1. Предмет, метод та методологія «ідпзк»

ІДПЗК - це загальні та специфічні закономірності виникнення, розвитку та функціонування права окремих країн у конкретно-історичних умовах їх розвитку в хронологічній послідовності. Вона належить до блоку суспільних наук.

Методологія ІПДЗК - використання всієї сукупності як загальнонаукових так і спеціальних методів пізнання державно-правових явищ.

Метод ІПДЗК - сукупність способів пізнання та дослідження. які використовуються для одержання обґрунтованих знань з історії держави і права. основним методом є метод матеріальної діалектики-допомагає виявляти найбільш загальні закони людського буття і свідомості. Історичний метод-дослідження державно-правових явищ у тих особливих і неповторних умовах, у яких вони склалися і розвивалися. Статистичний метод-характеризує кількісну сторону державно-правового процесу, дає можливість виявити закономірності та особливості держави та права. Порівняльно-історичний-дозволяє виявити деякі загальні закономірності та особливості розвитку держави та права в той самий час.

2. Східна деспотія (головні риси та особливості). Три головних відомства управління

Східна деспотія - «ніким та нічим не обмежена влада царя», форма держави, при якій вся повнота влади, не обмежена законом, належить одноосібному правителю. Найвідомішими і найхарактернішими представниками груп країн Стародавнього Сходу є Вавилонська держава, Єгипет, Індія, Китай. Головні риси:збереження значних пережитків первіснообщинного ладу-сусідської общини;відсутність на перших порах приватної власності на землю;наявність колективного рабоволодіння;збереження первісних форм рабства(домашнього рабства); створення деспотичної форми правління - необмежена влада монарха;наявність трьох галузей, відомств чи систем управління-відомства внутрішніх справ(займалось проблемою управління країною, накладання чи стягування податків)відомства військових справ (функції оборони країни від нападів агресивних сусідів, організація військових походів, будівництво річкового флоту)відомства публічних робіт(система органів, які займалися організацією, проведенням і забезпеченням суспільно-необхідних громадських робіт-іригаційної системи-каналів, водосховищ, будівництво палаців)

3. Загальна характеристика Законів Хамурапі. Їх структура

В 1901 р французька археологічна експедиція розкопала м. Сузи, знайшла базальтовий стовп зі всіх боків вкритий клинописом. Ця унікальна знахідка була відкриттям найдавнішого на землі збірника законів. Цей збірник був складений в часи правління царя Хамурапі в 18ст до н. е. Збірник налічує 282 статті, з яких 35 було втрачено.

Перші 5ст присвячені судочинству. 6-13ст визначають покарання за крадіжку і способи її виявлення. 14-20ст направлені проти викрадення дітей, рабів. 21-25ст розглядають різні види грабежу.

26-41ст регулюють права та обов’язки воїна. 42-47ст права та обов’язки осіб, які орендують землю. 48-52ст встановлюють межі права лихваря на врожай його поля. 53-56ст враховують покарання за неакуратне користування водопровідною системою.

57-58ст покарання для хазяїна стада, яке зайшло на чужу територію. 59-66ст права і обов’язки садівників. 66-100ст права і обов’язки будівельника. 100-107ст права і обов’язки купців. 108-111ст права і обов’язки власника корчми.

112-126 ст. боргове право. 127-195ст шлюбно-сімейне право. 196-225 ст. розмір на казання за тілесні пошкодження. 226-227ст покарання за знищення раба. 228-235 ст. права та обов’язки архітекторів і суднобудівників. 236-277ст види на уму.

4. Суспільний лад Стародавнього Вавилону за Хамурапі

На поч. ІІст вдосконалюється знаряддя виробництва, збагачується трудовий досвід людей. Вдосконалюється землеробська техніка, набуває поширення плуг із воронкою, відомий кінь. Основним матеріалом для виготовлення знарядь праці стала бронза. Продовжувала розвиватися технічна база ремесел, вдосконалювалася майстерність ремісників. Розвивалася торгівля та товарообмін, в якій були тамкарі - торгові агенти царя. Розвивалося грошове господарство, мірило ціни - срібло. Укладалися лихварські угоди. Найпідприємливіші представники жили у містах Руці та Ларсі. Работорговці, здаючи у найм своїх боржників, закріплювали за собою право на відшкодування вартості цих осіб. Батьки продавали своїх дітей. На чолі общин стояв царський чиновник, який не був зацікавлений у захисті рядових членів общин. Заможні общинники ставали самостійнішими.

5. Правове становище вільних людей за законами Хамурапі

Вільні люди Вавилону ділилися на 2 категорії перша АВІЛУУМ(син мужа) друга МУШКЕНУМ (бити чолом)вони були колишніми общинниками, які втратили зв'язок з общиною і були вимушені зробитися орендатор ями державної і храмової земель. Відмінність в правовому положенні авілуума і мушкенума мінімальні. Коли мова йде про окрему людину і окремо рабовласника вони виступають рівноправно. Коли мова йде про нанесення шкоди в більших привілеях знає авілуум. Правове положення християн виражалось таким чином вони виступали закладаючи свою землю, своїх дітей, орендуючи чуже землю.

6. Правове становище селян за законами Хамурапі

Усе населення Месопотамії займалося сільським господарством. Закони Хамураппі захищали селяна, який взяв у борг і не мав змоги його повернути, при чому він не міг стати рабом. Борг потрібно було відробити за 3 роки. Закони охороняли життя того, хто відпрацьовував борг у тамкара. Вони встановлювали максимальний відсоток за договорами позики у розмірі 20% для грошової позики і 33% для позики у зерні.

7. Правове становище рабів за законами Хамурапі

Основну масу рабів становили іноплемінні, захоплені війною. Рабами були діти народжені від рабині.

Відмінним знаком раба була табличка, яка висіла на його шиї, або клімо.

Закон дозволяв рабам мати дім, сімью, майно. Вбивство раба лягало для його хазяїна тільки платою матеріальної шкоди.

Особливу групу рабів складали неоплачувані боржники. Це люди, які не могли віддати борг і йдуть на роботу кредитора. Максимальний час відробітку боргу 3 роки.

8. Договір купівлі-продажу за законами Хамурапі, порівняти із Законами 12 таблиць

Договір купівлі-продажу був поширений через існування власності на рухоме і нерухоме майно. Угода укладалася в присутності свідків, в письмовій формі. У договорі фіксували волю сторін щодо передачі права власності.

Продавцем міг бути тільки власник речі. Акт передачі супроводжувався символічним доторком палички, про що зазначено у договорі. Також договір купівлі продажу використовувався при придбанні жінки у шлюбно-сімейних відносинах. використовували його при продажі рабів. Щось подібне з’явилось у стародавніх римлян із символічним накладанням палички на річ-vindicta.

9. Підвалини розлучення за законами Хамурапі

У законах Хамурапі зазначені 3 фактори, які дозволяли дружині розлучатися з чоловіком: перелюбство чоловіка;залишення ним дому і місцевості проживання;фізична неможливість виконання чоловіком подружніх обов’язків. Закон Хамурапі захищали заміжню жінку від нестерпного подружнього життя (Жінка може ввійти в дім іншого чоловіка, якщо її чоловіка взяли в полон).

Якщо чоловік не має статевих зносин з дружиною виключно зі своєї вини, то дружина може взяти своє внесене майно і повернутися до свого батька.

Жінці можна було позбутися ностальгії за першим чоловіком, адже якщо вона увійшла в дім нелюба, вибирати не доводиться.

Якщо чоловік брав заміж безплідну жінку, то він міг взяти собі наложницю. Рабиня яка недотримувалася закону може бути зарахована до інших рабинь то її продавали. Якщо чоловік заставав свою жінку лежачу з іншим чоловіком, то їх належить зв’язати і кинути у воду.