23. Релігія як соціальне явище. Предмет соціології релігії

Соціологія релігії – галузь релігієзнавства, яка досліджує взаємодії релігії і сусп., вплив релігії на соц. поведінку індивідів, груп, спільнот. Соціологія релігії починає формуватися як наукова дисципліна приблизно з середини минулого століття. Проте свої витоки галузь бере ще з епохи Просвітництва.

Сутність релігії – наявність віри в надприродне.

Предметне поле соціології релігії – комплекс проблем, базовими серед яких є релігія і сусп., в ії взаємозв’язку і взаємозумовленості. Предметом соціології релігії може бути не тільки релігійна система в цілому, а окремі релігійні організації чи групи, адже вони є самостійним суб'єктом соціального життя і соціальної структури суспільства і неабияк впливають на свідомість і поведінку особистості.

24. Соціологічні погляди м.Вебера

Наявність суб’єктивного змісту й орієнтація на інших — дві необхідні ознаки «со¬ціальної дії» і його розуміння предмету соціології.

За Вебером, соціальна дія, як і усяка дія, може бути визначена:

• цілераціонально, тобто через очікування визначеної поведінки предметів зовнішнього світу й інших людей і при використанні цього очікування як «умови» чи як «засобу» для раціонально спрямованих і регульованих цілей (критерієм раціональності є успіх);

• ціннісно-раціонально, тобто через свідому віру в етичну, естетичну, релігійну чи будь-яку інакше осмислену безумовну власну цінність (самоцінність) визначеної поведінки, узятої просто як таку і незалежну від успіху;

• афективно, особливо емоційно — через актуальні афекти і почуття;

• традиційно, тобто через звичку.

Два останніх види дії не є, за Вебером, соціальними діями в прямому розумінні, оскільки тут ми не маємо справу з усвідомленим і покладеним в основу дії змістом.

25.Охарактеризуйте основні види соціальних груп сучасного суспільства.

Соціальна група - "сукупність людей, що мають загальну соціальну ознаку й виконують суспільно необхідну функцію в загальній структурі суспільного поділу праці й діяльності. Все різноманіття соціальних груп можна класифікувати за різними підставами.

Соціальні групи ділять на: 1. номінальні і реальні; 2. великі і малі; 3. формальні і неформальні; 4.первинні та вторинні.

Номінальна група - штучно виділена за якоюсь ознакою сукупність людей, реально не мають жодних зв`язків між собою. Реальна група - реально існуюча спільність людей, в якій є зв`язки і відносини між членами і яка взаємодіє з іншими групами. Великою групою називається велика сукупність людей, не мають між собою безпосередніх контактів, але об`єднаних усвідомленням приналежності до групи, способом життя, загальною психологією, звичаями і традиціями: нація, клас, стан, етнічна спільність.

Малою групою називається нечисленна (2-10 чоловік) спільність людей, об`єднаних спільною діяльністю і знаходяться в безпосередньому особистому спілкуванні: сім`я, дружня компанія, виробнича бригада.

У формальній групі статус її членів і внутрішньогрупові відносини регламентуються офіційними правилами. У неформальній групі статус членів і мета діяльності не завжди чітко визначені, взаємодії - міжособистісні і засновані на взаємній симпатії, спільний інтерес або звичкою.

Первинною групою Ч. Кулі називає кооперацію і асоціацію індивідів, безпосередньо взаємодіють один з одним обличчям до обличчя. Це невелике коло людей, що підтримують стійкі тісні відносини, які, як правило, відрізняються інтимністю, взаємною симпатією і розумінням. У вторинних групах відсутні безпосередньо міжособистісні відносини, її члени пов`язані між собою опосередковано, діяльністю по досягненню спільної мети.