119. Поняття конституційної юстиції. Становлення та розвиток конституційної юстиції в Україні.

Конституційний Суд України посідає особливе місце в системі судової влади. Його мета, завдання та принципи діяльності, склад і порядок утворення визначені Законом України "Про Конституційний Суд України", прийнятим Верховною сонетів 3 червня 1992 (з наступними змінами та доповненнями). Основна мета діяльності цього судового органу - забезпечення в державі конституційної законності і верховенства Конституції України. Виходячи з цього завданнями Конституційного Суду є забезпечення відповідності Конституції України законів, інших актів органів законодавчої і виконавчої влади. Шляхом конституційного судочинства цей орган судової влади розглядає і вирішує справи: про невідповідність Конституції законів України та інших нормативних актів, прийнятих Верховною Радою; про невідповідність Конституції та законам України указів і розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, законів та інших актів, прийнятих Верховною Радою Республіки Крим, її Президією та Радою Міністрів Республіки Крим; про порушення своєї компетенції (вихід за межі наданих Конституцією повноважень) органами і посадовими особами законодавчої та виконавчої влади; про невідповідність Конституції і міжнародним актам, визнаним (ратифікованим) Україна, якого- або закону чи іншого акта, яким порушуються конституційні права і свободи людини; деякі інші справи.

Конституційний Суд України - це колегіальний орган. Він складається з 15 суддів. Очолює Суд його Голова. Він має двох заступників. Крім того, до Конституційного Суду входять дванадцять його членів. Всі разом вони є суддями цього Суду. Обираються вони в індивідуальному порядку Верховною Радою України на десять років шляхом таємного голосування. Кандидатури до судді Конституційного Суду у рівній кількості (по сім) вносять Голова Верховної Ради і Президент України. Голова Суду обирається окремо за узгодженим пропозицією названих вищих посадовців держави. До кандидатів у судді Конституційного Суду закон пред'являє певні вимоги: він повинен бути громадянином України, наділеним виборчими правами; досягти на день обрання віку не менше 40 років; мати вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше 15 років.

Рішення і висновки Конституційного Суду є остаточними і підлягають безумовному виконанню всіма державними органами, посадовими особами, об'єднаннями громадян і окремими громадянами. Їх вправі переглянути за наявності для цього підстав лише сам Конституційний Суд.

Загальні суди здійснюють правосуддя шляхом розгляду і вирішення цивільних, адміністративних і кримінальних справ. Цивільні - це справи, які виникають в результаті суперечки між громадянами, громадянами та юридичними особами (підприємствами, установами, організаціями) щодо майнових, трудових, житлових, сімейних та деяких інших прав та інтересів.

Крім цивільних, загальні суди (судді загальних судів) розглядають і вирішують визначені законом категорії адміністративних справ. Останні виникають у випадках вчинення громадянами або посадовими особами адміністративних проступків, за які передбачена адміністративна відповідальність. Це, зокрема, справи про дрібне розкрадання державного або колективного майна, дрібної спекуляції, дрібне хуліганство, злісну непокору законному розпорядженню або. вимозі працівника міліції та деякі інші.

В компетенцію загальних судів входить також розгляд і вирішення скарг громадян на рішення і дії органів виконавчої влади та їх посадових осіб, якщо вони, на думку скаржника, порушують його права, свободи чи законні інтереси.

Нарешті, виключною компетенцією загальних судів є розгляд і вирішення кримінальних справ. Останні збуджуються в установленому законом (Кримінально-процесуальним кодексом України) порядку в разі вчинення злочину - найбільш тяжкого правопорушення (делікту). В результаті розгляду такої справи суд може визнати особу винною у вчиненні злочину і визначити йому кримінальне покарання або навпаки-виправдати невинного.

Загальні суди мають свою власну систему. За чинною Конституцією і законами України до системи загальних судів входять: Верховний Суд України; Верховний Суд Республіки Крим, обласні та прирівняні до них Київський і Севастопольський міські суди; міжобласні суди; міжрайонні (окружні) суди; районні (міські) суди, військові суди. Система загальних судів відповідає в основному адміністративно-територіальним поділом України.

Загальні суди відрізняються ще й за інстанціям. Суд, який розглядає будь-яку справу і вирішує її по суті своїм рішенням (у цивільних справах), постановою (у адміністративних справах або скаргах) або вироком (у кримінальних справах), є судом першої інстанції. Їм, за чинним законодавством, може бути будь-який суд - від районного до Верховного Суду України.

Суд, який перевіряє за скаргою (вона іменується касаційної) зацікавлених учасників судового розгляду або за поданням (касаційного) прокурора правильність вирішення справи судом першої інстанції, при усло-нии, що рішення по ньому ще не вступило в законну силу, - по суд другої, чи касаційної інстанції. Їм є обласний суд щодо рішень і вироків, постановлених районними (міськими) і окружними (міжрайонними) судами. Верховний Суд України також є касаційною інстанцією відносно тих же рішень (вироків), винесених лише обласними і рівними їм судами, а також міжобласними судами. Нарешті, чинним законодавством передбачена ще й третя судова інстанція - наглядова. Судами наглядової інстанції є президія Верховного Суду Республіки Крим, президії обласних і прирівняних до них судів, судові колегії та Пленум Верховного Суду України. Суди наглядової інстанції перевіряють правильність постановлених судами першої та другої інстанцій рішень, що вступили в законну силу, якщо є обгрунтовані сумніви в їх законності. Ці сумніви викладаються головою суду (не нижче обласного і рівного йому) або прокурором (не нижче обласного) у протесті, який ними вноситься у відповідну судову наглядову інстанцію і на підставі якого здійснюється перевірка постановлених у справі рішень.

Що ж являє собою кожна з ланок загальної судової системи?

Районний (міський) суд - основна ланка діючої загальної судової системи України. Він більше за інших наближений до населення певної території і уповноважений розглядати і вирішувати всі цивільні та адміністративні справи, а також більшість кримінальних справ. Цей суд засновується в кожному районі, нерідко в місті (як правило, обласного підпорядкування). Справи в ньому розглядає і вирішує суддя одноособово.

Міжрайонний (окружний) суд засновується на базі районних (міських) судів з метою забезпечення в передбачених законом випадках колегіального розгляду судових справ у складі трьох суддів районних (міських) судів. Це ланка загальної судової системи уповноважена розглядати складні справи і справи про скоєння тяжких злочинів, зокрема, ті з них, за вчинення яких кримінальним законом передбачена можливість покарання винного позбавленням волі на тривалі терміни (більше десяти років). Однак міжрайонний суд не вправі розглядати кримінальні справи, віднесені законом до підсудності обласних і рівних їм судів.

Верховний Суд Республіки Крим, обласний (Київський і Севастопольський) суд розглядає і вирішує, за загальним правилом, кримінальні справи про злочини проти держави та інших тяжких злочинах, у тому числі і тих, за вчинення яких кримінальним законом передбачена можливість застосування виняткової і вищої міри покарання - смертної кари. Це, наприклад, справи про: державну зраду, посягання на життя державного діяча, діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади; посяганні на територіальну цілісність України, бандитизмі; умисному вбивстві при обтяжуючих обставинах і ін Розглядають ці суди також особливо складні цивільні справи.

Не менш важливим завданням цієї ланки загальної судової системи є перевірка правильності вироків та інших рішень, постановлених районними (міськими) і окружними судами, в касаційному порядку. Президії ж цих судів (вони є судовими органами), крім того, перевіряють законність рішень всіх нижчих судів у порядку нагляду.

Міжобласний суд діє лише як суд першої інстанції (розглядає справи по суті). Засновується він для розгляду цивільних, кримінальних та адміністративних справ на особливо режимних об'єктах, розміщених на території України.

Верховний Суд України є найвищим судовим органом держави, який очолює систему загальних судів і здійснюють найвищий судовий контроль і нагляд за судовою діяльністю всіх загальних судів. Він наділений повноваженнями переглядати в касаційному (нижчестоящого суду) і наглядовому порядку всі рішення нижчих судів. Поряд з цим він вправі розглядати і вирішувати кримінальні та цивільні справи особливої ​​складності і виняткового громадського значення. Вироки та інші рішення, постановлені Верховним Судом України, є остаточними і оскарженню в касаційному порядку не підлягають. Їх перегляд можливий лише в порядку нагляду Пленумом Верховного Суду - найвищою судовою інстанцією нашої держави.

Військові суди - це судові органи, що здійснюють правосуддя в Збройних Силах України. На відміну від інших загальних судів, вони засновуються не по адміністративно-територіальною ознакою, а у відповідності зі структурою Армії України та її Військово-Морських Сил. Чинне законодавство передбачає утворення наступної системи військових судів: військовий суд гарнізону, військовий суд регіону, військовий суд Військово-Морських Сил України. Очолює всю систему військових судів Військова колегія Верховного Суду України.

Військові суди розглядають і вирішують справи про всі злочини, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час проходження ними навчальних військових зборів. Їм підсудні також справи про шпигунство, оскільки винні у його скоєнні посягають на безпеку і боєздатність нашої держави та її Збройних Сил. При визначених законом обставин вони вправі розглядати й деякі цивільні та адміністративні справи. Здійснюючи правосуддя по всьому віднесених до їх підсудності справ, військові суди керуються і застосовують ті ж закони, що і всі інші загальні суди.

Арбітражні суди покликані здійснювати правосуддя в господарських відносинах. Вони вирішують всі господарські спори, що виникають між підприємствами, організаціями, установами, державними та іншими органами при укладенні господарських договорів, їх розірванні і виконанні. Ними ж розглядаються спори, що виникають між названими суб'єктами з приводу визнання права власності на майно, витребування його з чужого незаконного володіння, стягнення заподіяної майнової шкоди (збитків), справи про банкрутство та деякі інші. Крометого, арбітражні суди вирішують спори, що виникають у сфері управління, зокрема, про визнання недійсними (повністю або частково) актів органів управління, які, на думку позивача (скаржника), не відповідають чинному законодавству та порушують його права та законні інтереси.

Відповідно до Закону України "Про арбітражний суд", прийнятий 4 червня 1991 р., в Україні заснована за адміністративно-територіальною ознакою наступна система арбітражних судів: арбітражний суд Республіки Крим, арбітражні суди областей. За поданням Голови Вищого арбітражного суду Верховна Рада України може заснувати і інші ланки судової системи (міські, районні, міжрайонні, міжобласні), що вирішується в кожному конкретному випадку. Очолює всю систему арбітражних судів Вищий арбітражний суд України.

Кожна ланка в системі арбітражних судів вправі розглядати і вирішувати лише ті господарські спори, які законом (Арбітражно-процесуальним кодексом) віднесені до їх підсудності. Нагляд за законністю рішень всіх арбітражних судів та контроль за їх діяльністю здійснює Вищий арбітражний суд України.