5.Еволюція системи планування розвитку п-ва.

Залежно від тенденцій розвитку економіки галузі п-ва , як правило, впродовж свого існування у дещо скороченому вигляді проходять історичний шлях розвитку планування та управління п-вом за останні 100років. По мірі зміни нестабільності зовнішнього середовища практика планування за цей час виробила ряд м-дів організації д-ті п-ва в умовах зростання непередбачуваності новизни і складності оточення. Чим складнішим ставало майбутнє тим більш ускладнювалась система планування таким чином виділяють 4етапи системи планування. ЕТАПИ: 1) фінансове планування на основі контролю за виконання. Характерне для періоду від зародження до 50-х років ХХ ст.. характеризується певною стабільністю коли вважалось, що майбутнє є повторенням минулого.2) Екстраполятивне планування характерне для періоду від 1950 до 1970. коли для п-в були характерні високі темпи зростання товарних ринків та висока ступінь передбачуваності розвитку подій на цих ринках. 3) стратегічне планування характерне від 1970-1990. В цей час почали виявлятись неочікувані явища, темпи змін прискорилися однак не настільки щоб не можна було передбачати майбутні тенденції і визначати реакцію на них. 4) стратегічне управління – починаючи з 90-х років і до сьогодні. Зміни швидкі непередбачувані. Особливістю є динамічна сукупність взаємопов’язаних управлінських процесів , які логічно випливають один з одного і між якими існує стійкий взаємозв’язок.

6.Фінансове планування.

На перших етапах створення і функціонування п-ва їм є притаманне планування характерне для управління п-вом у період становлення управління як науки яке характеризується порівняною стабільністю. Планування на даному етапі обмежується складанням бюджетів і поточних планів. При цьому складаються різні довідники та інструкції а на основі фінансового контролю здійснюється перспективне планування д-ті п-ва. Характерними рисами фінансового планування є: його короткотерміновий х-тер(до 1року); його внутрішня спрямованість без урахування зовнішніх факторів(ринків, конкурентів)

7.Довгострокове планування.

Кожне п-во для того щоб обґрунтувати свій розвиток створює і оцінює перспективу. У системі довгострокового планування передбачає що майбутнє може бути передбаченим шляхом екстраполяції історично-складних тенденцій розвитку п-ва , тобто воно базується на гіпотезі про можливість людини передбачити майбутнє а також контролювати його. Переваги довгострокового планування: забезпечує економічний підхід до ресурсів п-ва; дає можливість прогнозувати надходження і використовувати кошти потягом року; створюються передумови для контролю над грошовими ресурсами рентабельністю та інвестиціями. Довгострокове планування почало використовуватися у країнах з ринковою економікою від 50 до 70років нашої ери. У таких країнах Франція, Індонезія. У 50-60 роки було створено багато економіко-математичних моделей з використанням ЕОМ які дозволяли опрацювати великі масиви інформації створити довгострокові прогнози і на їх основі будувати плани розвитку п-ва. При цьому складалися поточні бюджети та бюджети капіталовкладень на основі яких здійснювалось довгострокове планування та перспективне управління. В СРСР довгострокове планування почали використовувати у 20-ті роки ХХст. В цей час розробляються 5-ти річні плани розвитку що призвело до своєрідного планового ‘’буму’’. У країнах з ринковою економікою в кінці 60-х років пришвидшується темп змін у зовнішньому середовищі, а це викликало певні розбіжності між реальною ситуацією і складеними планами, що зробило неможливим використання довгострокового планування у подальшому.