21. Свідомість та форми психічної життєдіяльності-мислення, пам’ять, воля, емоції. Свідомість і мова. Свідомість та безсвідомість.

Свідомість – це найвища, властива тільки людині як соціальній істоті форма відображення дійсності, функція людського мозку. Вона є активним, цілеспрямованим, узагальненим, оцінним відображенням, пов’язаним із діяльністю, в процесі якої люди освоюють і перетворюють світ Часто свідомість ототожнюють із безпосереднім духовним життям. стверджуючи, що будь-які духовні явища є явищами свідомості. Однак зводити духовне життя до свідомості – означає спрощувати перше, оскільки воно охоплює як свідомі, так і підсвідоме. Неправильним є і зведення свідомості лише до знань.

Е.Гуссерль, М.Гайдеггер, Ж.-П. Сартр вважали свідомість чистою суб’єктивністю

Але – і сприйняття об’єктивної реальності (знання про предмети, природу).

Свідомість

П рояви (ознаки) свідомості
Особливий, небіологічний тип поведінки	Використання предметів культури за їх призначенням	Оперування не наданим наявно (предметним) змістом реальності	Продукування того, що не існує (творчість)	Мова (мовлення)	Цілеспрямованість дій та думок людини

У виникненні та розвитку свідомості важливу роль відіграла мова.

Мова – спеціалізована, інформаційно-смислова діяльність із вираження думки, мислення, свідомості

У контексті проблеми свідомості мова виконує дві важливі функції

1). Є виявом ідеального змісту свідомості. Кант виділяв три способи – слово, жест, інтонація. Отже, свідомість може реалізовуватися в трьох мовних формах

• вербальній (словесній)

• зображення

• музичній

2). Мова є специфічним буттям, що формує свідомість. Мова концентрує в собі ті смисли й значення, які віднаходить і стверджує в світі людина. Тому мова щодо свідомості є її безпосереднім оточенням, яке впливає на неї змістом, внутрішньою спрямованістю. У цьому аспекті важливе значення має національна мова, оскільки, за словами Гумбольта, різні мови не просто дають різні позначення одного й того ж предмета, а й його різне бачення.

Основні функції свідомості

• Інформативна (забезпечення людини інформацією про стан та процеси дійсності)

• Пізнавальна (отримання знань у вигляді предметних характеристик дійсності

• Творча (перетворення знань та інформації за допомогою мислення, інтуїції, уяви, фантазії

• Оціночна (визначення на основі ідеальних еталонів, норм, правил, ступеня значущості тих чи інших правил

• Цілепокладання(формування образу – результату діяльності

• Сенсотворча (формування життєвих сенсів через зіставлення реальності з ідеалами, цілями, еталонами

• Організаційно-вольова (зосередження духовних та фізичних сил у напрямі досягнення мети

• Контрольно-регулятивна (свідоме спостереження за дями людини та їх коригування

• Самовиховна (свідоме прагнення організувати життя людини згідно з вищими духовними цінностями