1.4 Технологія створення власної справи

Створення власного підприємства і виконання підприємницьких функцій – надзвичайно складна й ризикова справа, яка вимагає великої сили волі, затрат енергії, цілеспрямованості тощо. Процес створення власної справи складається з трьох стадій: підготовчої, установчої та організаційної.

Підготовча стадія включає наступні етапи:

1.        Прийняття рішення про підприємницьку діяльність на основі підприємницької ідеї. Це досить відповідальний, визначальний етап діяльності підприємця. Рішення формується під впливом багатьох факторів.

2.        Визначення цілей підприємницької діяльності, розробка стратегії розвитку підприємства.

3.        Вибір організаційно-правової форми підприємництва. Вибір місця розташування підприємства.

Установча стадія складається з таких етапів:

1.     Визначення складу засновників, пошук партнерів (якщо це необхідно). Допомогу в цій справі можуть надавати бізнес-центри (центри розвитку малого бізнесу), що створені в усіх великих містах України.

2.     Визначення величини статутного фонду (початкового капіталу) та джерел фінансування.

3.     Розробка назви підприємства.

4.     Підготовка установчих (засновницьких) документів, а саме: установчого (засновницького) договору та статуту.

5.     Реєстрація підприємства у відповідних органах державної влади.

6.     Оформлення атрибутів підприємства (печатка, бланки, рахунки підприємства і т.п.)

Організаційна стадія включає:

1.     Організацію управління підприємством.

2.     Формування мереж постачання ресурсів і реалізації продукції.

3.     Підбір персоналу.

4.     Організацію виробничого процесу.

До установчих (засновницьких) документів, що підтверджують статус юридичних осіб, без яких неможливо заснувати фірму, належить рішення про її утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання.

Статут підприємства – це офіційно зареєстрований документ, який визначає форму власності підприємства, сферу його діяльності, спосіб управління та контролю, порядок утворення майна підприємства та розподілу прибутку, порядок реорганізації та інші положення, які регламентують діяльність юридичної особи.

Засновницький договір – це угода (договір), яка укладається між двома або кількома засновниками щодо створення підприємства (фірми) певним шляхом. Суть установчого договору полягає в тому, що він є одним із різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи.

                В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Для створення та початку діяльності підприємства (фірми) необхідний стартовий капітал. Цю функцію виконує статутний фонд.

Статутний фонд – це сукупність грошових коштів та майна, яка необхідна для організації та початку функціонування підприємства (фірми). Статутний фонд створюється внесенням вкладів засновниками (учасниками) і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а в разі потреби також додаткових вкладів учасників, у тому числі спонсорів. Вкладом до фонду можуть бути всі види майна – будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; кошти засновників (учасників), у тому числі у вільно конвертованій валюті; усі види майнових прав – на користування землею та іншими природними ресурсами, різними майновими об’єктами, а також на використання винаходів, “ноу-хау”, інших об’єктів інтелектуальної власності та інші права, що не належать до майнових, але мають товарну вартість. Забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, а також одержані в кредит та під заставу.

Підприємницький капітал охоплює певні капіталоутворюючі елементи, а саме:

1)усі технічні засоби виробництва (будівлі, споруди, устаткування, рухомий склад транспорту, інструменти тощо), які використовуються підприємцем на законній підставі (не лише як об’єкти власності, а й на правах оренди, лізингу, тимчасового користування тощо);

2)матеріальні оборотні елементи виробництва (сировину і матеріали, пристосування й інструменти одноразового або короткочасного використання);

3)оборотні кошти у грошовій формі (фонд оплати праці, кошти для придбання елементів оборотних фондів, фонди обігу, у тому числі грошові кошти на розрахунковому рахунку у банку);

4)інтелектуальну власність (якщо вона як така буде сприйнята виробництвом або ринком), тобто власне підприємницька ідея, спосіб виготовлення сировини або готової продукції, спосіб надання товару нових властивостей і якісних характеристик – все те, що прийнято називати “ноу-хау”.

Процес створення фірми (підприємства) завершує державна реєстрація. Право на здійснення підприємницької діяльності суб’єкт набуває лише після акту державної реєстрації такої діяльності, інакше вона є незаконною.

Розглянемо порядок державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської (районної) ради за місцезнаходженням або місцем проживання суб’єкта, якщо інше не передбачено законом.

Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності  юридичної особи, власник (власники), уповноважений ним (ними) орган чи особа (заявник) особисто або поштою подають до органу державної реєстрації такі документи: рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу; установчі документи, передбачені законом для відповідного виду юридичних осіб; рішення Антимонопольного комітету України про згоду на створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб’єктів господарювання у випадках, передбачених законом; документ (документи), що засвідчує сплату засновником (засновниками) внеску до статутного фонду суб’єкта господарювання в розмірі, встановленому законом; реєстраційну картку встановленого зразка; документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.

                Підприємницька діяльність припиняється:

а) після закінчення строку, на який створювалося підприємство, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;

б) з власної ініціативи підприємця (власників);

в) у разі припинення існування підприємця;

г) у разі закінчення строку дії ліцензії;

д) на підставі рішення суду: за клопотанням банківських органів у разі неплатоспроможності та визнання його банкрутом; контролюючих органів за систематичне або грубе порушення чинного законодавства;

е) за іншими підставами, передбаченими установчими документами та законодавчими актами України.

Підприємства можуть припинити свою діяльність не тільки з причини нерентабельності, а й тому, що змінюють форму функціонування, об’єднуються з іншими підприємствами, відокремлюються з розподілом майна тощо. Припинення діяльності суб’єкта підприємництва здійснюється двома шляхами – реорганізацією та ліквідацією.

Підприємство реорганізується у випадках: злиття з іншим підприємством та утворення в результаті нового підприємства; приєднання одного підприємства до іншого; поділу підприємства; виділення з підприємства одного або кількох нових; перетворення одного підприємства в інше.

 

 

ТЕСТИ

 

1. Хто першим запровадив термін “підприємництво” і дав його систематизований аналіз?

а) А. Сміт;

б) Ж.Б. Сей;

в) Р. Кантільйон;

г) А. Маршалл;

д) Й. Шумпетер.

 

2. Згідно із законодавством України, підприємництво – це діяльність:

а) надзвичайна;

б) самостійна;

в) регульована;

г) ініціативна;

д) з метою одержання прибутку.

 

3. Існують такі види підприємницької діяльності:

а) виробнича;

б) систематична;

в) торговельна;

г) фінансова;

д) матеріальна.

 

4. Найбільш складним та важливим для економіки країни є такий вид підприємництва:

а) торговельне;

б) виробниче;

в) фінансове;

г) сервісне.

 

5. Забороняється бути посадовими особами господарських товариств таким категоріям громадян:

а)викладачам;

б) службовцям прокуратури, суду, органів внутрішніх справ;

в) особам, які не мають стартового капіталу;

г) службовцям органів державної влади, які здійснюють контроль за діяльністю підприємств;

д) військовослужбовцям.

 

6. Зазначте основні принципи підприємницької діяльності:

а) вільний вибір видів діяльності;

б) самостійне формування програми діяльності;

в) отримання прибутку;

г) вільний найм працівників;

д) вільний вибір споживачів.

 

7. Тільки державні підприємства та організації можуть здійснювати діяльність, пов’язану з:

а) виготовленням військової зброї;

б) пошуком та експлуатацією родовищ корисних копалин;

в) наданням медичних послуг;

г) обігом наркотичних засобів;

д) виготовленням тютюнових виробів.

 

8. Державне регулювання підприємництва – це:

а) обмеження у здійсненні підприємницької діяльності;

б) визначення суб’єктів підприємницької діяльності;

в) регламентація поведінки суб’єктів підприємницької діяльності.

 

9 .Державна політика підтримки підприємництва – це:

а) адміністративні заходи щодо розвитку економіки;

б) сутність пріоритетних рішень, що визначають напрями сприяння розвитку підприємництва;

в) сукупність методів втручання держави у господарську діяльність;

г) усі відповіді правильні.

 

10. Які непрямі економічні методи та регулятори застосовуються державою для впливу на підприємницьку діяльність?

а) постанови Кабінету  Міністрів України;

б) закони України;

г) ціни;

д) банківські проценти;

в) податки;

 

11. Хто може бути підприємцем в Україні?

а) всі громадяни України;

б) громадяни інших держав;

в) громадяни, які досягли працездатного віку;

г) громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності та дієздатності.

 

12. Визначити види діяльності, які можуть провадитися за умов отримання ліцензії:

а) виготовлення військової зброї;

б) пошук та експлуатація родовищ корисних копалин;

в) надання медичних послуг;

г) обіг наркотичних засобів;

д) виробництво та експлуатація ракетоносіїв.

 

13. Існують такі типи обмежень на підприємницьку діяльність:

а) державне підприємництво;

б) сплата податків;

в) державна реєстрація;

г) складання статуту;

д) ліцензування.

 

14. Зовнішнє середовище підприємництва поділяється на елементи:

а) географічне;

б) динамічне;

в) політичне;

г) економічне;

д) аналітичне.

 

15. До складу інституціонального середовища (інфраструктури підприємництва) входять:

а) банки;

б) політична ситуація;

в) постачальники;

г) рекламні агентства;

д) екологічний стан.

 

16. Які функції виконує підприємництво?

а) диференційну;

б) кадрову;

в) виробничу;

г) маркетингову;

д) фінансову.

 

17. Що є об’єктом купівлі-продажу у фінансовому підприємництві?

а) продукція;

б) гроші;

в) іноземна валюта;

г) цінні папери;

д) інформація.

 

18. Багаторічний досвід господарювання у країнах з розвиненою ринковою економікою виділяє такі традиційні моделі підприємництва:

а) виробничу та посередницьку;

б) класичну та інноваційну;

в) класичну та неокласичну;

г) усі відповіді правильні.

 

19. Класична модель підприємництва орієнтована на:

а) активне використання нових управлінських рішень;

б) оновлення економічної системи держави;

в) максимально ефективне використання наявних ресурсів підприємства;

г) усі відповіді правильні.

 

20. Установчі документи підприємства – це:

а) статут підприємства;

б) підприємницька угода;

в) засновницький договір;

г) реєстраційна картка;

д) свідоцтво.

 

21. Угода, яка укладається між двома або кількома засновниками щодо створення підприємства – це:

а) статут;

б) орендний договір;

в) договір постачання;

г) засновницький договір;

д) кредитний договір.

 

22. Сукупність грошових коштів та майна, яке необхідно для організації та початку функціонування фірми, – це:

а) майно засновників фірми;

б) статутний фонд фірми;

в) резервний фонд фірми;

г) страховий фонд фірми.

 

23. Які існують в Україні види господарських товариств?

a) додатковою відповідальністю;

б) змішане;

в) повне;

г) неповне;

д) командитне.

 

24. Перевагами акціонерної форми організації підприємництва є:

а) можливість для акціонерів отримувати доходи та не брати активної участі в управлінні підприємством;

б) необмежена відповідальність;

в) ефективний спосіб фінансування;

г) можливість розподілу ризику;

д) можливість вільно розпоряджатись своїми вкладами.

 

25. Існують такі види (типи) акціонерних товариств:

а) повні;

б) обмежені;

в) відкриті;

г) закриті;

д) командитні.

 

26. Мале підприємництво має такі економіко-виробничі та соціально-психологічні переваги:

а) здатність оперативно створювати та впроваджувати нову техніку і технологію;

б) насичення ринку праці новими робочими місцями;

в) схильність до ризику, підприємливості;

г) значні фінансові ресурси;

д) здатність швидко пристосовуватись до змін попиту.