4. Нормування оборотних засобів

Оборотні засоби - це та частина засобів виробництва, котра цілком споживається в кожному наступному виробничому циклі та виступає матеріальною основою нової продукції. Їх вартість повністю включається до собівартості готової продукції і в процесі виробництва оборотні засоби не зберігають своєї натуральної форми.

Оборотні засоби у виробничому процесі можуть перебувати у такому вигляді:

• виробничі запаси (сировина, допоміжні матеріали, покупні напівфабрикати, паливо, пальне, тара, запасні частини для ремонту обладнання, швидкозношувані та малоцінні предмети, господарський інвентар тощо);

• незавершене виробництво (предмети праці, що знаходяться у виробництві на різних стадіях обробки в підрозділах підприємства); 

• напівфабрикати власного виготовлення (предмети праці, обробка яких цілком завершена в одному з підрозділів підприємства, але які підлягають подальшій обробці в інших підрозділах підприємства). 

Співвідношення між окремими групами, елементами оборотних засобів і загальних їхніх обсягів, виражене в частках або відсотках, називається структурою оборотних засобів. Вона формується під впливом ряду факторів: характеру та форми організації виробництва, типу виробництва, тривалості технологічного циклу, умов постачань паливно-сировинних ресурсів тощо. 

У середньому на промислових підприємствах України в загальному обсязі оборотних засобів частка виробничих запасів складає близько 70%, а незавершеного виробництва та напівфабрикатів власного виготовлення - 25%. 

5. Державне регулювання організації та діяльності підприємства

Підприємство включається до державного реєстру України з дня його реєстрації. Для здійснення цієї процедури необхідні заява, рішення засновника про створення, статут і інші документи по переліку, обумовленому Кабінетом Міністрів України.

Ліквідація та реорганізація підприємства проводиться за рішенням власника і за участю трудового колективу чи за рішенням суду або арбітражу, а також у випадках: визнання його банкрутом; якщо прийнято рішення про заборону діяльності підприємства; якщо рішенням суду визнані недійсними установчі документи й в інших випадках.

Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника і принципів самоврядування трудового колективу. Власник може делегувати свої права з управління підприємством раді підприємства чи іншому органу, передбаченому статутом підприємства та котрий представляє інтереси власника і трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються: власник і повне найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і мета діяльності, органи управління та порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства. У статут можуть також включатися положення: про трудові відносини; про повноваження, порядок створення та структуру ради підприємства; про товарний знак тощо.

Майно підприємства складають основні й оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в балансі підприємства. Воно формується за рахунок власних і залучених коштів (грошей).

Стартовим джерелом формування майна підприємства у момент його організації є статутний (або акціонерний) капітал, створений за рахунок внесків засновників (або коштів від продажу акцій).

Основним джерелом формування майна діючого підприємства служить прибуток від основного та іншого видів діяльності, позареалізаційних операцій. Майно також формується за рахунок різних цільових надходжень, пайових і інших внесків членів трудового колективу.

Кошти можуть бути мобілізовані на фінансовому ринку за допомогою продажу акцій, облігацій і інших видів цінних паперів, випущених підприємством; дивідендів по цінних паперах інших підприємств і держави; доходів від фінансових операцій; кредитів.

Кошти також можуть надходити:

• в порядку перерозподілу від асоціацій і концернів, у які вони входять;

• від вищестоящих організацій при збереженні галузевих структур;

• від страхових організацій;

• надходження від роздержавлення та приватизації власності;

• у вигляді безоплатних або благодійних внесків підприємств, організацій і громадян.

В окремих випадках підприємству можуть бути надані субсидії (у грошовій або натуральній формі) за рахунок коштів державного чи місцевого бюджетів, а також спеціальних засобів. Розрізняють:

• прямі субсидії (державні капітальні вкладення в об'єкти, що є особливо важливими для народного господарства, чи в малорентабельні, але життєво необхідні);

• непрямі субсидії, здійснювані через податкову та грошово-кредитну політики, наприклад, шляхом надання податкових пільг і пільгових кредитів.

Підприємство використовує та розпоряджається майном за власним розсудом: продає, передає безоплатно, обмінює чи здає в оренду.

Для забезпечення поточних потреб підприємство використовує обігові кошти. Обіговими називаються кошти, що є в розпорядженні підприємства і призначені для забезпечення його ефективної діяльності: підтримання кругообороту виробничих засобів, оплати праці й економічного стимулювання працівників, для виконання фінансових зобов'язань.