48. Джерело римського права посткласичного періоду (Інституції Юстиніана, Дигести, Кодекс)

Всеосяжна систематизація римського права була проведена в 528-534 рр. н. е. за вказівкою візантійського імператора Юстиніана. Керівництво кодифікаційними роботами здійснював видатний юрист Трибоніан. Результатом роботи комісій було укладення ряду великих збірників римського права. На більш пізньому етапі історії права ці збірники почали виступати як єдиний Звід законів Юстиніана. 1 частину зводу становлять Інституції Юстиніана.

Вони були укладені подібних збірників класичних юристів, насамперед Гая. Інституції Юстиніана складалися з 4 книг. 1 книга присвячена праву і правовому становищу осіб, 2 – речам речовому праву, 3 – спадкуванню, договорам і зобов’язанням, 4 – деліктам і позовам. 2 частина Зводу Юстиніана становлять Дигести. Під час їх укладення були використані праці 39 юристів, близько 1, 5 тис. творів. Дигести містять 150 тис. фрагментів, найбільше з них цитат Ульпіана, Павла.

Дигести складаються з 50 книг, кожна із них поділяється на титули, а потім на фрагменти. 3 законод звід, укладений за вказівкою Юстиніана і під керівництвом Трибоніана-це Кодекс.

Кодекс охопив усі конституції імператорів, включаючи 4, 6 тис. конституцій. Кодекс Юстиніана складався з 12 книг, з яких 1, 9 – 12 були присвячені різним питанням публічного права, а книги 2 – 8- приватному праву. Кожна книга поділялася на титули, титули на параграфи. Кодифікація Юстиніана стала своєрідним підсумком усієї історії Римського права.

49. Загальна характеристика та джерела права Візантії

Візантійске право являє собою унікальне явище для середньовічної Європи. Воно х-ться високим ступенем стабільності, внутрішньої цілісності, здатністю пристос до мінливих соц-економ та політичних умов. Вже на ранніх етапах розвитку держави у Візантії склалася правова система, яка виросла безпосередньо з римського права, але випробувала на собі вплив специфічних перехідних до феодалізму відносин у суспільстві. Пряма спадкоємність римського і візантійського права знайшла своє відображ у викор імператорського законодавства в якості осн джерела права. Відносна стабільність політичної системи Візантії сприяла тому, що саме тут були зроблені перші спроби кодифікації імператорських конституцій, а потім і римського права в цілому. Першим офіційним небозводом римських законів був складений у 438 році Кодекс візант імпер Феодосія , в який увійшли всі імператорські конституції з часу правління Костянтина. У IV-VI ст. у Візантії спостерігається високий рівень розвитку правової думки, складаються самостійні юридичні школи . В середині VI ст. під керівництвом видатного юриста Трібоніана була здійснена всеосяжна систематизація римського права, підсумком якої є Звід законів Юстиніана. Ця кодифікація була тим фундаментом, на якому остаточно сформувалася її правова система. Звід законів Юстиніана відбив і деякі специфічно візантійські риси. Вони виявляються в ряді інтерполяція в тексті Дігест, ще більшою мірою в Кодексі і особливо в Новелла Юстиніана. Візантійські юристи на відміну від своїх класичних попередників, уникали дефініцій і використовували казуїстичний стиль викладу, прагнули нерідко до спрощення, до з'ясування термінів, до вироблення простих і зрозумілих визначень. Особливою популярністю в цей час мала робота Кирила Старшого "Про дефініціях". На формування візантійської правової системи значний вплив надали і правові звичаї, особливо поширені в східних провінціях. Особливо помітним в кодифікації Юстиніана було вплив християнства. Деякі правові інститути починають трактуватися в чисто релігійному дусі. Під впливом християнства в раціоналістичну схему римського права вносяться і деякі етичні конструкції. Так, Юстиніан в Дігестах поряд з поняттям права використовує традиційне поняття "правосуддя", але тлумачить останнє як "справедливість", причому в дусі християнської моралі. Осн напрямки переробки класичного римського права, що знайшли своє відображення в кодифікації Юстиніана, отримали більш повний розвиток в подальшій іст візантійського права. У візантійських судах застосування кодифікації Юстиніана натрапляли на великі труднощі. Ряд її положень застарівав, але головне - вона була занадто складною і недоступною для населення імперії. У зв'язку з цим в VI-VII ст. для практичних цілей візантійськими юристами складалися спрощені коментарі до законодавства Юстиніана на грецькій мові у вигляді переказів, покажчиків, навчальних приміток

50. Кодифікація Юстиніана у Візантії

11 жовтня 534 р імператор Юстиніан з метою систематизації великої кількості правових норм, зміцненню майнових відносин, імперської влади та влади церкви було здійснено кодифікацію римського права імперського періоду. У 523 р. створюється комісія у складі 10-ти найвидатніших юристів стародавнього Риму, на чолі з Трибоніаном.

Результатом роботи комісії стало укладення ряду великих збірників римського права, які пізніше стали зведенням законів. 1 частину зводу становлять Інституції Юстиніана, видані в 533 р. н. е.

Вони були укладені подібних збірників класичних юристів, насамперед Гая. Інституції Юстиніана складалися з 4 книг. 1 книга присвячена праву і правовому становищу осіб, 2 – речам речовому праву, 3 – спадкуванню, договорам і зобов’язанням, 4 – деліктам і позовам. Інституціям було надано силу закону, на них могли посилатися судді, виносячи рішення. 2 частина Зводу Юстиніана становлять Дигести видані в 533 р. до н. е. Під час їх укладення були використані праці 39 юристів, близько 1, 5 тис. творів. Дигести містять 150 тис. фрагментів, найбільше з них цитат Ульпіана , Павла. Дигести складаються з 50 книг, кожна із них поділяється на титули, а потім на фрагменти.

Кодекс Юстиніана: перше видання 529 рік. Друге – 534 р. Складається з 12-ти книг. З яких 1, 9-12 – були присвячені різним питання публічного права, а книги 2-8 – приватному праву.

Кожна книга поділялася на титули, у межах яких імператорські Конституції систематизувалися в хронологічному порядку.

Титули, у свою чергу, були поділені на параграфи. Кодифікація Юстиніана стала своєрідним підсумком усієї історії римського права.