1. Поняття, зміст і значення стратегії підприємства

Стратегія підприємства – це комплексна програма дій, спрямована на ефективну виробничу, науково-дослідну, комерційну, фінансову та іншу діяльність, реалізація якої забезпечить здійснення місії та досягнення цілей підприємства.

Підприємствам в умовах централізованої командно-адміністративної економіки не було потреби розробляти самостійно стратегію господарської діяльності, а також займатись стратегічним управлінням, оскільки все це не входило до компетенції керівництва. Головна частина стратегічних рішень приймалася зверху вищестоящими відомствами, відповідними міністерствами, органами держплану тощо. Підприємствам залишалась роль виконавця.

Умови ринку позбавили керівників підприємств безвідповідальності за свої дії. Це означає, що тепер кожному підприємству, незалежно від форм власності, потрібно самостійно вирішувати різні задачі, які раніше не виникали або ж розв’язувалися іншим способом та на іншому рівні. Тепер кожен керівник повинен самостійно враховувати економічну ситуацію, законодавчі та нормативні акти, що обумовлюють правила ведення виробничої діяльності, а також кон’юнктуру ринку, приймати вирішальні довгострокові стратегічні рішення. При цьому він несе повну відповідальність як перед самим собою, так і перед трудовим колективом, а також законом за всі свої рішення, які він приймає.

Для того, щоб забезпечити ефективну діяльність підприємства, керівнику необхідно кваліфіковано орієнтуватися в кон’юнктурі ринку, передбачати дії конкурентів, грамотно оцінити положення підприємства на ринку і ефективно здійснити відбір варіантів проектних, технічних, господарських та інших рішень.

Стратегії розробляються для того, щоб вирішити у якому напрямку буде розвиватись підприємство і приймати обґрунтовані рішення при виборі способу дій.

Вибір керівниками конкретної стратегії передбачає, що з усіх можливих шляхів розвитку і способів дій, які розкриваються перед підприємством, вирішено вибрати один напрямок, в якому воно і буде розвиватись.

Стратегія охоплює усі основні функції та підрозділи підприємства, тобто матеріально-технічне забезпечення, фінанси, науково-дослідницьку діяльність, виробництво тощо.

Зробити стратегічний вибір означає пов’язати бізнес-рішення і конкурентноздатні дії усього підприємства в єдине ціле. Ця єдність і буде відображати поточну стратегію підприємства.

2. Стратегія підприємства як наука, її виникнення та місце в підготовці фахівців з економіки підприємства.

Великі труднощі у діяльності підприємств України на сучасному етапі пов’язані із неминучим співіснуванням елементів старих та нових відносин, відсутності ринку у чистому вигляді, що безпосередньо не дозволяє орієнтуватися на зарубіжний досвід. Разом з тим не підготовленість персоналу роботи в умовах ринку також негативно впливає на практичну діяльність підприємств. Тому в сучасних умовах важливого значення набуває розвиток особливого способу мислення, планування, організації на підприємстві, що називається стратегічним управлінням. Стратегія підприємства у цьому випадку виводиться на головні позиції при прийнятті будь-яких управлінських рішень.

Поняття „стратегії ” є досить стародавнім і походить від грецького „стратегіа” (стратос – військо або веду), тобто це вища сфера військового мистецтва, яка вивчає закономірності та характер війни, розробляє теоретичні основи планування, підготовки та здійснення військових операцій. Поняття стратегії використовували у Стародавньому Китаї в період між 480 та 221 рр. до н. е. Китайцем Сун Цу була написана книжка „Мистецтво стратегії”. Там поняття стратегії надавалося значення оптимальної поведінки.

Запозичення поняття стратегії із військового лексикону пояснюється тим, що підприємства розвинутих країн у 50-ті рр.. ХХ ст. опинилися в умовах близьких до „військових дій” пов’язаних із насиченням ринку, неочікуваною появою численних конкурентів, зростанням самої конкуренції, значними змінами у технології, як всередині підприємства, так і за його межами. Тобто, для того щоб вижити потрібно було боротися. Технічний прогрес викликав не лише за старіння технологій, але й за старіння певних галузей, виникненню нових.

Вищезгадані умови стали причиною виникнення стратегії як науки, адже такі „військові дії” вимагали спеціалізованих знань і теоретичних забезпечення.

Стратегічне планування і стратегічне управління особливо набуває у 70-80-ті рр. ХХ ст., а для великих підприємств вирішального значення у країнах з розвиненою ринковою економікою. Це було пов’язано з тим, що тоді завершився час преваги попиту над пропозицією. Підприємства, які випускають диверсифіковану продукцію, для того щоб вижити в умовах жорсткої конкуренції починають здійснювати керівництво на основі старанно розроблених стратегічних планів.