46. Громадський контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань.

Громадський контроль. Згідно зі ст.25 КВК України при виконавчих Комітетах міських (за винятком міст районного значення) рад, місцевих Держадміністраціях створюються спостережні комісії, їх основним завданням є організація громадського контролю за дотриманням прав і законних інтересів засуджених та осіб, звільнених від відбування пока­рання.

Задля цього спостережні комісії:

1) погоджують постанови і подання, які приймаються і вносяться установами виконання покарань, щодо:

зміни умов тримання засуджених у межах однієї кримінально-ви­конавчої установи закритого типу (далі - колонія) або у зв'язку з пере­веденням їх до колонії іншого рівня безпеки;

надання дозволу на проживання за межами полонії засудженим жінкам на час звільнення від роботи у зв'язку з вагітнісітю і пологами, а та­кож до досягнення дитиною трирічного віку та скасування цього дозволу;

2) на підставі інформації органів і установ виконання покарань ве­дуть облік осіб, умовно-достроково звільнених від відбування покаран­ня, організовують громадський контроль за поведінкою цих осіб за місцем їх роботи (навчання) і проживання протягом невідбутої части­ни покарання.

47. Визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії; направлення засудженого до позбавлення волі для відбування покарання; переміщення засуджених до позбавлення волі

Стаття 86. Визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії

Вид колонії, в якій засуджені до позбавлення волі відбувають покарання, визначається Державним департаментом України з питань виконання покарань, та Апеляційною комісію Державного департаменту України (у разі оскарження)

.З 2001 р. ця процедура здійснюється відповідними Регіональними комісіями, які створюються при кожному управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань в областях і здійснюють розподіл та направлення для відбування покарання осіб, Здійснення визначення виду установи виконання покарань, де повинен відбувати покарання засуджений до позбавлення волі ґрунтується на класифікації цих осіб

МетА КЛАСИФІКАЦІЇ: а) відокремити ув'язнених, яких в силу їх кримінального минулого або особистих якостей, доцільно ізолювати від інших, а також тих, хто може негативно вплинути на інших засуджених;

б) розмістити ув'язнених таким чином, щоб полегшити виправ­ний вплив та їх соціальну реадаптацію, враховуючи при цьому вимоги управління і безпеки

Первинна класифікація засуджених проводиться Державним департаментом України з питань виконання покарань -МЕТА: СТВОРЕННЯ ОПТИМАЛЬНИХ УМОВ ДЛЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПОКАРАННЯ

вторинна — безпосередньо адміністрацією виправних установ при розміщенні засуджених у тій чи іншій дільниці. – МЕТА СПРИЯННЯ ЗАСТОСУВАННЮ ЗАХОДІВ ВИХОВНОГО ВПЛИВУ.

, та Апеляційною комісію Державного департаменту України з питань виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі (далі — Апеляційна комісія), що утворюється в Державному департаменті України з питань виконання покарань (далі — Департамент).

Неправомірне, з точки зору громадянина, рішення Регіональної комісії може бути оскаржене до Апеляційної комісії, одним із завдань якої є розгляд заяв і скарг засуджених осіб, їх захисників, законних представників,.

Стаття 87. КВК Направлення засуджених до позбавлення волі для відбування покарання

Особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили. Протягом цього строку засуджений має право на короткострокове побачення з близькими родичами.

Адміністрації місця попереднього ув'язнення, звідки буде направлятися засуджений, потребується деякий час на підготовку відповідних документів, які є необхідними для відправки засудженого та забезпечення належних умов його слідування до місця відбування покарання.У випадках, коли відправлення засудженого до місця відбування покарання здійснити протягом встановленого в законі 10-денного строку неможливо, дане право може бути реалізоване протягом всього терміну тримання такого засудженого у слідчому ізоляторі.(короткострокове побачення з рідними)

Адміністрація слідчого ізолятора зобов'язана сповістити сім'ю засудженого про місце, де він буде відбувати покарання і його поштову адресу. Якщо цей обов'язок нею не виконаний — члени сім'ї вправі звернутися зі скаргою до відповідного територіального Управління, Державного департаменту України з питань виконан­ня покарань, прокурора або оскаржити дії адміністрації в суді.

Стаття 88. Переміщення засуджених до позбавлення волі

1. Засуджені направляються до місця відбування покарання і переміщуються в разі необхідності з одного місця відбування покарання в інше під вартою.

2. Переміщення засуджених під вартою здійснюється з додержанням правил тримання: чоловіки окремо від жінок; неповнолітні — від дорослих; підслідні, які притягуються до кримінальної відповідальності по одній справі, — окремо між собою; засуджені до довічного позбавлення волі — окремо від інших категорій. Хворі на активну форму туберкульозу легенів, психічнохворі — окремо між собою і окремо від здорових, у разі потреби за висновком лікаря — в супроводі медичного працівника.

5. Переміщення засуджених під вартою здійснюється за рахунок держави.

1. Засуджені направляються до місця відбування покарання і переміщуються в разі необхідності з одного місця до іншого підвартою. Дане перевезення являє собою планове автомобільне переміщення засуджених до позбавлення волі спеціальним транспортом до місць відбування покарання. Такі перевезення здійснюють відповідно до плану-графіка, що складається з урахуванням залізничних маршрутів та потреби у перевезенні в межах даної області,виходячи з наявної практики.

8. Не приймаються для переміщення засуджені:а) з неправильно оформленими документами;б) хворі ,інваліди,з ознаками вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів

Без медичних працівників, які супроводжують, не приймаються: жінки, які мають вагітність більше шести місяців або дітей віком до двох років, психічнохворі