- •1. Визначення поняття кримінології як науки. Співвідношення кримінології з іншими науками.
- •2. Предмет кримінології.
- •3. Функції та завдання кримінологічної науки.
- •4. Система та структура кримінологічних знань.
- •5. Поняття методології кримінологічної науки.
- •6. Методи та методики кримінологічних досліджень.
- •7. Природа та сутність злочинності.
- •8. Визначення поняття злочинності та її основних рис.
- •9. Кримінологічні показники злочинності та основні способи їх вимірювання.
- •10. Латентна злочинність: види, причини та способи виявлення.
- •11. Основні тенденції злочинності в Україні у сучасний період.
- •12. Поняття детермінації та детермінант. Детермінація та причинність у кримінології. Співвідношення детермінант злочинності та конкретного злочину.
- •13. Науково-теоретичні підходи до вивчення причинності у кримінології.
- •14. Класифікації детермінант злочинності.
- •15. Основні детермінанти злочинності в Україні у сучасний період.
- •16. Типологія (класифікація) особи злочинця та мотивація злочинної поведінки
- •17. Структура особи злочинця
- •18. Механізм злочинної поведінки: поняття, структура, види.
- •19. Зміст окремих ланок механізму злочинної поведінки.
- •20. Конкретна життєва ситуація: поняття, види та роль в механізмі злочинної поведінки.
- •21. Віктимна поведінка в механізмі злочинного прояву.
- •22. Поняття, мета, завдання та рівні попередження злочинів.
- •23. Організаційні та правові засади попередження злочинів.
- •24. Система попередження злочинів. Класифікація заходів попередження злочинів.
- •5) Медичні та психолого-педагогічні;
- •6) Технічні;
- •25. Суб’єкти попередження злочинів.
- •26. Поняття організованої злочинності, її основні ознаки.
- •27. Суспільна небезпечність організованої злочинності: економічний, політичний, соціальний та інші аспекти.
- •28. Причини організованої злочинності. Її зв’язок з тіньовою економікою.
- •29. Проблеми боротьби з організованою злочинністю.
- •30. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.
- •Особа неповнолітнього злочинця
- •31. Причини злочинності неповнолітніх. Загальносоціальні причини та умови
- •Фактори, пов'язані з близьким оточенням неповнолітніх:
- •32. Попередження злочинності неповнолітніх.
- •Етапи профілактики злочинності неповнолітніх
- •33. Кримінально-виконавче право та його предмет.
- •34. Принципи кримінально-виконавчого права.
- •35. Норми та джерела кримінально-виконавчого права.
- •36. Зміст і особливості кримінально-виконавчих правовідносин.
- •37. Наука та курс кримінального права.
- •38. Загальна характеристика кримінально-виконавчого законодавства України.
- •Конституція України
- •Міжнародні договори України
- •Квк від 11 липня 2003 року
- •Закони України
- •Підзаконні нпа: Укази Президента
- •Підзаконні нпа: Постанови кму
- •39. Поняття правового становища засуджених – основні права і обов’язки засуджених.
- •40. Загальна характеристика конституційних прав та обов’язків засуджених до позбавлення волі.
- •41. Право засуджених на особисту безпеку.
- •42. Поняття та завдання Державної кримінально-виконавчої служби України.
- •43. Види органів та установ виконання покарань.
- •44. Поняття контролю за діяльністю органів та установ виконання покарань.
- •45. Державний контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань (парламентський, відомчий та прокурорський нагляд).
- •46. Громадський контроль за діяльністю органів та установ виконання покарань.
- •47. Визначення засудженому до позбавлення волі виду колонії; направлення засудженого до позбавлення волі для відбування покарання; переміщення засуджених до позбавлення волі
- •48. Роздільне тримання засуджених у виправних та виховних колоніях.
- •49. Структурні дільниці виправних і виховних колоній
- •50. Поняття та основні вимоги режиму відбування покарання. (у виправних колоніях).
- •51. Праця засуджених до позбавлення волі. (особливості, принципи)
- •52. Оплата праці та відрахування із заробітку засуджених до позбавлення волі.
- •53. Соціально-виховна робота із засудженими до позбавлення волі. Стаття 123. Соціально-виховна робота із засудженими до позбавлення волі
7. Природа та сутність злочинності.
Говорячи про злочинність як історичне явище, необхідно визнати, що воно виникло на певному етапі розвитку суспільства, а отже, може на відповідному етапі зникнути (якщо зникнуть причини і умови, які породжують це явище). Змінність цього явища полягає в тому, що на різних етапах розвитку суспільства певні діяння визнавалися або як суспільно небезпечні, або як суспільно корисні. Природа злочинності соціальна. Злочини вчиняються членами суспільства і спрямовані проти встановлених в суспільстві порядків та відносин. Причинами і умовами злочинності виступають економічні, соціально-психологічні, організаційно-управлінські та інші процеси і явища, що носять соціальний характер, об’єктивний. Тому, якщо не змінити соціальних умов, які породжують злочинність, немає перспектив впливати на злочинність. Злочинність має правову характеристику. Коло суспільно небезпечних діянь, що складають злочинність, визначаються кримінальним законодавством. Тому включення або виключення з нього нових діянь впливає на всі показники злочинності. Злочинність − це сукупність злочинів, вчинених на певній території протягом певного часу, тому групи злочинів знаходяться у статистично вимірюваних і прогнозованих взаємозв’язках і взаємодіях. Загальні закономірності розвитку суспільства поширюються і на злочинність як соціальне явище. Разом з тим злочинності притаманний елемент стихійності, стійкості. В умовах зниження моральних вимог у суспільстві пошук сутності злочинності має бути перенесений у сферу людської поведінки, пов'язаної з моральними особливостями особистості та людського співжиття. Якщо злочини визначаються як діяння, вони є продуктом діяльності людини. З цього випливає, що злочинність не може характеризуватися без звернення до сутності особи «діяча» і особливостей його практичної діяльності. Сутність злочинності залежить від інституцій суспільства (крадіжки та дрібні пограбування здебільшого здійснюють люди з бідніших прошарків населення; привласнення чужих коштів та ухиляння від податків — це, як правило, прерогатива людей заможних)
8. Визначення поняття злочинності та її основних рис.
Основні риси злочинності
1.Злочинність - явище негативне, що завдає шкоди суспільству загалом, так і конкретним його членам зокрема.
2.Злочинність є соціальним явищем, наслідком причин й умов, що мають соціальний характер. Злочинність - це дзеркальне відбиття тих негативних суперечностей, що існують в нашому суспільстві. Вона соціальна тому, що складається з дій, скоєних людьми в суспільстві проти інтересів всього суспільства чи певної його частини.
3.Злочинність є історично мінливим явищем. Це означає, що вона з'явилася на визначеному етапі розвитку людства та разом із суспільними відносинами змінювались поняття злочинного та незлочинного.
4.Злочинність є перехідним явищем. Необхідно пам'ятати, що злочинність - це система, яка має свою внутрішню логіку розвитку, а тому революційна зміна одного суспільного ладу на інший не знищує її. Змінити психологію та поведінку людини раптово неможливо, для цього необхідний певний час. У такому аспекті злочинність завжди є перехідним явищем.
5.Злочинність має кримінально-правову характеристику Поняття злочину - базового елемента поняття "злочинність" - дає кримінальне право. Коло злочинів, що її складають, визначає кримінальне законодавство. Тож декриміналізація чи криміналізація тих або тих діянь впливає на всі її показники.
6.Злочинність - не статистична сукупність злочинів, а власне явище.
7.Злочинність — це не механічна сукупність, а цілісна су¬купність, система злочинів. Вона має визначені системні властивості, тобто стійкі взаємозалежності злочинів усередині цілісності та з іншими зовнішніми соціальними явищами.
8.Злочинності притаманна ознака самодетермінувального явища, тобто самовідтворення, що характерне для злочинності неповнолітніх, рецидивістів та ін.
9.Злочинність складається з конкретних злочинів, вчинених на певній території у відповідний період часу.
10.Злочинність має масовий характер. Стосовно злочин¬ності це означає, що вона проявляється не в окремих злочинах, а в постійно наявній (тій, що зростає чи зменшується) сукуп¬ності дій.
11.Злочинність характеризується стійкістю. Стійкість злочинності означає, що не можна чекати різких змін у її структурі за рівні короткі проміжки часу (місяць, квартал, рік). Такі порівняно масові явища не можуть змінюватися дуже швидко. Різкі коливання деяких показників швидше свідчать про недоліки обліку, ніж про реальні зміни в стані певного явища.
основними рисами злочинності слід вважати такі:
а) за генезисом злочинність — це соціальна категорія. Таке твердження випливає, по-перше, з того, що вона існує в людському суспільстві, є реальністю суспільного життя. По-друге, вона є однією з форм соціальної поведінки людей. По-третє, соціальною вона є і тому, що в ролі злочинців виступають члени суспільства, які посягають на різні суспільні відносини, що забезпечують нормальне функціонування суспільного організму. І, по-четверте, злочинність за всіх умов є соціальною за своїми причинами, а також за характером заходів боротьби з нею;
б) одна із властивостей злочинності полягає в її історичній мінливості. Вона являє собою конкретно-історичне явище. Її зміст і характер змінюються залежно від стану соціально-економічних умов життя людей, розвитку їх культури, суспільно-моральних і політичних переконань;
в) злочинність як соціальне явище водночас має правову, а точніше, кримінально-правову ознаку. Адже до обсягу злочинного включаються ті діяння, що порушують кримінально-правові норми. Поза кримінально-правовою оцінкою немає як злочинів, так і злочинності взагалі;
г) злочинність як масове соціальне явище має певну територіальну і часову поширеність.
Враховуючи аналіз перелічених ознак злочинності, сформулюємо таке її визначення:
злочинність — це відносно масове, історично мінливе соціальне явище, яке має певну територіальну і часову поширеність, являє собою цілісну, засновану на статистичних зако- номірностях систему одиничних суспільно небезпечних діянь, заборонених кримінальним законом.