23. Відповідальність за порушення виборчого законодавства.

Адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, передбачені Главою 15-А Кодексу України про адміністративні правопорушення. Доцільно знати, які дії визнаються адміністративними правопорушеннями і яка відповідальність передбачена за їх вчинення.

Ст. 212-7 передбачає відповідальність за порушення порядку ведення Державного реєстру виборців, порядку подання відомостей про виборців до органів Державного реєстру виборців, виборчих комісій, порядку складання та подання списків виборців, списків громадян України та використання таких списків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі до 50 - ти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ст. 212-8 КУпАП передбачає відповідальність за порушення права громадянина на ознайомлення з відомостями Державного реєстру виборців, зі списком виборців, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі до 30-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ст. 212-9 передбачає порушення порядку ведення передвиборної агітації з використанням засобів масової інформації, що карається штрафом у розмірі до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Ст. 212-10 «Порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації» передбачає відповідальність у вигляді штрафу до 80 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Ст. 212-11 КУпАП «Ненадання можливості оприлюднити відповідь щодо інформації, поширеної стосовно суб'єкта виборчого процесу» - штраф у розмірі до 150-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 212-12 КУпАП, порушення права на користування приміщеннями під час виборчої кампанії тягне за собою накладення штрафу в розмірі до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Ст. 212-13 КУпАП «Виготовлення або розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск» тягне відповідальність вигляді штрафу до 30-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами або розміщення їх у заборонених законом місцях, у відповідності зі ст. 212-14 КУпАП, карається накладенням штрафу в розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ст. 212-15 передбачає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян за порушення порядку надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення виборчої кампанії.

Ст. 212-16 КУпАП «Замовлення або виготовлення виборчих бюлетенів понад встановлену кількість» - штраф у розмірі до 50-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ст. 212-17 КУпАП «Ненадання копії виборчого протоколу» - штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян.

Невиконання рішення виборчої комісії тягне, відповідно до ст. 212-18 КУпАП, штраф у розмірі до 50-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Ст. 212-19 КУпАП передбачає відповідальність у вигляді штрафу до 100 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян за відмову у звільненні члена виборчої комісії від виконання виробничих чи службових обов'язків або його безпідставне звільнення з роботи.

Ст. 212-20 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення порядку опублікування документів, пов'язаних з підготовкою і проведенням виборів, тягне штраф у розмірі до 20-ти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Що стосується злочинних діянь, спрямованих проти виборчих прав громадян, то Розділ V Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за їх вчинення.

Зокрема, ст. 157 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права, перешкоджання діяльності іншого суб'єкта виборчого процесу, члена виборчої комісії, офіційного спостерігача при виконанні ними своїх повноважень, поєднані з підкупом, обманом або примушуванням, а також ухилення члена виборчої комісії у роботі комісії без поважних причин (із застосуванням насильства, знищенням чи пошкодженням майна, погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження майна); вчинені за попередньою змовою групою осіб або членом виборчої комісії чи іншою службовою особою з використанням свого службового становища; а також втручання посадової особи з використанням службового становища у здійснення виборчою комісією її повноважень, установлених законом, вчинене шляхом незаконної вимоги чи вказівки з метою вплинути на рішення виборчої комісії) тягне відповідальність у вигляді штрафу (від 300 до 1000 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян), обмеження волі (до 5 - ти років), позбавлення волі (до 5-ти років) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (терміном до 3-х років).

Ст. 158 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за фальсифікацію виборчих документів або підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи фальсифікацію відомостей Державного реєстру виборців. Покарання за такі діяння, в залежності від тяжкості скоєного, може бути у вигляді штрафу (від 200 до 1000 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян), виправних робіт (до 2-х років), обмеження волі (до 5-ти років), позбавлення волі (до 6-ти років) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (терміном до 3-х років).

У відповідності зі ст. 158-1 Кримінального кодексу України, голосування виборцем на виборчій дільниці більше ніж один раз або те саме діяння, вчинене в змові з членом виборчої комісії тягне штраф (від 100 до 500 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян), або виправні роботи (до 2-х років ), або обмеження волі (до 3-х років), або позбавлення волі (до 3-х років).

Незаконне знищення виборчої документації, пошкодження виборчої документації, передбачені ст. 158-2 Кримінального кодексу України, тягнуть за собою відповідальність у вигляді обмеження волі (до 5-ти років), позбавлення волі (до 5-ти років) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (терміном до 3-х років).

Важливо також мати на увазі, що порушення таємниці голосування також є кримінально караним діянням. Згідно зі ст. 1599 Кримінального кодексу, умисне порушення таємниці голосування під час проведення виборів, що проявилося у розголошенні змісту волевиявлення громадянина, який взяв участь у виборах карається штрафом (від 100 до 500 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян), або виправними роботами (до 2-х років), або обмеженням волі (до 3-х років), або позбавленням волі (до 3-х років) з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (терміном до 3-х років).

24. Історія становлення громадянського суспільства. Формування і розвиток теорії громадянського суспільства.

Громадянське суспільство в широкому сенсі і сам термін "громадянське суспільство" з'явилися, коли склалися уявлення про громадянство та громадянина і виникло поняття суспільства як сукупності громадян. Це сталося ще в Стародавній Греції і Римі. Однак тоді розходження між громадянським суспільством і державою не проводилося. Так, Аристотель вважав, що "держава є не що інше, як сукупність громадян, громадянське суспільство", тобто він вживав терміни "громадянське суспільство" і "держава" як синоніми. І такий підхід, в якому держава і суспільство розглядалися як єдине ціле, зберігався аж до XVIII в., Тобто до того періоду, коли в своїх основних рисах стало складатися громадянське суспільство в його строгому (вузькому), сучасному розумінні.

Громадянське суспільство в його сучасному розумінні й значенні - це суспільство, здатне протистояти державі, контролювати його діяльність, здатне вказати державі її місце, тримати його "у вузді". Кажучи іншими словами, громадянське суспільство - це суспільство, здатне зробити свою державу правовою. Між тим це не означає, що громадянське суспільство тільки тим і займається, що бореться з державою. В рамках принципу соціальності, тобто соціальної держави, громадянське суспільство дозволяє державі активно втручатися в соціально-економічні процеси. Інша справа, що воно не дозволяє державі підім'яти себе, зробити соціальну систему тоталітарною.

Така здатність суспільства до політичної самоорганізації можлива лише за наявності певних економічних умов, а саме - економічної свободи, різноманіття форм власності, ринкових відносин. В основі ж громадянського суспільства лежить приватна власність. Саме вона дозволяє членам громадянського суспільства зберігати економічне гідність.

Фундаментальна розробка вчення про громадянське суспільство пов'язується з ім'ям Гегеля. І, що примітно, головним елементом громадянського суспільства Гегель вважав людину, діючого в суспільстві у відповідності зі своїм соціальним становищем, своїми приватними інтересами і потребами. У цьому підхід класика німецької філософії вигідно відрізняється від сучасних уявлень про громадянське суспільство, у відповідності з якими воно розуміється лише як певна сфера недержавних відносин.

Визначення соціальних явищ тільки через відносини, виключаючи, ігноруючи при цьому суб'єктів цих відносин, - задавнена помилка послідовників марксистсько-ленінського суспільствознавства. Адже суспільних відносин без людей просто не буває. Маркс і сам помічав, що суспільні відносини, "як і взагалі відносини, можна тільки мислити якщо їх хочуть фіксувати на відміну від тих суб'єктів, які знаходяться між собою в тих чи інших відносинах" (З