122.Розробка і прийняття Німецького цивільного уложення 1900р.

Коротко:

НІМЕЦЬКЕ ЦИВІЛЬНЕ УЛОЖЕННЯ -— пам'ятка цивільного права Німеччини кінця 19 ст. Відоме також під назвами «Німецький цивільний кодекс», «Бісмарківський кодекс». О. Бісмарк як канцлер об'єднаної Німеччини сприяв розробці проекту Німецького цивільного уложення., яке було прийняте 18.1 1896, а стало чинним з 1.1 1900. Складається з 2885 статей, зосереджених у 5 книгах: 1) Загальна частина; 2) Зобов'язальне право; 3) Право власності; 4) Сімейне право; 5) Правонаступництво. Н. ц. у. остаточно покінчило з партикуляризмом німецького цивільного законодавства. Встановлення загальних вимог для різних видів угод стало важливим німецьким «юридичним винаходом». Уложення передбачало, що кожна людина при народженні набуває правоздатності. Значною мірою по-новому закріплювалися питання власності, сервітутів, іпотеки, контрактів, передачі зобов'язань, безпідставного збагачення, деліктів тощо. За уложення м, церковна реєстрація шлюбу могла мати місце лише після його державної реєстрації. Визнавалися приватні й публічні заповіти майна. Н. ц. у. справило істотний вплив на кодифікацію цив. права в інших країнах.

За змістом своїм німецький ЦК став одним із зразкових буржуазних кодексів. Він охоплює всі основні буржуазні інститути, властиві буржуазному праву.

У першій книзі кодексу (Загальної частини), що складається з семи розділів викладено статус осіб (фізичних і юридичних). Найбільше увагу приділено німецьким законодавством юридичним особам (товариствам і установам. До іншим питань Загальної частини, відносяться такі, які стосуються вчення про речі і про так звані матеріальні терміни та про терміни давності. Особливий інтерес представляють останні приписи цієї книги кодексу: про права самозахисту і самодопомоги.

У другій книзі містяться норми зобов'язального права. Зобов”язальне право поставлено в кодексі раніше права речового, що означає, що зросло значення капіталістичного обороту, перед інтересами якого відходять традиційні інститути права власності й володіння, ще панівні у Кодексі Наполеона.

Лише в третю книгу кодексу включено речове право Крім інститутів права власності, володіння, тут докладно регламентуються так звані службовості (сервітути, обтяження) різноманітні форми застави рухомості і нерухомості (іпотека).

Четверта книга кодексу має за своїм змістом норми шлюбно-сімейного права). Книга відкривається розділом про цивільний шлюб. Тут викладено правила, присвячені умовам вступу до шлюбу, особистим і майновим відносинам подружжя, а також умовам розірвання шлюбу. З інших розділів книжки варто виділити інститут батьківської влади і юридичне становище дітей (законних і незаконних), опіку.

Остання п'ята книга кодексу присвячена спадковому праву (дев'ять розділів. У ній регламентуються два основних порядки наслідування (за законом, і за заповітом); юридичне становище спадкоємця; особливий договір про успадкування і правила обов'язкової частки так званих необхідних спадкоємців.