3.5 Відтворення основних фондів

Відтворення основних фондів може бути просте або розширене. Просте відтворення відбувається шляхом ремонту, модернізації або заміни, розширене – шляхом капітального будівництва.

Ефективність відтворення основних фондів великою мірою залежить від строків їх експлуатації. Як скорочення, так і збільшеннястроків експлуатації основних фондів по-різному впливають на ефективність відтворення та використання засобів праці. Скорочення строків експлуатації устаткування, з одного боку, уможливлює прискорення їхнього оновлення, зростання продуктивності праці, зниження витрат на ремонт та обслуговування, а з іншого – призводить до збільшення  собівартості продукції, потребує більших інвестиційних ресурсів для нарощування виробничих потужностей. Подовження періоду функціонування машин і устаткування дає змогу зменшити обсяг щорічної заміни спрацьованих засобів праці та спрямувати більше ресурсів для розширеного їхнього відтворення, але спричиняє зниження сукупної продуктивності діючих засобів праці, збільшення витрат на їхнє утримання та експлуатацію. Саме тому строки експлуатації машин та устаткування мають бути оптимальними, тобто такими, що забезпечують найменші затрати суспільної праці на їхнє виготовлення і використання на одиницю корисного ефекту (наприклад, сумарної продуктивності устаткування за весь період функціонування). На практиці застосовується простіший метод оптимізації строків експлуатації – через мінімізацію суми середньорічного розміру амортизації та ремонтних витрат.

Різні конструктивні елементи засобів праці спрацьовуються нерівномірно. Звідси виникає необхідність заміни або відновлення деталей (вузлів) з допомогою періодичних ремонтів. Ремонт – комплекс операцій по відновленню дієздатності засобів праці шляхом усунення часткового фізичного спрацювання їхніх конструктивних елементів у натуральній формі.

Відповідно до технічної складності та обсягу ремонтних робіт розрізняють поточні, середні та капітальні ремонти. Поточний ремонт передбачає усунення дрібних несправностей. Капітальний ремонт є найбільш складним  і проводиться через тривалі проміжки часу (один раз за кілька років) і передбачає повне розбирання об’єкта, заміну спрацьованих деталей і наступне складання. На підприємствах складаються графіки проведення ремонтів та кошториси витрат на їх здійснення.

Особливим видом ремонтних робіт є відновлювальний ремонт, необхідність у проведенні котрого виникає внаслідок стихійного лиха (пожежі, повені, землетрусу).

Згідно із законом, витрати на ремонт та інше поліпшення основних фондів, які не перевищують 10% балансової вартості всіх основних фондів, відносяться до витрат (собівартості) продукції. Витрати, що перевищують 10%, відносять на збільшення балансової вартості основних фондів. Але відповідно до  положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 в тому випадку, якщо підприємство проводить ремонт основних засобів, у результаті чого планується тільки відновити його первісний ресурс, то незалежно від величини витрат на такий ремонт їх відносять до витрат (собівартості) звітного періоду. Якщо внаслідок ремонту збільшується продуктивність основних фондів, то витрати на нього відносять на збільшення балансової вартості фондів. Відновний ремонт відносять до капітального будівництва та фінансують за рахунок страхового фонду.

На більшості вітчизняних підприємств діюче устаткування протягом  строку експлуатації капітально ремонтують кілька разів. Проте коли проведення першого капітального ремонту в більшості випадків є економічно вигіднішим за придбання нової машини (він здійснюється до настання морального старіння, а витрати на нього не перевищують 35-40% вартості машини), то наступні капітальні ремонти  часто коштують дорожче, ніж нове устаткування. Для формування раціональної стратегії використання устаткування важливе значення має коригування строків його експлуатації при зміні умов використання. При обґрунтуванні такого рішення проводитьсяекономічна оцінка доцільності витрат на капітальний ремонт. Для цього  порівнюють два альтернативні варіанти: перший – капітальнийремонт фізично зношеної машини і продовження строку її експлуатації на один ремонтний цикл; інший – заміна машини, що потребує капітального ремонту, на нову. Для кожного варіанта визначають загальну величину витрат і втрат. Для першого варіанта це будуть витрати на очікуваний капітальний ремонт ( ) і перевищення експлуатаційних витрат щодо капітально відремонтованої машини над витратами щодо нової машини ( ), а для другого – вартість придбання та встановлення нової машини ( ) та втрати від недоамортизації діючої машини ( ). Крім того, треба врахувати коефіцієнти, що характеризують співвідношення продуктивності ( ) та тривалості ремонтного циклу ( ) діючої та нової машини. Тоді умову ефективності витрат на капітальний ремонт можна виразити нерівністю:

,                          (1.3.16)

Показник ступеня ефективності витрат на капітальний ремонт визначається за формулою

,                             (1.3.17)

За додатних значень показника капітальний ремонт устаткування є економічно виправданим, за від’ємних – недоцільним, за нульового значення показника порівнювані варіанти рівноцінні. При визначенні стратегії використання засобів праці передовсім треба замінювати устаткування з найменшим значенням показника.

Шляхи зниження витрат на ремонт та реновацію (заміну) засобів праці:

·       підвищення надійності та довговічності устаткування та інших фондів;

·       встановлення раціональних строків і режимів експлуатації основних фондів;

·       удосконалення організації роботи ремонтного господарства (економія запчастин, матеріалів, зменшення трудомісткості робіт, індустріалізація ремонтного виробництва.

Модернізація діючого виробничого устаткування означає його вдосконалення з метою запобігання техніко-економічному старінню та підвищення експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог. Вона доцільна за недостатнього розвитку машинобудівного комплексу країни або відсутності фінансових коштів для реновації устаткування. Модернізація може забезпечити оновлення устаткування, зростання продуктивності праці (на 30-50%) при порівняно невеликих витратах (до 50% вартості нового устаткування).Економічно доцільніше здійснювати модернізацію устаткування під час проведення його капітального ремонту. Метод визначення ефективності витрат на модернізацію такий самий, як і витрат на проведення капітального ремонту, тільки замість витрат на ремонт враховуються витрати на модернізацію устаткування ( ). Показник ефективності витрат на модернізацію визначається за формулою

,                          (1.3.18)

При цьому величини  визначаються за даними модернізованої та нової машини. За одночасного здійснення  ремонту та модернізації у формулі враховується  сукупна величина витрат ( ).

Розширене відтворення основних фондів здійснюється  шляхом капітального будівництва в таких формах:

·       нове будівництво – спорудження окремих об’єктів або підприємств, що здійснюється на нових майданчиках за окремим проектом;

·       розширення – спорудження додаткових або розширення існуючих цехів, організація обслуговуючих виробництв, комунікацій на діючих підприємствах;

·       реконструкція – перебудова існуючих цехів та інших об’єктів без розширення будівель та споруд, а також будівництво нових об’єктів замість виведених з експлуатації;

·       технічне переозброєння – впровадження нової техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, модернізації й заміни застарілого устаткування.

Пріоритетними для більшості підприємств треба вважати технічне переозброєння і реконструкцію. Нове будівництво стає економічно доцільним за умови вичерпання можливостей нарощування потужностей  на діючих підприємствах, а також за організації виготовлення принципово нових видів продукції та забезпечення екологічної безпеки.

Можливими джерелами фінансування розширеного відтворення основних фондів є внески засновників, прибуток підприємства, випуск і продаж цінних паперів, довгострокові кредити банків, державні субсидії, внески приватних осіб та організацій.