
- •1. Поняття та зміст конституційного ладу.
- •2. Принципи конституційного ладу.
- •3. Гуманістичні, економічні та політичні основи конституційного ладу України.
- •4. Проблема конституційного та правової держави. Сучасні ідеї про правову державу, їх відображення в конституційному законодавстві і реалізація в практиці державного будівництва.
- •5. Конституційна характеристика України як демократичної, правової держави.
- •6. Конституційна характеристика України як соціальної держави.
- •7. Громадянське суспільство в концепції конституційного ладу.
- •8. Поняття і сутність народовладдя. Конституційні основи народовладдя.
- •9. Український народ - носій суверенітету і джерело влади в Україні.
- •10. Суверенітет народу: гносеологічні витоки та сучасне розуміння.
- •11. Теоретичні та конституційно-правові основи демократії.
- •12. Безпосередня демократія: поняття, конституційна природа, форми.
- •13. Поняття та конституційно-правова регламентація референдумів.
- •16. Концепція народного представництва. Поняття і форми представницької демократії.
- •17. Український парламентаризм: історія становлення і сучасний етап розвитку.
- •19. Правове регулювання та порядок формування представницьких органів держави і місцевого самоврядування.
- •20. Вибори Президента України: правова регламентація та загальна характеристика.
- •21. Вибори народних депутатів України: правова регламентація та загальна характеристика.
- •22. Місцеві вибори: правова регламентація та загальна характеристика.
- •23. Відповідальність за порушення виборчого законодавства.
- •25. Поняття громадянського суспільства. Структура і принципи самоорганізації громадянського суспільства.
- •26. Взаємодія держави і громадянського суспільства. Особистість і громадянське суспільство.
- •27. Соціально-правові передумови становлення в Україні громадянського суспільства.
- •28. Конституційні засади формування та розвитку громадянського суспільства в Україні.
- •29. Основні інститути громадянського суспільства і конституційні засоби забезпечення їх функціонування в Україні.
- •30. Людина, особистість, громадянин в сучасному конституціоналізмі.
- •31. Понятійні засоби, які визначають правове становище особи.
- •32. Принципи правового положення особистості.
- •33. Поняття та юридична природа конституційних прав і свобод людини і громадянина.
- •34. Класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина. Законні інтереси. Співвідношення індивідуальних і колективних прав.
- •35. Конституційні обов'язки людини і громадянина.
- •37. Міжнародно-правові стандарти і конституційне законодавство України про правове становище людини і громадянина.
- •38. Поняття і види цивільних станів особистості.
- •39. Поняття і принципи громадянства України.
- •40. Належність до громадянства України.
- •41. Набуття громадянства України.
- •42. Умови прийняття до громадянства України.
- •43. Відновлення в громадянстві України.
- •44. Припинення громадянства України. Вихід з громадянства України. Втрата громадянства України.
- •45. Громадянство дітей за законодавством України.
- •47. Права, свободи та обов'язки іноземців. Режими проживання іноземних громадян.
- •48. Особи без громадянства: поняття та особливості правового становища.
- •49. Поняття та особливості правового статусу біженця.
- •51. Особливості правового пложенія осіб, які отримали право притулку.
- •52. Особливості правового статусу закордонних українців.
- •53. Конституційно-правовий статус об'єднань громадян.
- •54. Поняття і види об'єднань громадян.
- •55. Поняття та ознаки багатопартійності. Конституційно-правовий статус політичних партій.
- •56. Порядок створення політичних партій. Принципи діяльності політичних партій.
- •57. Припинення діяльності політичних партій.
- •58. Конституційні основи партійної системи України. Конституційні принципи та засоби участі політичних партій у інституціоналізації органів публічної влади.
- •60. Конституційні засади організації та діяльності професійних спілок в Україні.
- •61. Конституційно-правове регулювання організації та функціонування молодіжних та дитячих громадських організацій в Україні. Статус молодіжних та дитячих громадських організацій.
- •62. Поняття державного ладу України. Державний лад і форма держави: поняття і співвідношення.
- •63. Принципи державного ладу України: загальна характеристика.
- •65. Зміст і практична реалізація принципу поділу влади в Україні.
- •66. Принцип децентралізації державного управління та деконцентрації публічної влади в Україні.
- •67. Принцип республіканської форми правління в Україні. Проблема парламентсько-президентський і президентсько-парламентської республіки.
- •68. Конституційна організація державної влади та місцевого самоврядування в Україні.
- •69. Конституційна система функцій української держави.
- •70. Поняття, система і функції державних символів України.
- •71. Конституційне закріплення і конституційний порядок використання державних символів України.
- •72. Державна територія: поняття і склад.
- •73. Державний кордон: поняття, види, порядок встановлення, режими.
- •74. Поняття і принципи державного устрою.
- •75. Державно-правові (юридичні) ознаки унітарної держави.
- •76. Автономна Республіка Крим - територіальна автономія у складі України.
- •77. Політико-правові засоби вдосконалення та гармонізації міжнаціональних відносин в Україні.
- •78. Адміністративно-територіальний устрій України та порядок вирішення питань територіального поділу.
- •79. Поняття та юридична природа державної влади.
- •80. Структура конституційно-правового інституту державної влади в Україні.
- •81. Поняття органу держави, його ознаки та конституційний статус.
- •82. Класифікація (види) органів державної влади.
- •83. Структура діючих державних органів України.
- •84. Принципи організації і діяльності органів державної влади в Україні. Демократизація організації та діяльності державного апарату.
- •85. Система органів державної влади в Україні.
- •86. Законодавча влада в Україні. Демократизація організації та діяльності державного апарату.
- •87. Конституційний склад і структура вру.
- •88. Принципи діяльності вру.
- •89. Функції та повноваження вру.
- •90. Організація і порядок роботи вру. Сесія - основна оганізаціонно-правова форма діяльності вру.
- •91. Апарат вру.
- •92.Парламентскіе процедури: законодавча, установча, процедура здійснення парламентського контролю.
- •93.Акти вру.
- •94. Уповноважений вру з прав людини.
- •95. Конституційно-правовий статус народного депутата України та правові гарантії його діяльності. Природа депутатського мандата.
- •96. Інститут президентства в Україні: історія становлення і сучасний етап розвитку.
- •97. Роль і становище Президента України в системі органів державної влади.
- •98. Конституційно-правовий статус Президента України.
- •99. Повноваження Президента України. Акти Президента України.
- •100. Підстави та порядок припинення повноважень Президента України. Процедура імпічменту.
- •101. Адміністрація Президента України.
- •103. Поняття виконавчої влади та її місце в механізмі державної влади.
- •105. Кабінет Міністрів України - вищий орган в системі виконавчої влади. Порядок формування Кабінету Міністрів України.
- •106. Кабінет Міністрів України: склад, компетенція, акти.
- •107. Прем'єр-Міністр України: порядок призначення, статус, повноваження і політична роль.
- •108. Система центральних органів виконавчої влади.
- •109. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади: порядок формування, принципи діяльності, статус, структура, основні завдання, повноваження, акти.
- •110. Конституційно-правовий статус та система органів виконавчої влади на місцях.
- •111. Місцеві державні адміністрації: правова природа, порядок формування, структура, принципи діяльності, компетенція, акти.
- •112. Судова влада: поняття, склад, принципи функціонування.
- •113. Судова система Україна. Система судів загальної юрисдикції.
- •114. Конституційні засади судочинства. Здійснення правосуддя у формах конституційного, цивільного, кримінального та адміністративного судочинства.
- •115. Конституційно-правовий статус суддів.
- •116. Конституційно-правовий статус Вищої ради юстиції України.
- •117. Правоохоронні та контрольно-наглядові органи: система і компетенція.
- •118. Конституційно-правовий статус прокуратури України. Функції і повноваження прокуратури України.
- •119. Поняття конституційної юстиції. Становлення та розвиток конституційної юстиції в Україні.
- •120. Конституційний Суд України - орган конституційної юрисдикції. Правова природа ксу. Функції та повноваження ксу.
- •121. Склад і порядок формування ксу. Структура та організація діяльності ксу.
- •122. Статус судді ксу.
- •123. Принципи конституційного судочинства.
- •124. Суб'єкти та форми звернення до ксу.
- •125. Поняття та правова природа актів ксу. Правові позиції ксу: поняття та значення.
- •128. Система місцевого самоврядування в Україні.
- •129. Способи формування органів місцевого самоврядування в Україні. Конституювання органів місцевого самоврядування, формування їх кадрового складу.
- •130. Відносини органів місцевого самоврядування з центральними органами державної влади в Україні.
- •131. Конституційні принципи та види взаємодії органів місцевого самоврядування з місцевими органами виконавчої влади в Україні.
- •132. Конституційно-правовий статус депутата місцевої ради та правові гарантії його діяльності.
84. Принципи організації і діяльності органів державної влади в Україні. Демократизація організації та діяльності державного апарату.
Основні принципи державної служби
Державна служба грунтується на таких основних принципах:
служіння народу України;
демократизму і законності;
гуманізму і соціальної справедливості;
пріоритету прав людини і громадянина;
професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі;
персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни;
дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування;
дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
85. Система органів державної влади в Україні.
Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову гілки. Єдиним органом законодавчої влади є Верховна Рада України (парламент). Це постійно діючий однопалатний колегіальний орган, що складається з 450 народних депутатів.
Виконавча влада здійснюється системою органів, вищим органом в якій є Кабінет Міністрів України (уряд). Кабінет Міністрів України складається із Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра, трьох віце-прем'єр-міністрів та міністрів. Він відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.
Самостійне місце в системі державних органів України належить главі держави - Президенту України. Президент України є главою держави і виступає від її імені, а також має ряд повноважень як глава держави у взаємодії з парламентом, виконавчою і судовою владою, контрольно-наглядовими та іншими органами держави, а також органами місцевого самоврядування.
Центральними органами виконавчої влади є міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.
Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади.
Державний комітет (державна служба) - це центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовує і координує Прем'єр-міністр, один з віце-прем'єр-міністрів чи міністр.
Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом - це різновид центральних органів виконавчої влади, які мають визначені Конституцією та законодавством України особливі завдання та повноваження. Ці органи очолюють їх голови.
86. Законодавча влада в Україні. Демократизація організації та діяльності державного апарату.
Згідно зі ст. 75 конституції України, єдиним органом зако ¬ нодательной влади є парламент - Верховна рада. Місцеві закони для Криму приймає Верховна рада Автономної РеспублікіКрим.
Структура парламенту. Верховна рада - однопалатний орган. У її складі 450 депутатів, що обираються громадянами шляхом прямих вибо ¬ рів. Депутатом може бути громадянин України, який досяг 21 року (раніше - 25 років), що володіє виборчими правами та проживаю ¬ щий на Україні протягом останніх п'яти років перед виборами. Не можуть бути обрані громадяни, які мають судимість за вчинення навмисно ¬ них злочинів, якщо ця судимість не погашена і не знята у встанов ¬ леному законом порядку. Депутати обираються на 4 роки. Дострокове припинення повноважень Верховної ради можливо тільки в результаті її розпуску і лише в одному випадку: якщо вона не може розпочати пленарні засідання протягом місяця після виборів. Дострокове припинення пов ¬ номочій окремих депутатів можливе у разі подання ними заяви про відставку, вступу в силу обвинувального вироку, визнання судом недієздатним, втрати українського громадянства або виїзду для постійного проживання за межі України. Чинний склад Ради обрано в 1994 р. Згідно з перехідними положеннями конституції, нові вибори відбудуться в 1998 р.
Народний депутат України (термін, застосовуваний до депутатів Вер ¬ ховної Ради) здійснює свої повноваження на постійній основі, він залишає колишню службу або роботу, не може мати інший предста вітельскій мандата, бути на державній службі. Якщо депутат не виконує положень щодо несумісності депутатської діяльності з іншими видами роботи, його повноваження припиняються. У всіх таких випадках (включаючи добровільну відставку, втрату громадянства, виїзд за межі України і т.д.) рішення про дострокове припинення повноважень депутата приймає Верховна рада більшістю її загального (констатує ¬ ційного) складу. Вступаючи на посаду, депутат складає присягу (її зачитує найстарший депутат) і підписує текст.
Народний депутат користується депутатським імунітетом (без сан ¬ кції парламенту він не може бути заарештований або затриманий) і депутат ¬ ським індемнітет, але він несе відповідальність за образи і кле ¬ ВЕТУ під час виступу в парламенті. Депутат володіє широким правом запиту: він може звертатися із запитом на сесії парламенту до Кабінету міністрів, до керівників інших органів держави, установ, підприємств, розташованих на території України, не ¬ залежно від їх підпорядкованості та форм власності. Однак последст ¬ вия запиту визначені конституцією недостатньо ясно: сказано лише, що керівники організацій зобов'язані повідомити депутатові про результа ¬ тах його запиту.
Верховна рада створює свої керівні і інші внутрішні орга ¬ ни: обирає голову Верховної ради, його першого заступника і заступника і в будь-який час може відкликати їх. Голова веде засідання Верховної ради, організовує підготовку питань для рассмот ¬ ренію в парламенті, представляє Раду у відносинах з іншими органа ¬ ми влади та іноземними державами, організовує роботу її аппара ¬ та. Своїм регламентом Верховна рада затверджує перелік постоян ¬ них комітетів, створюваних по різних галузях суспільного життя. Як і в інших країнах, комітети на Україні здійснюють законопроектну роботу, попередньо розглядають питання, вхо ¬ дящіе в компетенцію Верховної ради. Про право контролю комітетів за діяльністю міністерств в конституції не йдеться. Можуть бути створені тимчасові спеціальні комітети і комісії для підготовки окремих питань, слідчі комісії, якщо за створення такої комісії проголосує не менше третини загального складу Ради. Висновки слідчих комісій не мають вирішального значення для слідства і суду. У парламенті існують різні партійні і інші фракції, депутатів.
Повноваження Верховної ради. Верховна рада - парламент, маю ¬ щий повноваження, встановлені конституцією. Частина з них прямо перерахована в конституції (в загальній складності 66 пунктів). Крім того, сказано, що Рада здійснює й інші повноваження, віднесені до її відання Конституцією та законами (закони приймає вона сама). Пере унктов) і 2) повно ¬ мочія, які здійснюються тільки шляхом прийняття законів:
«Визначаються законами» (22 пункти) і «встановлюються законами» (8 пунктів). До першої групи відносяться: зміна конституції, назна ¬ чення референдуму, визначення засад зовнішньої і внутрішньої політики, затвердження державних програм економічного, науково-техніч ¬ ного, соціального розвитку країни, охорона навколишнього середовища, об'єк ¬ явище за поданням президента війни і укладення миру, зміщення ¬ ня президента в порядку імпічменту, контроль за діяльністю Кабі ¬ нету міністрів, призначення на ряд посад (голови та членів Рахункової палати, Уповноваженого з прав людини, голови Національного банку - за поданням президента, половини соста ¬ ва Національної ради України з питань телебачення і радіове-щанія та ін), затвердження загальної структури та чисельності озброєний ¬ них сил, надання згоди на призначення і звільнення голови Антимонопольного комітету, голови Фонду державного майна, генерального прокурора, третини Конституційного суду, на обрання суддів (безстроково) і т. д. Верховна рада вправі достроково пре ¬ Крат повноваження Верховної ради Автономної Республіки Крим при укладенні Конституційного суду про порушення Верховною радою Криму конституції і законів України.
Повноваження, які Верховна рада України може здійснювати тільки шляхом прийняття законів, у свою чергу діляться на дві групи:
або визначаються, або встановлювані законами. До першої групи питань, які регулюються виключно законом, належать, наприклад, права людини і громадянина, права корінних народів і національних меншин, основи соціального захисту і пенсійного забезпечення, правовий режим власності, правовий режим воєнного і надзви ¬ ного становища, основи місцевого самоврядування, амністія та ін До другої групи належать: державний бюджет, система оподат ¬ вання, податки і збори, статус національної валюти, а також іноземних ¬ них валют на території України, порядок направлення збройних сил України до інших держав, державні свята та ін В обох випадках йдеться, що ці повноваження визначаються або устанав ¬ новлюються «виключно законами». Відмінності в правовому регулюван ¬ нии може виявити, мабуть, тільки практика.
Контроль Верховної ради по відношенню до Кабінету міністрів. Парламент розглядає питання про схвалення програми правитель ¬ ства. З цього питання Кабінет підконтрольний Верховній раді, подотч ¬ тен їй, але про те, чи повинен він піти у відставку, якщо його програма не буде схвалена, в конституції прямо не говориться. Кабінет іде у відставку у разі висловлення йому вотуму недовіри. Така резолюція приймається в ускладненому порядку: за пропозицією не менше 1 / З де-путати від конституційного складу Верховної ради більшістю її складу (тобто необхідні 226 голосів з 450). Є й інші обмеження:
питання про відставку Кабінету не може розглядатися більше одного разу протягом однієї чергової сесії; таке питання не може бути поставлений на позачерговій сесії, а також протягом року після схвалив ¬ ня парламентом програми уряду. Формами контролю являють ¬ ся згаданий вище запит депутата та діяльність слідчих комісій, які створюються за рішенням не менше третини конституційного ¬ ного складу Верховної ради.
Сесії і засідання. Верховна рада є повноважною при усло ¬ ристанням обрання 2/3 її конституційного складу, тобто вона може прово ¬ дить засідання і навіть приймати рішення, включаючи поправки до консти ¬ туціі, оскільки для їхнього схвалення потрібні 2/3 голосів (якщо, звичайно, всі без винятку депутати в цьому випадку будуть голосувати «за»). Пар ¬ ламент проводить дві чергові сесії на рік, збираючись у перший втор ¬ ник лютого і першого вівторка вересня. На відміну від деяких інших конституцій, які передбачають такий же порядок, конституція Ук ¬ раїни тривалість сесій не обмежує. Позачергові сесії со ¬ ни опиняються головою парламенту на вимогу третини депутатів або президента. Вони скликаються із зазначенням порядку денного, і на них можуть розглядатися тільки питання, в ній поставлені. У разі об'яв ¬ ня воєнного або надзвичайного стану Верховна рада збирається у дводенний строк сама, видання якого акта про скликання сесії не потрібно. Рішення приймаються тільки на засіданнях Верховної ради шляхом особистого голосування депутатів.
Законодавчий процес. Право законодавчої ініціативи належить президентові, народним депутатам, Кабінету міністрів Ук ¬ раїни, Національному банку. Поза чергою розглядаються законопро ¬ екти, що характеризуються президентом як невідкладні. При розгляд ¬ нии законопроектів на Україні застосовуються зазвичай три (рідше два) читання. Законодавчий процес включає комітетську стадію. При ¬ нятие закони підписуються головою Верховної ради і направ ¬ ляють їм президенту. Президент протягом 15 днів підписує закон або повертає його для вторинного розгляду у Верховну Раду. Вето президента долається більшістю в 2/3 голосів всього складу Верховної ради. На практиці нерідко Верховна рада прийма ¬ ет зауваження президента і такої більшості не потрібно. Якщо ж президент не підписав і не повернув закон у встановлені 15 днів, закон вважається прийнятим. Він набирає чинності через 10 днів після офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено законом. Проект закону про державний бюджет являє тільки Кабінет міністрів.