8. Особливості філософії Нового часу.

У 15-16 ст. починає зароджуватися нова філософська парадигма. яка приходить на зміну філософському світогляду. Головним стає знання про природу – природознавство, а у філософії – нова натурфілософія.

Філософська парадигма Нового часу, вважаючи саме природу (natura) істинною «світовою субстанцією», «справжнім буттям» створює сприятливі умови для існування філософського матеріалізму у власному розумінні цього слова. Термін «матеріалізм» виникає у 17 ст. Його вживає Роберт Бойль, який розуміє під цим терміном вчення про фізичний зміст речовин у природі. Лейбніц вводить цей термін у власний філософський вжиток для позначення точки зору протилежної ідеалізму.

17 століття часто називають століттям раціоналізму. Одним із перших філософів того часу був Френсіс Бекон. У своїй творчості він поєднує напівпоетичні ренесансні уявлення з характерними для Нового часу наполегливими пошуками методу. Раціоналізм мав коріння в економічній, технічній, науковій діяльності періоду.

Якщо основою духовності у Середньовіччі є християнське поняття Бога і «Я», то основою духовності у філософії Нового часу є перехід від Бога до «Я». У філософії Декарта «Я» (суб’єктивність) стає основним принципом і вихідним пунктом філософствування, у Паскаля – джерелом духовності.

Формування нової парадигми філософствування базується на кардинальних змінах у житті суспільства Західної Європи.

Соціально-економічні зміни:

Розлад феодальних відносин, зростання міжнародного виробництва, торгівлі, економічних і культурних зв язків між країнами, інтенсивний розвиток економічних буржуазних відносин.

Соціально-політичні зміни:

- буржуазна революція в Нідерландах (XVIст.-поч. XVIIст.)

- буржуазна революція в Англії (сер. XVIIст )

- становище і розвиток капітальних відносин;

- зміни в соціальній структурі суспільства;

- зміни в політичній системі суспільства.

Природно-наукові відкриття:

- механіка небесних і земних тіл;

- астрономія;

- теорія опору матеріалів;

- фізика: вивчення електричних і магнітних явищ;

- хімія.

Зміни в державній сфері суспільства:

- розвиток ідей гуманізму епохи Відродження;

- відмова від натурфілософії;

- формування нових світоглядних орієнтирів форм мислення.

У центрі природознавства цього часу знаходилась механіка небесних і земних мас. Вона набуває переважного розвитку і надала всьому природознавству механічного характеру.

Найбільш розповсюджений - експериментальний метод: дослідження прагнули роботи аналіз окремих явищ, процесів, фактів.

Домінуючою тенденцією у розвитку філософії XVII-XVIII ст. Став матеріалізм (XVII ст. Праці Р. Байля).

Оскільки наукова революція посідала певне місце у світогляді епохи Нового часу, то і у філософії на перший план виходять проблеми теорії пізнання.

2. Основні напрями гносеологічної орієнтації філософів:

- емпіризм визначає чуттєвий досвід джерелом знання і вважає, що зміст знання може бути представлений як опис цього досвіду або зведений до нього;

- раціоналізм визначає розум основного пізнання і поведінки людей;

- сенсуалізм визначає життєвість головною формою достовірного знання.

Методи дослідження:

- індукція - метод дослідження, який забезпечує можливість переходу від поодиноких фактів до загальних положень до узагальнення на основі даних досліду;

- від загального о одиничного, від накопиченого до теоретичного обгрунтованого матеріалу, до його більш послідовного вивчення.

Процес пізнання - діалектичний, суперечливий процес, який містить чуттєве, емпіричне та теоретичне пізнання і тому не можна абсолютизувати індукцію або дедукцію.