106. Якобінська диктатура 1793р. У Франції

На якобінському етапі революції участь різних прошарків населення в політичній боротьбі досягає своєї кульмінації. Іст особливість цього періоду в історії франц революції і держави полягала в тому, що Якобінці не виявляли великої делікатності у виборі засобів боротьби зі своїми політичними супротивниками. 10 червня 1793 р. був прийнятий декрет, який повертав селянським общинам захоплені дворянством земельні угіддя. Важливе значення мав Декрет від 17 липня 1793р. «Про остаточне скасування феодальних прав», де беззастережно визнавалося, що всі колишні сеньйоральні платежі, чиншові і феодальні права, як постійні так і тимчасові, скасовуються без усякої винагороди. Аграрне законодавство мало значні соціально-політичні наслідки, воно стало правовою основою для перетворення селянства на масу дрібних власників, вільних від пут феодалізму. У липні 1793 р. Конвент увів смертну кару за спекуляцію предметами першої необхідності. Прийняті наприкінці лютого-на початку березня1794 р. так звані вантозькі декрети Конвенту передбачали безплатний розподіл серед неімущих патріотів власності, конфіскованої у ворогів революції. У травні 1794 р. конвент декретував запровадження системи державної допомоги для жебраків, інвалідів, сиріт, старих. Було скасоване рабство в колоніях. 102. Якобінська Конст 1793 р. у Франції. Політ рішучість і радикалізм якобінців виявилися в новій Конституції, прийнятій Конвентом 24 червня 1793 р. і схваленій переважною більшістю населення. Основним законом уряду (держави) було надання людині можливості користуватися «її природними і невідчужуваними правами. » До цих прав належать: рівність, свобода, безпека, власність. Підкреслювалося, що всі люди «рівні за природою і перед законом». У тлумаченні права власності якобінці відмовилися від ідеї прогресивного оподаткування і необхідності обмежув тлумачення правомочності власника, яка висувалася ним раніше в полеміці з жирондистами. Відповідно до статті 122. Конституції кожному французу гарантувалися загальна освіта, державне забезпечення, необмежена свобода друку, право подання петицій, право об»єднання в народні товариства й інші права людини. Якобінці у своїй Конституції проводили ідею народного суверенітету. Конституція якобінців відкинула принцип поділу влади. Вона передбачала простий і демократ на той час устрій держави. Скасувавши поділ громадян на активних і пасивних Конст практично узаконила загальне виборче право для чоловіків. Виконавча влада була вищим урядовим органом республіки. Вона мала складатися з 24 членів, які обираються Нац зборами.

108. Державний заколот 1799 р. Наполеона Бонапарта

Консульство та імперія. Державний переворот, здійснений 9 листопада 1799 р. групою змовників, які об’єдналися навколо генерала Бонапарта, призвів до скасування Директорії й усунення інших конституційних органів. Влада у Французькій республіці перейшла до колегії з трьох консулів – генерала Бонапарта, двох колишніх членів Директорії, які брали участь у змові, - Сіейєса і Роже Дюко. Фактично весь контроль опинився в руках Бонапарта. До осені 1799 р. Директорія остаточно втратила свій авторитет. Особливість перевороту – був здійснений не лише зо допомогою верхівкової антиурядової змови. За методами здійснення влади і за своєю соціальною базою диктатура Наполеона відрізнялася від правління Директорії. Це була нова форма політичної консолідації французького суспільства, здійсненої шляхом встановлення авторитарного, відверто антидемократичного режиму. Поступовий розвиток особистої влади неминуче привів до якісних у формі державного устрою Франції. , яка перетворилась на своєрідну монархію (імперію). З встановленням імперії поступово втрачала своє значення і силу і сама Конституція, оскільки Наполеон не визнавав будь-яких формальних юридичних перешкод на шляху здійснення своїх планів, ставив себе над законом. Основним органом управління при Наполеоні стали міністерства, побудовані за принципом єдиноначальності і жорсткої виконавчої вертикалі. Наполеон, по суті, включив до системи державного апарату і католицьку церкву, що після багатьох революційних потрясінь і заборон була відновлена в своїх правах. Держава взяла на своє утримання, а папа визнав за Наполеоном право призначати на вищі церковні посади. У період Консульства й імперії подальшого розвитку набула військова організація. Армія перетворилась на корпоративну і цезаристську. У 1800 р. у зв’язку з дією рекрутського набору для заможних кіл була запроваджена система найму замісника. Особливу роль Наполеон приділяв розвитку і зміцненню поліцейської системи. При міністерстві поліції була створена розгалужена система політичного розшуку і шпигунства.