111. Шлюбно-сімейне та спадкове право у Кодексі Наполеона 1804 р.

Окремі статті ЦК підкреслювали рівність чоловіка і дружини, проте у цілому чоловік займав у сім’ї панівне становище. Чоловік мав право визначати місце проживання сім’ї, дружина була зобов’язана йти за чоловіком. Характерними є статті ЦК про розлучення через нерівність одного з подружжя. Перелюбства дружини було достатньо, щоб чоловік міг вимагати розлучення. Дружина може вимагати розлучення через перелюбство чоловіка тільки, якщо тримав свою коханку в загальному домі. Ця принизлива стаття була скасована лише в 1884 р. Нерівність жінки діставала вияв і у її майновому становищі сім’ї. ЦК встановлював нерівні права чоловіка і дружини й стосовно дітей. Батьківська влада, по суті зводилася до влади батька. Він маючи « серйозні підстави до невдоволення поведінкою дитини, яка не досягла 16 років», міг позбавити її волі строком до одного місяця. Сини, які не досягли 25 років, а також дочки до 21 року не мали права брати шлюб без згоди їхнього батька і матері, але у разі, якщо між батьками не було згоди, бралася до уваги думка батька. Кодекс допускав можливість визнавання батьком свої позашлюбних дітей, але ст. 340 забороняла встановлення батьківства. ЦК підтвердив здійснене ще в період революції скасування феодальних принципів спадкування. Спадкоємцями померлого ставали у передбаченій законом послідовності діти й інші низхідні, а також висхідні і побічні родичі до 12-го ступеня споріднення. Спадкові права позашлюбних дітей були значно звужені. Такі діти, якщо вони були визнані в законному порядку, могли успадковувати тільки майно батька і матері. Кодекс розширив свободу заповітів і дарувань, що нерідко використовувалися для обходу законного порядку спадкування. Отже, статті ЦК про спадкування сприяли дробленню сімейного права.

112. Державний лад Паризької Комуни

Утворення Паризької комуни передували: катастрофічна поразка Франції у війні з Пруссією. Створений у вересні 1870 року уряд національної оборони зосередив свої зусилля на тому, щоб досягти з Пруссією перемир’я. Коли перемир’я було досягнуто, уряд, потребуючи схвалення його умов, провів вибори до н Національних зборів. Обрані 8 лютого 1871р. Національні збори складалися із прихованих і явних монархістів. Главою уряду збори призначили монархіста Т’єра. Ще у вересні 1870 року у Парижі було сформовано 215 батальйонів Національної гвардії, якою керував Центральний комітет. За період 18-28 березня Центральний комітет відмінив осадне становище у Парижі, скасував військові суди. Частини постійної армії були розпущені. Було ліквідовано поліцію. а охорона громадського порядку була покладена на загони Національної гвардії. . Центральний комітет призначив на 26 березня вибори до Ради Паризької Комуни. До ради було обрано 86 депутатів, які почали працювати у 9-ти комісіях: військовій, Внутрішніх справ і громадської безпеки, зовнішніх зносин, судовій, фінансовій, праці і обміну, харчування, освіти і громадських служб. Вищим органом була виконавча комісія, куди ввійшло по одній особі від кожної з дев"яти комісій. На базі цієї комісії 7 травня було створено комітет громадського порядку.

113.Статті Конфедерації 1781 р-перша Конституція США

21 липня 1776 року Б. Франклін представив Конгресу проект під назвою «Статті конфедерації і вічної унії», за яким колонії мали утворити «постійний союз дружби» з центральними органами влади, але при збереженні повної внутрішньої автономії штатів. Проект Б. Франкліна було покладено в основу роботи спеціального комітету, до складу якого ввійшли делегати від дванадцяти штатів. Остаточно він набув чинності 1 березня 1781 року у вигляді першої конституції Сполучених Штатів Америки під назвою «Статті конфедерації і вічного союзу». Було створено союз тринадцяти штатів у формі конфедерації. За цією конституцією, «кожний штат зберігав свій суверенітет, свободу і незалежність, так само, як і всю владу, всю юрисдикцію і права, не передані всією конфедерацією Сполученим Штатам, що зібралися на конгрес». Верховним органом влади в конфедерації вважався однопалатний конгрес, члени якого обиралися законодавчими органами штатів. Кожний штат, мав у конгресі один голос. До виняткових прав конгресу належали оголошення війни і дозвіл на морське каперство, укладення міжнародних договорів, призначення і прийом послів. Конгрес установлював правила карбування монет, регулював поштовий зв'язок. Він виступав найвищою апеляційною інстанцією у спорах між штатами. Для ведення справ союзу в міжсесійний період конгрес обирав комітет штатів на чолі з головою. Компетенція комітету:він не мав права вирішувати справи, для яких у конгресі була потрібна кваліфікована більшість – 3/4 голосів. Повноваження конгресу були обмеженими. Створене статтями конфедерації об'єднання виявилося дуже слабким: конфедерація не мала союзної грошової системи, не було єдиного громадянства. Зміни в статті конфедерації можна було внести лише з дозволу конгресу і після схвалення законодавчими зборами кожного штату. «Союз повинен бути вічним», підкреслювалося в статті XIII.

114. Конституція США 1787 р.

Конвент схвалив конституцію 17 вересня 1787 року, а через кілька днів схвалив її і конгрес конфедерації 4 березня 1789 року після її ратифікації ѕ штатів вона набрала чинності Конституція складалася з преамбули і семи статей які поділялися на розділи і абзаци. У статтях конституції були закріплені лише політичний устрій союзу, структура державних органів, їх взаємовідносини. Розділ про права і свободи громадян був відсутній рабство ставало однією з основ нової конституції. Згідно з преамбулою конституція запроваджувалася «з метою утворення досконалішого . Вона засновувала федерацію держав, у якій штати передавали значні повноваження центральній владі але зберігали широку автономію у вирішенні питань, які стосувалися виключно штатів. Конституція спиралася на принцип розподілу влади і кожна з них законодавча, виконавча і судова діставала досить велику незалежність. Законодавча влада за конституцією передавалася двопалатному конгресу. Палата представників обиралася загальними виборами на 2 роки прямим голосуванням з громадян, які досягли 25-річного віку. Верхня палата сенат складалася з сенаторів, які обиралися законодавчими зборами штатів.

115. Перші 10 поправок, внесені до Конституції США

Для того щоб конституція набрала чинності, потрібна була її ратифікація не менш як дев'ятьма штатами. Тому конгрес 1789р прийняв 10 поправок до конституції, запропонованих штатами. У 1791р вони були ухвалені більшістю штатів і дістали назву «Білль про права».

1 поправка - конгрес не має права видавати закони, які обмежували б свободу совісті, свободу слова чи преси.

2 попр дозволяла громадянам США мати, зберігати та носити зброю.

3 поправка-заборонялося примусове розміщення військ у приватному будинку.

4 попр-встановлювала недоторканість особи, майна, особистих речей.

5 попр- забезпечувала охорону особи і приватної власності.

6 попр- надавала громадянам право на скорий і прилюдний суд безсторонніх присяжних у випадках карного.

7 попр- у цивільних судових справах з ціною позову, яка перевищує двадцять доларів, зберігалося право на суд присяжних на основі положень загального права.

8 поправка-забороняла вимагати надмірно великі застави, стягувати завеликі штрафи, накладати жорстокі і незвичайні покарання.

9 попр-містила застереження, що наведені вище права не повинні обмежувати і скасовувати права, якими вже користується народ.

10 попр-прерогативи, які за конституції не належали конгресові закріплювалися за законодавчими зборами штатів.

116. Громадянська війна на Пн і Пд США

Другий цикл поправок до Конституції. . Громадянська війна привела до серйозних змін в економічній, політичній і правовій системі Сполучених Штатів. Знищила на Пд рабовласництво, ліквідувала останні залишки докапіталістичних соціальних структур. Остаточно утвердився американський шлях розвитку капіталізму в сільському господарстві, коли основною фігурою стає капіталістичний фермер У цьому відношенні війна Півночі з Півднем може вважатися продовженням і завершенням буржуазної революції що була розпочата війною за незалежність. За своїм характером це була радикальна буржуазно-демократична революція. Громадянська війна залишила Південь у стані економічного і політичного хаосу. Штати розгромленої Конфедерації були поставлені під контроль федеральних військ. Місце загальних судів зайняли військові трибунали. З обох палат конгресу були виключені представники Півдня. Особам, що брали участь у заколоті, була заборонена політична діяльність. Негри після громадянської війни землю не отримали. Неграм було заборонено займатися ремісництвом або торгівлею; негри, яким ще не виповнилося 18 р, насильно віддавалися в «учнівство» білим господарям. Водночас конгрес прийняв 1865 року XIII поправку до Конституції - в СШ не повинні існувати ані рабство, ані підневільне слугування, окрім тих випадків, коли це є покаранням за злочин. Радикальне крило республіканської партії зуміло, всупереч позиції президента Джонсона, в червні 1866 р провести в Конгресі XIV поправку. Після її ратифікації необхідним числом штатів 28 липня 1868 р вона стала частиною конституції країни. “Особи народжені чи натуралізовані в США, вважаються громадянами США і тих штатів, в яких вони проживають”. Заборонено видання законів, що ущемляють права і привілеї громадян. XIV поправка не поширювалась на індіанців, звільнених від сплати податків, але означала конституційне зрівняння в правах білого і чорношкірого населення. Щоправда, права негрів проголошувалися, але не гарантувалися. Незважаючи на ясні і зрозумілі вимоги XIV поправки, законодавчі збори штатів визнали, що рівність прав білих і кольорових повинна здійснюватись на основі принципу “роздільне, але рівне”. Тільки в 1954 р Верховний суд визнав формулу “роздільне, але рівне” такою, що протирічить конституції і відмінив її. Слідом за цим Верховний суд відмінив і інші правові обмеження негрів і кольорових. У 1870 р конгрес прийняв XV поправку до Конституції-право громадян СШ на участь у виборах не повинно заперечуватись чи обмежуватись залежно від раси, кольору шкіри чи колишнього рабського стану.