
- •1. Предмет, метод та методологія «ідпзк»
- •Східна деспотія (головні риси та особливості). Три головних відомства управління
- •10. Злочини і покарання за законами Хамурапі
- •13. Причини формалізації права за законами Царя Хаммурапі
- •14. Основні джерела для вивчення ісорії Стародавньої Індії
- •15. Поділ всіх раніше рівноправних в Індії на групи (варни) у другій половині іі ис. До н. Е.
- •16. Процес перетворення варн на касти
- •17. Державний лад Стародавньої Індії та становище індійських царів в імперії Маур’ів
- •22. Реформи Тесея
- •23. Реформи Солона.Плутарх про реформи Солона.
- •24. Реформи КлісфенаАрістотель про реформи Клісфена.
- •25. Реформи Ефіальта.Платон про реформи Ефіальта.
- •26. Публічні органи влади в Афінах
- •27. Новий орган публічного управління Афін у 8 ст до не-аеропаг.
- •28. Перша спроба кодифікації Афінського права(Закони Драконта)
- •29. Суспільний та державний лад Спарти
- •38. Манципація
- •44. Джерела римського права в класичний період (преторське право та право народів)
- •45. Закон Петелія у Римі у порівняння з реформою Солона в Афінах
- •46. Законодавство римських імператорів класичного періоду
- •47. Діяльність юристів Риму у пост класичний період
- •48. Джерело римського права посткласичного періоду (Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс)
- •49. Загальна характеристика та джерела права Візантії
- •51. Кодекс та інституції Юстиніана у Візантії
- •55. Родоський морський закон
- •56. Законотворча діяльність візантійських імператорів Македонської династії (іконо почитателів) Василя та Льва 4 (прохірон)
- •57. Реформи Карла Мартелла у Франкській державі
- •58. Виникнення Салічної правди та її загальна характеристика
- •60. Злочин проти особи за салічною правдою (Кровна помста)Злочини проти особи
- •61. Судовий процес у Франкській державі
- •62. Ордалій
- •63. Верденський договір 843 року
- •64. Утворення станово-представницької монархії в Англії
- •65. Асиза генріха II (1181р)
- •68. Васально-сюзеренні відносини у Франції
- •69. Сеньйоральна монархія у Франції.Реформи Людокіка 9.
- •70. Три великих стани у Франції
- •71. Генеральні штати у Франції
- •72. Кутюми та їх класифікація на пн. Франції
- •73. Джерела феодального права на Пн Франції
- •81. Закон судний людям
- •86. Виникнення арабського халіфату
- •87. Особливості становлення і розвитку мусульманського права
- •88. Джерела мусульманського права
- •100. Біль про права 1689 р.
- •104. Буржуазна революція 1789-1794 рр. У Франції та її основні етапи
- •105. Закон Ле-Шапельє (1791р. ) у Франції
- •106. Якобінська диктатура 1793р. У Франції
- •108. Державний заколот 1799 р. Наполеона Бонапарта
- •109. Розробка та прийняття Цивільного кодексу Франції 1804 р.
- •110. Фізичні особи у Кодексі Наполеона 1804 р
- •111. Шлюбно-сімейне та спадкове право у Кодексі Наполеона 1804 р.
- •112. Державний лад Паризької Комуни
- •118. Конгрес Сполучених Штатів.
- •119?. На початку хіх ст
- •123. Акт про парламент 1911р. В Англії
- •124. Сутність та особливості «революції Мейдзі» 1867-1868 рр. У Японії
- •125. Конституція Японії 1889р.
- •126. Встановлення режиму фашистської диктатури в Німеччині
- •127. Встановлення фашистської диктатури в Італії
- •128. Франція за часів Другої світової війни
- •129. Право сша після Першої світової війни(3 цикл поправок до Конституції: 18, 19, 20, 21)
- •130. Закон Тафта-Хартлі 1947р. В сша
- •131. Закон Маккарена-Вуда в сша
- •132. «Новий курс» президента сша Рузвельта
17. Державний лад Стародавньої Індії та становище індійських царів в імперії Маур’ів
За формою павління Індія була монархією. Вершиною державного механізму був правитель – раджа, в руках якого зосереджувалася вся влада та найвищі державні повноваження. Йому підпорядков різні відомства:фінанси, військо, податки, верховні жреці. 1 помічником раджи був головний мандрин. Бзпосреднє управління здійснювали вищі посадові особи, які поділялися на декілька категорій:радник–мандрин, вищий сановник–махомара сановник–аматья, наглядач –ад’яхша. Найвищим держ. органом був Мантрифаришат – збри царких сановників. Існувала також таємна рада, яка складалася з 8 найвпливовіших посадовців. Вся територія держави поділялася на 5 провінцій. Провінції поділялися на округи, які очолювали окружні начальники, яких призначав раджа. Найнижчою ланкою управління була сільська община. Вищим суддею був раджа. Імперія Маур’їв досягла найвищого рівня розквіту в ІІІст. до н. е. під час правління Ашоки, коли в Індії скл відносно централізована східна рабовласницька монархія. Імперія складалася в результаті війн. Влада давньоіндійських царів не була деспотичною. Вона стримувалася становищем у державі панівної, падкової знаті, встановленими традиційними. Одним із основних обов’язків царя була охорона підданих. Захищаючи народ цар міг примусити його платити данину – болі. Поряд із основним податком інували інші численні збори на користь центральної влади: торгове мито, «приношення плодів». Найважливішою функцією царя була організація публічних робіт, будівництво іригаційних споруд. Цар був головою адміністративного апарату. Усі царські чиновники поділялися на групи центрального і місцевого управління. Особливе місце посідали радники – вищі сановники. Серед вищих чиновників особливе місце посідали:головний суддя, радник царя , радник царя у справах культу, ихователь його синів верховний придворний жрець. Особливою складністю в імперії відзначався адміністративний поділ і система самоврядування. Виділялося п’ять провінцій, управління якими, здійснювалося царевичами. Меншою адміністративною одиницею був округ, очолюваний окружним начальником.
22. Реформи Тесея
Відбулося об’єднання чотирьох найбільших племен Аттики навколо Афін;поряд з племінними органами управління були утворені єдині народні збори, колегія архонів і ареопаг;кожне з чотирьох племен було поділено на три фратрії, кожна з яких складалася з 30 родів; усі вільні повноправні громадяни за майновою ознакою були поділені на три категорії:1)евпатридів- благородних(тільки вони мали право на громадські посади); 2)геоморів- землеробів;3)деміургів- ремісників;запроваджувався територіальний поділ населення(Аттика була розбита на 48 тереторіальних округи- навкрарії). Унаслідок реформ Тесея військова демократія , що існувала в племенах, була замінена на військово-аристократичну республіку. Главою держави стає архонт.
23. Реформи Солона.Плутарх про реформи Солона.
Солон здійснив економічну, політичну та судову реформи. В економ сфері ліквідував боргове рабство та скасував борги селян;визнав приватну власність на землю;запровадив монету; забороняв не працювати. В політ сфері скасував владу родової аристократії запровадив - тимократію; держ посади могли займати лише особи належні до перших 3 класів. Народні збори стали найвищим органом влади, в роботі яких брали участь всі громадяни. Було ств Раду 400, яка готувала справи для обговорення їх на нар зборах і здійснювала загал управління державою. Було ств новий судовий орган-геліею, яка поділ на 10 колегій-дис=кастерій. Реформи Солона були важливим етапом на шляху до формування політ організації в Афінах. Солон, мабуть, єдина людина, за якою немає ніякої вини, яка не є спільником заможних у їх злочинах. Солон для врятування вітчизни вдався до обману обох сторін:бідним він таємно обіцяв розподіл землі, а людям заможним — забезпечення боргових зобов'язань. Його обрали архонтом, одночасно і посередником, і законодавцем. Першим актом його державної діяльності був закон, у відповідності з яким існуючі борги були скасовані і у майбутньому заборонялось давати гроші у борг «під заклад тіла». Солон увів оцінку майна громадян, створив раду Ареопага із архонтів, які щорічно мінялися;він сам був його членом як колишній архонт.