Тема 3. Основні виробничі фонди підприємства. Виробнича потужність

(задачі 1-30)

 

3.1. Поняття капіталу та виробничих фондів.

3.2. Склад, структура та класифікація основних фондів.

3.3. Методи оцінки основних фондів.

3.4. Зношення, амортизація та відтворення основних фондів.

3.5. Відтворення основних фондів.

3.6. Показники використання основних фондів.

3.7. Виробнича потужність підприємства.

3.8. Шляхи підвищення ефективності використання основних фондів та виробничої потужності підприємства.

 

3.1 Поняття капіталу та виробничих фондів

Для реалізації своїх функцій підприємство використовує виробничі фактори, які можна поділити на групи: трудові фактори, основний капітал, оборотний капітал, природні фактори, інформаційні фактори. Виробничі фактори можна розглядати як джерело отримання доходу чи задоволення потреб. Для цього використовується поняття капітал.

Капітал у широкому розумінні – це усе, що здатне давати дохід, або ресурси, створені людьми для виробництва товарів і послуг. У більш вузькому розумінні – це вкладене у бізнес джерело доходу у вигляді засобів виробництва.

Авансований капітал – це грошова сума, яку власник вкладає у певне підприємство з метою одержання зиску (прибутку). Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві частини авансованих коштів називають постійним та змінним капіталом. У свою чергу, постійний капітал з урахуванням цілеспрямованості використання й характеру кругообігу розподіляється на основний та оборотний.

Основний капітал (необоротні активи) – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва. Він переносить

свою вартість на вартість готового продукту частинами. Конкретними формами основного капіталу на підприємстві є основні засоби, нематеріальні активи, фінансові інвестиції.

Оборотний капітал – це частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату робочої сили і використовується в одному виробничому циклі.

Ключовими компонентами основного капіталу є основні фонди, що становлять матеріальну основу виробництва.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму і властивості, а їхня вартість переноситься на вартість продукції частинами в міру спрацювання (шляхом амортизаційних відрахувань). Основні фонди поділяються на виробничі (які функціонують у сфері матеріального виробництва) і невиробничі (задовольняють побутові та культурні потреби працівників – житлово-комунальні приміщення, спортивні, дошкільні заклади).

 

3.2 Склад, структура та класифікація основних фондів

В залежності від функцій, що виконують засоби праці у виробничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням на такі групи (видова класифікація):

1) будівлі, до яких належать будинки, зайняті цехами, майстернями, складами, адміністративні корпуси, гаражі;

2) споруди: мости, естакади, шляхи, водонапірні башти, шахти, свердловини, греблі;

3) передавальні пристрої: електромережі, тепломережі, системи зв’язку, водопроводи, газопроводи виробничого призначення;

4) машини й обладнання: підйомні крани, транспортери, конвеєри, турбіни, двигуни, механізми, вимірювальне та регулювальне устаткування, лабораторне обладнання, обчислювальна техніка, комп'ютери;

5) транспортні засоби: електровози, автомобілі, вагони, баржі, електрокари, тягачі, платформи;

6) інструменти, термін використання яких більший від одного року, а вартість регулюється законодавчо кількістю неоподаткованих мінімумів;

7) виробничий інвентар: пристосування, робочі столи, верстаки, підставки, шафи для зберігання продукції, тара;

8) господарський інвентар: меблі, офісне устаткування, факси, телефони, комп’ютери, розмножувальна техніка;

9) інші основні фонди.

Для розрахунку амортизаційних відрахувань застосовують укрупнену класифікацію основних фондів, виділяючи 4 групи:

група 1 – будівлі, споруди, їх компоненти, передавальні пристрої;

група 2 – автомобільний транспорт, меблі, оргтехніка та пристрої до неї, електронні, оптичні, електромеханічні прилади;

група 3 – будь-які інші основні фонди;

група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, програмне забезпечення до них, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації.

Оскільки елементи основних фондів відіграють неоднакову роль у процесі виробництва, розрізняють активну й пасивну частину основних фондів. Активна – яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі (робочі машини і устаткування, інструмент, вимірювальні пристрої), пасивна – створює умови для здійснення процесу виробництва.

Співвідношення окремих видів основних фондів, виражене у відсотках до їхньої загальної вартості, визначає видову структуруосновних фондів. Вона вважається прогресивнішою, що більшою є питома вага активної частини. Видова структура основних фондів суттєво відрізняється у різних галузях господарства. В електроенергетиці більшу частку становлять передавальні пристрої (32 %) та силові машини і обладнання (33 %); у паливній промисловості – споруди (58%); у галузях машинобудування більше 45 % займають машини та обладнання. Загалом на промислових підприємствах України у структурі основних фондів питома вага окремих їх видів останніми роками коливається у таких межах: будівель і споруд – 45-47%, машин і устаткування – 40-42%, транспортних засобів – 3-4%.