29. Суспільний та державний лад Спарти

У Спарті склалося своєрідне класове рабовласницьке суспільство, яке зберегло суттєві пережитки первіснообщинних відносин. Панівний клас становили спартіати. Лише вони вважалися повноправними громадянами. Жили спартіати в умовах які нагадували своєрідний військовий табір. Їх повсякдення суворо регламентувалося, головним обов’язком вважався військовий, до якого дітей готували з 7 р. , виховували в них дисциплінованість, хоробрість, і беззаперечне виконання наказів, розвивали силу і витривалість, навчали воєнним навичкам. Навчання закінчувалося в 20 віці. З 20 до 60 р. спартіати несли військову службу. Майнове розшарування підривало єдність і рівність спартіатів. Оскільки земельні наділи спадкувалися старшими синами, то інші отримували лише погані наділи. Якщо таких не було вони переходили в розряд гіпомейонів і втрачали право на участь у народних зборах. Кількість гіпомейонів неухильно зростала, а кількість спартатів відповідно скорочувалась. Періеки мешканці переферійних гірських неродючих районів Спарти, вони були вільними , мали майнову правоздатність, але не користувалися політичними правами. На них поширювався військовий обов’язок. Ілоти-поневолені мешканці, були власністю держави. Вони віддавалися в розпорядження спартанців… Брали участь у війнах Спарти як легкоозброєні воїни. Державний устій рабовласницької Спарти сформувався в результаті перетворення військової демократії на державну організацію, яка зберігала деякі риси родоплеміної організації влади. За формою правління Спарта перетворилася на республіку, яка набула з часом аристократичного характеру. На чолі держави стояли 2 архагети. Влада архагетів , на відміну від влади родоплемінних вождів, стала спадковою. Рада старійшин(герусія)-орган влади, успадкований від родоплемінної організації. До складу герусії входило 28 геронтів, які довічно обиралися народними зборами. , що досягли 60р. У народних зборах брали участь усі спартіати , які досягли 30 років. Їх скликання проводилося 1 раз на місяць. На зборах приймалися закони, обиралися посадові особи, вирішувалися питання війни і миру, тощо.

30. Періодизація історії держави і права Стародавнього Риму

Історія держави і права Старод риму поділ на 3 періоди: 1період:період виникнення держави(«період царів»)-сер 8-6ст до н. е; 2період:період республіки-5ст до не-27р до не;3період:період імперії-принципат і домінант-27р до не-476р до не. (Рим імперія ділилася на Зх і Сх). Час заснування м. Риму-753р до не. Виникнення держави у Римі було пов’язане з насильницьким зруйнуванням первіснообщинної організації. внаслідок об’єднання 3племен- латин, сабін, етрусків). які оселилися в сер частині Апеннінського півострова біля р. Тібр.

31. Періодизація історії стародавнього права

Найдавніший період(6 ст до не-сер 3 ст до не). Римське право цього періоду характеризується ще національно-полісною замкненістю. архаїчністю і простотою основних інститутів права. Класичний період(сер 3 ст до не-кін 3 ст не). В цей період римське право досягає найвищого ступеня розробленості і досконалості. стає класичним юридичним вираженням життєвих умов і конфліктів суспільства. в якому панує чисте приватне володіння. Посткласичний період(4-6ст не)-у цей час у зв’язку з розпадом рабовласницького суспільства і державності римське право має на собі відбиток загально економічної і політичної кризи. Зміни в римському праві цього періоду пов’язані з його систематизацією і пристосуванням до нових сфер відносин. які формуються в Сх частині імперії(Візантії)

32. Правове становище людини у Стародавньому Римі (три статуси)

Населення ділилося на 2 групи:вільні та раби. Вільні (громадяни та іноземці) ділилися на повноправних і неповноправних. повноправні-ті, хто належав до одного з родів(їх було 300).

Такі громадяни назив патриціями та мали особливий правовий статус. Неповноправні-плебеї. біли вільними, володіли майном і рабами, але були позбавлені політ прав.

Раби-невільне населення, позбавлене будь-якого права, перебуває у приватній і державній власності. Іноземці-мешканці провінцій, що входили до складу Римської імперії. але не громадяни.

33. Патриції та плебеї у Стародавньому Римі

Патриції мали особливий правовий статус. Це були повноправні громадяни. Мали право займати виборні посади, бути суддями, брати участь у розподілі земель. Неповноправні плебеї-були вільними, володіли майном і рабами. як і патриції, сплачували податки. служили у війську, але були позбавлені політичних прав. Їм заборонялося укладати шлюз із патриціями. все це штовхнуло плебеїв на боротьбу, яка закінчилася їхньою перемогою, яка зруйнувала замкнену римську родову організацію і поклала шлях до створення держави.

35. Римські магістратури

Магістратурами в старод римі назив державні посади. Магістрати обиралися центуріатними або трибунатними зборами на 1 рік. У римській магістратурі існував ієрархія посад: вищестоячий магістрат міг відмінити рішення нижче стоячого.

Влада магістрата ділилася на вищу і загальну. Магістратури ділилися на ординарні (звичайні) та екстраординарні(незвичайні). До ординарних магістратур належали посади консулів, преторів, цензорів, квесторів, едиктів.

Консули були вищими магістратами і очолювали всю систему магістрату. Претори-намісники консулів.

Цензори - складали списки римських громадян, розділяли їх за трибами. Квестори відали фінансовими витратами, завідували держ казначейством. Диктатор мав найвищу владу.

36. Джерела Римського права давнього періоду

Найдавнішим джерелом права були правові звичаї. Також до джерел права цього періоду відносять законодавство римських царів (рексів). Прийняття перших писаних римських законів-Законів 12 таблиць. За цими Законами право вже було відокремленим від релігійних норм і набуло світського характеру. Вони були складені у вигляді коротких висловів з різних питань права і містили норми стосовно сім’ї, власності, договорів, злочинів. У найдавніший період правову силу мали також рішення сенату, постанови магістратів, конституції імператорів (едикти, декрети), кодекси (Грегоріана, Юстиніана)

37. Право приватної власності за Законами 12 таблиць

Речі. які перебували у загальному користуванні(повітря, море, громадська земля) розглядали як такі, що перебували поза майном, торговим обігом. У цивільному праві поділом речей, що перебували в обігу і могли бути об’єктом права. був їхній поділ на манциповані і неманциповані. До першої групи належали землі Італії, раби. велика домашня худоба, земельні сервітути, тобто економічні найважливіші об’єкти речового права, до 2-всі інші речі.

Склався порядок, за яким річ могла набуватися у власність в силі тривалого володіння нею. Був ще один спосіб передачі права власності шляхом процедури фіктивного судового спору, що розігрувався в присутності претора.