119.Обєднання Німеччини Бісмарівським шляхом

КОРОТКО:

А Німеччина розпалася ще після Тридцатирічної войни 1618-48 років. У 18 столітті піднеслися Австрія та Прусія, що взяли участь у війні проти Великої французської революції й були розгромлені Наполеоном Бонапартом. Після падіння Наполеонівської імперії, вісім німецьких князівств об’єдналися у так званий Німецький союз. Найсильнішими у цьому союзі знов таки стали Австрія та Прусія – ось саме вони й розпочали війну за лідерство. І 3 липня 1866 році відбувся вирішальний бій, що завершився катастрофічною поразкою австрійців. Після завершення цієї війни Німецький союз був поділений – Австрія назавжди вийшла зі складу цього об’єднання. Інші ж двадцять дві німецькі держави підписали з Прусією угоду про створення так званого Північнонімецького союзу, прем’єр-міністром якого став Отто фон Бісмарк (1818-1898). Але Бісмарк хотів до цієї новоствореної країни приєднати ще й південні німецькі держави. Проти цього виступав вже нами згадуваний французський король Наполеон ІІІ, який й оголосив у 1870 році війну новоствореній державі. Втім, дуже скоро стотисячна французська армія була вщент розбита, а сам імператор виявився у полоні. Тим часом, й у Парижі виникло повстання, і Наполеона ІІІ було скинуто. Франко-Пруська війна ж завершилася 10 травня 1871 року. І у тому ж році відбулося остаточне об’єднання Німеччини – була створена Друга Німецька імперія. Імператором цієї країни став король Прусії Вільгельмм ІІ, а її канцлером – Отто фон Бісмарк. Так народилася країна, що зіграла у наступному столітті найтрагічнішу роль.

Ще один варіант

Створення Північно-Німецького союзу. Між двома найбільшими з німецьких держав - Пруссією (у ній правил король з династії Гогенцоллернів) та Австрією, яка перебувала під владою імператора з династії Габсбургів, розгорілася боротьба за керівну роль в об'єднанні Німеччини. У 1861 прусським королем став Вільгельм I. Незабаром він закликав до влади людини, яка зіграла важливу роль в історії об'єднання Німеччини. Це був прусський поміщик Отто фон Бісмарк. Він допускав тільки один шлях до об'єднання Німеччини - війну Пруссії з іншими державами і придушення демократичного руху. Його програма була короткою і ясною: «Не словами, а залізом і кров'ю буде об'єднана Німеччина». Так він заявив депутатам прусського ландтагу (парламенту). Данія р. стала першою жертвою бісмарковской політики. У 1864 році Прусія й Австрія відторгли від Данії дві німецькі провінції - Шлезвіг і Гольштейн - і стали керувати ними спільно. Таке спільне управління стало джерелом постійних суперечок між Пруссією і Австрією та крило в собі можливість військових зіткнень. Це якраз і входило в розрахунки Бісмарка. Влітку 1866 почалася війна між Австрією і Пруссією. Пруські війська, які були краще озброєні і підготовлені до війни, наголову розбили австрійців в битві при Садовій. Перемога при Садовій відкрила дорогу німецьким військам в глиб Австрії. Найважливішим підсумком австро-пруської війни було приєднання до Пруссії північнонімецьких ряду держав, у числі яких були Ганновер, Гессен - Кастель, Франкфурт - на - Майні, Нассау. Під ім'ям Північно-Німецького союзу в Центральній Європі виникло по суті справи нову державу. Воно отримало нову особливу конституцію, датовану 1867 роком. Управління Союзом віддавалася прусського короля ( «президенту»), канцлера і двом палатам, нижня з яких обиралася на основі загального виборчого права. Поза Союзу залишалися південні німецькі держави: Баварія, Саксонія, Вюртемберг, Баден та ін Таким чином, об'єднання Німеччини не було завершено. Імператор Франції Наполеон III перешкоджав об'єднання південних німецьких земель з Прусією через острах мати небезпечного сусіда на східних кордонах. Бісмарк почав готувати третій війну за об'єднання Німеччини «зверху», цього разу проти Франції. Проголошення Німецької імперії. Бажаючи будь-що-будь спровокувати війну, Бісмарк підробив важливий дипломатичний документ. 13 липня 1870, отримавши з Емса телеграму з викладом бесіди прусського короля з французьким послом, Бісмарк скоротив текст депеші, надавши йому образливий для Франції характер. Фальсифіковану таким чином «Емський депешу» він наказав опублікувати в пресі. 19 липня Франція оголосила війну Пруссії. Прусська армія в серпні відкинула одну частину французьких військ до фортеці Мец і взяла в облогу її там, іншу оточила під Седаном. Тут 82-тисячна французька армія здалася в полон разом з імператором Наполеоном III. Після седанской катастрофи дорога на Париж була відкрита, і прусські війська рушили на французьку столицю. Буржуазний уряд Франції вступило в переговори з пруссаками про капітуляцію. Отже, у цій війні, відомої під назвою франко-пруської, Франція була розгромлена і перед Північно-Німецьким союзом, перед Пруссією встала давно запланована завдання приєднання південно-німецьких держав. 18 січня 1871 у Версальському палаці, у свій час служив місцеперебуванням французьких королів, прусський король Вільгельм I був проголошений імператором Німеччини. Об'єднання Німеччини завершилося. Приєднання південних держав було оформлено договорами, ратифікованими відповідними парламентами. Таким чином, у центрі Європи виникла нова держава, яка прийняла назву Німецької імперії.

Інший варіант

4. Об'єднання Німеччини. В другій половині ХІХ ст. Прусія стала єдиним сильним конкурентом Австрії в Німецькому Союзі, так як мала саму могутню армію - (на армію тратилось 22 млн. Талерів з 51 - в цілому бюджеті. Також з початку ХІХ ст. була введена загальна військова повинність.

В 1866 році Прусія виграла війну з Австрією, яка була затіяна  із-за герцогства Гольштейн. З цього часу надії буржуазії на об'єднання Німеччини були покладені на Прусію. Вісмарк, старався оправдати ці надії. Він не сумнівався в тому, який має бути шлях до об'єднання "не речами, не постановами, а кров'ю і залізом".

Об'єднання Німеччини було необхідною умовою її буржуазного розвитку. Воно було оправдано єдністю мови її культури. Це об'єднання могла здійснитися двома шляхами. Першим шляхом революції, яка повинна була би привести до великонімецького союзу. Але цей шлях не вдався. Це об'єднання піло другим шляхом. Зробившись самою міцною державою, Прусія вирішила створити єдину імперію по пруському взірцю. Важливу роль в цьому завданні відіграв перший міністр Прусії поміщик Отто фон Вісмарк. Він говорив, що "я скористаюсь з того, щоб об'явити  війну Австрії, знищу Німецький Союз, підкорю  своєму впливу середні і мілкі держави і створю єдину Німеччину під верховодством Пруссії".

Цей план втілювався в життя. Розгром Австрії знищив Німецький Союз. Замість нього Прусія створила ПН-Німецький Союз держав. В 1867 році Союз одержав конституційне упорядкування. Управління ним здійснювалось президентом в особі пруського короля, канцлером і двома палатами, з яких - нижня - рейхстаг - вибиралась загальним правом.

За межами Союза залишались південнонімецькі держави. На шляху до їх насильницькому об'єднанню в рамках єдиної імперії стояла Франція - поява великого і сильного сусіда  було для Франції неприємлемим.

В 1870 році Прусія одержала накінець можливість спровокувати війну з Францією, розгромивши французьку армію. Прусія предоставила південно-німецьким державам право вибору відносно свого упорядкування. Південно-німецькі держави виявили бажання ввійти до складу єдиної Німецької держави. В 1871 році Німецька Імперія одержала конституцію.