Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Відповіді на екзамен.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
125.65 Кб
Скачать
  1. Характеристика серійного виробництва

Серійне виробництво характеризується тим, що виробляється обмежений асортимент продукції. Предмети праці до робочого місця надходять не одиницями, як при одиничному виробництві, а періодично певними партіями (серіями). Залежно від розміру партії розрізняють дрібно-, середньо- та крупносерійне виробництва. Як правило, виготовлення значної частини продукції в умовах серійного виробництва періодично повторюється протягом року чи кількох років, що дає можливість організувати цей випуск на технологіч­но спеціалізованих дільницях (передусім це стосується організації середньо- та крупносерійного виробництва).

Відмінними рисами серійного виробництва є:

      • використовується універсальне та спеціалізоване обладнання, яке розміщується за технологічною та частково за предметною ознакою;

      • застосовується паралельно-послідовне переміщення предметів праці;

      • передбачається широке застосування механізації праці при незначному викорис­танні ручної праці;

      • має місце коротша, ніж для одиничного типу, тривалість виробничого циклу.

Продукція серійного виробництва, як правило, стандартна (наприклад, обладнання для хімічної чи харчової промисловості). У виробництвах серійного типу рівень собівартості продукції зни­жується за рахунок спеціалізації робочих місць, ширшого залучення робітників середньої кваліфікації, зменшення, порівняно з одиничним ви­робництвом, витрат на заробітну плату.

  1. Шляхи поліпшення використання оборотних засобів

Шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів: оптимізація запасів ресурсів і незавершеного виробництва; скорочення тривалості виробничого циклу; поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення; прискорення реалізації товарної продукції тощо.

  1. Характеристика масового виробництва

Масове виробництво характеризується виготовленням окремих видів продукції у великій кількості на вузькоспеціалізованих робочих місцях протягом тривалого періоду. Необхідною умовою масового виробництва є постійний рівень попи­ту на продукцію.

Головною ознакою масового типу виробництва є виготовлення вели­кого об’єму однорідної продукції. Для цього типу виробництва харак­терні: незмінна номенклатура продукції, що виробляється; спеціаліза­ція робочих місць на виконанні однієї постійно закріпленої операції; застосування спеціалізованого та спеціального обладнання; незначна тривалість виробничо­го циклу; високий рівень механізації й автоматизації виробничих процесів; застосування паралельного переміщення предметів праці.

Собівартість продукції масового виробництва, порівняно з одинич­ним та серійним, значно менша, тому цей тип виробництва ство­рює передумови для поглиблення спеціалізації та підвищення продук­тивності праці, що веде до підвищення ефективності виробництва. Як правило, собівартість дослідного зразка одиничного виробництва у 20...30 разів вища, ніж масового.

Збільшення масовості та серійності виробництва має ряд позитивних рис: збільшується продуктивність праці за рахунок поглиб­лення виробничих навичок та кращого оснащення робочих місць; зни­жується собівартість продукції та підвищується ефективність використання обладнан­ня, скорочується час виробництва виробу.

Разом з тим масове та серійне виробництво має ряд недоліків. Го­ловними з них є орієнтація не на конкретного споживача і його вимоги, а на середні стандарти, проблеми з переорієнтацією виробництва, що пов'я­зані з застосуванням значної кількості спеціального обладнання.

Важливою кількісною характеристикою типу виробництва є рівень спеціалізації робочих місць, який визначається коефіцієнтом закріплення операцій (К з.о.), тобто середньою кількістю операцій, які приходяться на одне робоче місце за місяць: 

де n - кількість предметів, що оброблюються даною групою робочих місць;   m - кількість операцій, що приходяться на i-тий предмет;   Kм - кількість робочих місць. 

Коефіцієнт закріплення операцій за одним робочим місцем для масового виробництва складає 1...3, для крупносерійного — 4...10, середньосерійного — 11...20, дрібносерійного — більше 20, одиничного — більше 40.