. Метою продуктово-технологічних інновацій є:

• зниження конструктивно-технологічної складності виробів за рахунок конструкційних нововведень;

• зниження матеріалоємності виробів за рахунок застосування нових матеріалів;

• комплексна механізація й автоматизація технологічних процесів;

• зниження технологічної трудомісткості виробів за рахунок наукової організації праці;

• регулювання процесів управління виробництвом на основі електроніки та комп'ютерної техніки тощо. 

Розвиток техніко-технологічної бази підприємства здійснюється за рахунок модернізації обладнання, технічного переозброєння, реконструкції та розширення, нового будівництва. Вибір конкретного напрямку технічного розвитку підприємства проводиться на основі результатів аналізу й оцінки техніко-організаційного рівня виробництва.

Основними показниками такої оцінки є:

• ступінь охоплення робітників механізованою й автоматизованою працею; 

• технічна оснащеність праці (фондоозброєність й енергооснащеність праці);

• частка нових технологій у трудомісткості продукції;

• середній вік застосовуваних технологічних процесів;

• коефіцієнт використання сировини та матеріалів (вихід готової продукції з одиниці сировини);

• потужність (продуктивність) обладнання;

• середній термін експлуатації обладнання;

• коефіцієнт фізичного зношення обладнання;

• частка технічно й економічно застарілого обладнання в загальній його кількості;

• рівень утилізації відходів виробництва тощо. 

Управління технічним розвитком підприємства має включати такі етапи:

• встановлення цілей і виявлення пріоритетів;

• вибір напрямків технічного розвитку;

• оцінка ефективності можливих варіантів рішень;

• складання програми технічного розвитку;

• корегування плану та контроль за виконанням передбачених програмою заходів. 

9. Принципи організації управління

Управління являє собою централізований вплив на колектив людей із метою організації та координації їх діяльності в процесах виробництва та реалізації продукції (надання послуг). Необхідність управління пов'язана з розподілом праці на підприємстві. 

Головною задачею управління підприємством є забезпечення росту ефективності виробництва на основі постійного вдосконалення його технічного рівня, форм і методів управління, підвищення продуктивності праці як найважливіших умов отримання та нарощування доходів підприємства. 

В основі управління підприємством лежать принципи, під якими прийнято розуміти керівні норми та правила, що покладені в основу вирішення задач, пов'язаних із управлінням. У принципах виявляються найбільш стійкі ознаки об'єктивних закономірностей управління. 

Найважливішими принципами організації управління підприємством є: 

• цільова сумісність і зосередженість (полягає в створенні цілеспрямованої системи управління, орієнтованої на рішення загальної задачі – організації виробництва тієї продукції, яку зараз потребує споживач); 

• безперервність і надійність (означає створення таких умов виробництва, при яких досягається стабільність і безперервність заданого режиму виробничого процесу);

• планомірність, пропорційність і динамізм (націлює систему управління на рішення не тільки поточних, але і довгострокових задач розвитку підприємства при допомозі довгострокового, поточного й оперативного планування);

• демократичний розподіл функцій управління (грунтується на методах і правилах суспільного поділу праці, у відповідності з якими за кожним функціональним підрозділом підприємства закріплюється визначена частина управлінської роботи. При цьому обов'язково дотримання наступних вимог: підготовка управлінського рішення і відповідальність за його реалізацію покладається на ту службу, що найкраще інформована про стан справ на відповідному об'єкті і більше всього зацікавлена в реалізації і високій ефективності прийнятого рішення);

• наукова обґрунтованість управління (виходить з того, що засоби і методи управління повинні бути науково обґрунтовані і вивірені на практиці. Його дотримання можливе тільки на основі безперервного збору, переробки й аналізу різної інформації (науково-технічна, економічна, правова тощо) з використанням новітньої техніки і математичних методів);

• ефективність управління (передбачає досягнення максимального результату при мінімізації споживання ресурсів); 

• узгодженість особистих, колективних і державних інтересів (визначається суспільним характером виробництва);

• контроль і перевірка виконання прийнятих рішень (передбачає розробку конкретних заходів щодо усунення недоліків, що заважають виконанню поставлених завдань).