123. Акт про парламент 1911р. В Англії

На початку 20 ст. основна боротьба між лібералами і консерваторами розгорнулася навколо питання про тарифи. Консерватори, тісно пов`язані з важкою індустрією, вимагали встановлення протекціоністського мита з метою захисту від конкуренції з боку Німеччини. Інші підрозділи промисловості що працювали на експорт були заінтересовані в збереженні вільної торгівлі. Ця галузь була провідною в Англії. Конфлікт між консерваторами і лібералами торкнувся також і питання про пенсії. Особливо гострі розбіжності мали місце в 1910р. після того як палата громад прийняла новий бюджет. Верхня палата відкинула його. Акт про парламент 1911р. встановлював, що якщо фінансовий білль, не буде протягом місяця прийнятий останньою без поправок, він стає законом після затвердження короною. На спікера палати громад покладався обов’язок засвідчувати, що зазначений законопроект є фінансовим. Права палати лордів були урізані й у питаннях прийняття не фінансових публічних біллів. Якщо протягом трьох послідовних сесій парламенту прийнятий палатою громад законопроект буде заперечуватися палатою перів, він все одно має бути занесений до книги статутів Великобританії. Але для цього необхідно, щоб між другим читанням білля під час першої сесії і третім його читанням на третій сесії пройшло 2 роки.

124. Сутність та особливості «революції Мейдзі» 1867-1868 рр. У Японії

У 18ст. територія Японії складалася з трьох великих островів та дрібних островів. Населення Японії на той час становило близько 29млн чоловік. Управління країною перебувало в руках феодального дому Токугава. Японія була важливою базою для американських суден. В 1858р. американський уповноважений Харріс домігся підписання нерівноправного для Японії торгового договору. Японія до 19 ст. була феодальною країною. З початку 15ст. розвиток ремесел і торгівлі, міст приводить до створення місцевих ринків, до остаточного закріплення економічної та політичної самостійності можновладних князів. Перший сьогунат, що призвів до фактичного усунення від управління японського імператора, який зберіг лише релігійно - ритуальні функції, був утворений у Японії. Певної централізації державної влади за допомогою військової сили домоглися лише сьогуни з династії Токугава. Спробую подолати кризу були обмежувальні реформи «темпо»(1841-1843рр. ). Були ліквідовані деякі соціальні монополії, полегшено розв мануфактур. У наростанні соціально-політичної кризи в Японії середини 19ст. особливу роль відіграв зовнішній фактор:відносини з європ державами і США й урядова політика шодо цих зв`язків. Розкол феодальних угрупувань відбувався на тлі значного зростання селянських заворушень. Сьогун, спираючись на власну армію розпочав ще одну громадянську війну (1868-1869рр. ). Вона закінчилася перемогою імператорських сил і повною ліквідацією інституту сьогунату. У результаті перевороту Мейдзі в Японії із запізненням встановилася абсолютна монархія. Це зробило еру Мейдзі періодом швидкої політичної модернізації державного устрою.

125. Конституція Японії 1889р.

У 1880р. відбулося кілька з`їздів представників великих громадських рухів за народні права. З`їзди приймали петиції про Конституцію. Це стало приводом до видання особливого закону. Представники руху Коккей домей на 2 з`їзді цієї організації прийняли рішення силою домогтися прийняття Конституції. У відповідь був виданий імператорський Указ(1881р. ) з обіцянкою протягом 10 р дарувати країні писану Конституцію. Розробка Конституції тривала у вузькому урядовому колі близько 8 р. Після розгляду імператором Конституція(76статей) була проголошена Законом від 11 лютого 1889р. Передбачалося, що вона набере чинності з листопада 1890р. Конституція 1889р. була октроїруваною. З прийняттям Конституції Японія перетворилася справді на конст монархію. Однак імператорська і урядова гілки влади посідали в ній переважне порівняно з представництвом народу місце. Імператор був наділений повнотою державної влади, яку в справах законод обмежувало народне представництво, а в управлінні— самостійний статус уряду. За імператором зберігалися значні законод повноваження. Тільки за імператорським поданням могла переглядатися Конституція. Імператор скликав і розпускав парламент. Зовнішньополітична сфера також повністю залишилася в руках монархії. Окрема глава Конституції присвячувалася правам і обов`язкам підданих. Піддані зобов`язувалися сплачувати податки і служити в армії. Паррламент- Дайета –був двопалатним. Верхня- палата перів– формується за імператорським рішенням. До неї входили: члени імперат дому, титулована знать а також особи, призначені монархом. Нижня палата- палата представників- обиралася населенням. Відповідно до закону виборче право мали чоловіки старше 25 р, які сплачували податок з майна. Робота палати представників була поставленна під контроль уряду. Президент і віце-президент палати призначалися імператором із представлених кандидатів. Палата поділялася на 4 секції зі своїми головами. Конституція закріпила основи судової організації:законність, незмінюваність і публічність судочинства. Конституція проголошувалася верховним законом: усі закони і порядки в державі мали відповідати їй.