Тема 1. Теоретичні та нормативно-правові основи відомчого та внутрішнього контролю

1. Зміст вк. Його місце в с-мі фін контролю.

Вивчаючи зміст ВК необхідно враховувати різноманітні погляди науковців, передовий зарубіжний досвід та нормативно-правове регулювання здійснення ВК.

Різні науковці визначають зміст ВК по-різному. Напр., Дорош Н.І. визначає ВК як політику і процедури п-ва спрямовані на попередження, виявлення і виправлення суттєвих помилок та відхилень від норм, які можуть з’явитися у фін. звітах.

Бурцев В.В. (рос. вчений) визначає ВК як дії суб’єктів, що наділені відповідними повноваженнями для визначення фактичного стану орг-ції, порівняння його із запланованим, встановлення (оцінка аналізу) відхилень та виявлення їх причин.

Андрєєв визначає ВК як с-му контрольних процедур, які здійснюються з метою ефективного ведення бізнесу, захисту активу, збереження майна, досягнення якісного документування операцій.

Всі ці та інші визначення характеризують К як комплекс заходів, як структурний підрозділ, а не як послідовний безперервний процес.

Головним значенням в СВК повинні бути люди, виконавці контрольних дій, а не інструкції і керівництво різного роду.

Особливість ВК полягає, що він надає лише обґрунтовану, а не абсолютну впевненість, що характерно для незалежного аудиту.

Загальне визначення ВК може бути таким: ВК – це процес, який здійснюється керівництвом орг-ції та її персоналом, спрямований на забезпечення обґрунтованої впевненості у досягненні наступних цілей орг-ції:

• Ефективності і економічності операцій;

• надійність фін звітності;

• відповідність д-стю законодавства та нормативним вимогам.

Щоб визначити місце ВК в с-мі фін К необх. розглянути його класифікацію. Науково-обгрунтована класифікація є найважливішою передумовою раціональної та ефективної організації ВК.

Класифікація потрібна для наукової розробки теоретичних основ, подальшого удосконалення практики, для розробки методики та вивчення його складових.

В зв’язку з цим необхідно дати оцінку діючої класифікації К, розглянути класифікацію ВК та визначити його місце в с-мі фін. К.

В даний час не існує чіткої, сталої класифікації К.

Розглядаючи класифікацію необх. врахувати думки вітчизняних науковців, зарубіжний досвід та вивчити законодавче регулювання.

Напр., професор Юрій С.С. здійснює класифікацію К за такими ознаками:

1. Характер взаємовідносин об’єкта і суб’єкта К: зовнішній і внутрішній

2. Контролюючі суб’єкти: загальнодержавний, муніципальний, відомчий, внутрішньогосп., незалежний

Відомчий К – здійснюється в міністерствах, відомствах, комітетах, службах.

ВГК – здійснюється конкретним п-вом, установою, орг-цією.

На думку Калош Є.В. в основу класифікації К на зовнішній і внутрішній доцільно покласти структуру органів К, що виступають його суб’єктами.

Структура органів, що є суб’єктами К:

• зовнішній (державний і незалежний);

• внутрішній (відомчий і внутрішньогосп.)

Дроздова І.К. вказує на необхідність застосування системного підходу до класифікації К. Залежно від елементів с-ми К. Напр., контролюючого суб’єкта, підконтрольного об’єкта, контрольних дій тощо.

Аналізуючи класифікацію можна уточними зміст зовнішнього і внутрішнього К.

Зовн. К – це К, здійснюваний спеціально створеними відповідними органами функціонально й організаційно незалежними від підконтрольного об’єкта.

Внутр. К – це К, здійснюваний спеціально створеними відповідними структурними підрозділами з метою забезпечення нагляду за процесами й управлінням з боку керівництва.

Для уточнення змісту ВК необх. проаналізувати осн. положення вітчизняного законодавства.

Перш за все, можна розглянути вимоги бедж. кодексу, який визначає засади бедж. с-ми України. Статтею 26 бюдж. кодексу передбачено здійснення фін. К на всіх стадіях бедж. процесу. Прямого поділу на внутр. і зовн. в кодексі немає, але аналізуючи зміст статті 26, де зустрічається термін «Внутр. фін. К» можна дійти таких висновків, що контроль поділяється на зовн. і внутр. і суб’єктами його здійснення є відповідно: зовн. – Рахункова палата країни (парламентський), внутр. – ДФІ.

В «концепції» розвитку держ. внутр. фін. К затвердж. 2005 р. (із змінами і доповн.) також використано поняття «внутр. фін. К», який обовязково здійснюється в усіх органах держ. сектора економіки.

Концепція визначає, що ВК – управлінський К, метою якого є допомога керівництву в управлінні і виконанні завдань, тобто це неодноразова дія, а постійний процес, який складається з низки дій та видів д-сті, який проводиться на постійній основі.

Крім того в Україні діють «Стандарти держ. фін. К за використанням бедж. коштів держ. і комунального майна» , які теж дають визначення ВК. Під ВК розуміється с-ма орг-ції та здійснення контрольних заходів спрямованих на власну фін-госп. д-сть суб’єкта господарювання, що перебуває в сфері управління суб’єкта К.

Аналізуючи законодавчі та нормативні документи, які регулюють здійснення ВК можна зробити висновок, що поділ К на внутр. і зовн. здійснений тільки в галузі К, що стосується держ. фін. К.

Згідно з глосарієм INTOSAI (об’єднання вищих органів держ. фін. К) ВК – це сукупність засобів К, що їх керівництво обирає відповідно до цілей установи чи орг-ції і які дозволяють керувати економно з дотриманням чинних нормативних актів, захищати активи та фін. ресурси, забезпечувати ведення точних і повних бух. Книг, а також готувати і надавати в разі необхідності достовірну інформацію про бух. облік і фін. ресурси.

Проаналізувавши думки науковців щодо класифікації К на зовн. і внутр., законодавчі та нормативні документи можна зробити висновок про деяку неузгодженість понятійної бази ВК та її невідповідність вимогам INTOSAI.

Так, ВГК, який прийнятий в Україні відповідає поняттю «ВК» визначений INTOSAI, а відомчий К відповідає поняттю «внутр. фін. К».