72 Органи державного управління охорони праці в Україні

Відповідно до ст. 37 Закону України „Про охорону праці" державне управління охороною праці в Україні здійснюють:

—  Кабінет Міністрів України;

—  Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України;

—  міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

—  місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів;

— асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств. Закон містить норми прямої дії, що визначають обов'язки, права

та повноваження кожного з цих органів.

Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці. Кабінет Міністрів України:

— забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

— визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці;

— визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.

Основні завдання, які покладаються на Комітет по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) Міністерства праці та соціальної політики України:*

— комплексне управління охороною праці;

— державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також за проведенням робіт, пов'язаних з геологічним

П

1.Права громадяна на охорону праці на пільги та компенсації за роботу в важких і шкідливих умовах праці

На деяких видах господарської діяльності існує ряд професій де працівники зазнають негативного вплив}' шкідливих або небезпеч­них виробничих чинників на організм. Тому чинне законодавство в таких умовах працюючим передбачає пільги й компенсації, що да­ють змогу зберігати здоров'я і продовжувати професійну діяльність працюючих. Законодавчо передбачені такі пільги:

- скорочена тривалість робочого часу, додаткова оплачувана відпустка, пільгова пенсія оплата праці у підвищеному розмірі, ско­рочений час виходу на пенсію;

- лікувально-профілактичне харчування (ЛПХ), при роз’їзному характері робіт грошова компенсація на придбання ЛПХ, молока або рівноцінних продуктів;

- додаткові перерви працюючим в умовах високої температу­ри понад +30 °С і інфрачервоного випромінювання для збереження нормального теплового балансу;

- спеціальні перерви для обігріву і відпочини при виконанні робіт на відкритому повітрі або в неопалюваних приміщеннях в хо­лодну пору року;

- спеціальний одяг, спеціальне взутгя та інші засоби індивіду­ального захисту.

Крім вказаного роботодавець може додатково за власні кошти встановлювати пільги і компенсації не передбачені законодавчими нормативами. При зміненні терміну дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець має не пізніше ніж за 2 місяці пи­сьмово проінформувати працівника про зміну виробничих умов, розміри відповідних пільг або компенсацій.

3.Принцип дії і область використання вуглекислотних вогнегасників

Всі вуглекислотні вогнегасники мають майже однакову будову і відрізняються один від одного лише розмірами. Корпусом вуглеки­слотного вогнегасника є сталевий балон місткістю відповідно 2,5 і 8 л наповнений зрідженим двоокисом вуглецю. В горловині балону змонтований спеціальний пусковий пристрій з сифонною трубкою. Вогнегасники мають шарнірні ручки.

Приводиться у дію вогнегасник за допомогою вентильного або пістолетного пристрою, який відкриває спеціальний отвір. Виходя­чи назовні, зріджений двоокис вуглецю перетворюється у снігопо­дібну масу. Діяти вогнегасник може на віддал і 1,5-2 м протягом 20- 60 с.

Застосовуються вуглекислотні вогнегасники для гасіння заго­рянь на електричних установках під напругою до 1000 В, на транс­портних засобах та при горінні невеликих об’ємів нафтопродуктів і ін. Такими вогнегасниками комплектують вантажні автомобілі, ав­тобуси та інші транспортні засоби. Вогнегасник можна застосовува­ти в діапазоні температури повітря від -20 °С до + 50 °С.