109. Розробка та прийняття Цивільного кодексу Франції 1804 р.

Він розроблявся за участю Наполеона 1 і увійшов в іст як кодекс Наполеона. Скл з 3 книг, які поділялися на титули, глави та статті. 1 книга «Про осіб»-закріплювала правовий статус фізичних осіб;регулювала сісейні відносини визнавала цивільний шлюб;допускала розлучення тільки з поважних причин; дружина булла обмежена в правах;діти поділ на законних та позашлюбних. 2 книга «Про майно та різні видозмінювання власності»-регул майнових відносин; класичне визначення права прив власності. 3 книга-«Про різні способи. якими набувається власність»-способи набуття права власності:спадкування, заповіт, дарування;спадкування відбув за заповітом або за законом. Цивільний кодекс Франції став класичним зразком нормативно-правового акта в континентальній системі права та був рецептований у багатьох країнах.

110. Фізичні особи у Кодексі Наполеона 1804 р

Книга перша - " Про осіб" вводить такі принципи буржуазії, як рівність і свобода, в конкретну сферу регулювання майнових відноси, перекладає буржуазні уявлення про рівність на мову цивільно-правових норм. Кодекс в цілому продовжив тут лінію, яка намітилася ще в революцію, - на скасування феодального правопорядку, феодальних станових привілеїв, станових обмежень у правоздатності. Так, кодекс передбачав ви користання так званої "цивільної смерті" як міри кримінпокарання. "Цивільна смерть" означала. що засуджений втрачає власність на все майно, яким він володів, - після нього відкривається спадкування на користь його законних спадкоємців, до яких його майно переходить таким же засобом, як коли б він помер природним чином і без заповіту. У кодексі передбач ряд обмежень у цивільних правах для жінок. Зокрема, жінки не могли бути свідками, запрошеними до складання актів цивільного стану. Окремі статті ЦК підкреслювали рівність чоловіка і дружини, проте у цілому чоловік займав у сім’ї панівне становище. Чоловік мав право визначати місце проживання сім’ї, дружина була зобов’язана йти за чоловіком. Характерними є статті ЦК про розлучення через нерівність одного з подружжя. Перелюбства дружини було достатньо, щоб чоловік міг вимагати розлучення. Дружина може вимагати розлучення через перелюбство чоловіка тільки, якщо тримав свою коханку в загальному домі. Ця принизлива стаття була скасована лише в 1884 р. Нерівність жінки діставала вияв і у її майновому становищі сім’ї. ЦК встанов нерівні права чоловіка і дружини й стосовно дітей. Батьківська влада, по суті зводилася до влади батька. Він маючи « серйозні підстави до невдоволення поведінкою дитини, яка не досягла 16 років», міг позбавити її волі строком до одного місяця. Сини, які не досягли 25 років, а також дочки до 21 року не мали права брати шлюб без згоди їхнього батька і матері, але у разі, якщо між батьками не було згоди, бралася до уваги думка батька. Кодекс допускав можливість визнавання батьком свої позашлюбних дітей, але ст. 340 забороняла встановлення батьківства. Спадкоємцями померлого ставали у передбаченій законом послідовності діти й інші низхідні, а також висхідні і побічні родичі до 12-го ступеня споріднення. Спадкові права позашлюбних дітей були значно звужені. Такі діти, якщо вони були визнані в законному порядку, могли успадковувати тільки майно батька і матері. Кодекс розширив свободу заповітів і дарувань, що нерідко використ для обходу законного порядку спадкув.