35. Норми та джерела кримінально-виконавчого права.

Норми кримінально-виконавчого права являють собою правила поведінки, які містять заборони і дозвіл у сфері виконання пока рань. Норми кримінально-виконавчого права, встановлюючи права і обов'язки суб'єктів, які виконують і відбувають покарання, визнача ють службове становище відповідних посадових осіб і поведінку за суджених в їх повсякденному житті. Визначаючи зміст відбування покарання, вони передбачають його належне виконання і гаранту ють межі вимог стосовно засуджених. I. За формою вони поділяються на матеріальні та процесуаль  ні. Слід зазначити, що в кримінально-виконавчому праві немає чіт  кого поділу норм на матеріальні і процесуальні, як у кримінальному праві і цивільному праві. II. За соціальним призначенням: 1) регулятивні; 2) правоохо  ронні; 3) спеціальні. III. За характером встановленого правила норми криміналь  но-виконавчого права можуть бути зобов'язальні; заборонні; упов- новажувальні та заохочувальні. З точки зору структури норма кримінально-виконавчого права має, як і будь-яка інша норма, гіпотезу, диспозицію і санкцію. Гіпотеза норми кримінально-виконавчого права визначає межі її чинності (дії), тобто ті умови, за яких повинна діяти норма, і тих суб'єктів правовідносин, яких диспозиція наділяє певними правами і обов'язками. Диспозиція норми кримінально-виконавчого права встановлює права і обов'язки суб'єктів виправно-трудових відносин. Санкція норми кримінально-виконавчого права містить вказівки на ті правові наслідки, до яких вдаються за порушення вимог диспо зиції норми. У кримінально-виконавчому законодавстві майже немає норм, які мають усі три перераховані елементи. У текстах більшості норм кримінально-виконавчого законодавства майже неможливо знайти гіпотезу, вона, як правило, лише припускається; частина диспозиції іноді виноситься за межі нормативних актів, наприклад як додаток до них; санкції містяться в окремій нормі. Більше того, можуть бути норми, які взагалі не мають жодного з трьох елементів. Це норми, які формулюють загальні положення, завдання кримінально-вико навчого законодавства тощо.

У систему норм кримінально-виконавчого права входять норми, що містяться насамперед у КВК України, а також у різноманітних нормативних актах, які регулюють діяльність органів та установ виконання покарань і правовідносини, що виникають у сфері виконання покарань: Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань від 25 грудня 2003 р.; Закон України від 24 березня 1998 р. “Про державну виконавчу службу”; Закон України від 21 квітня 1999 р. “Про виконавче провадження”; Закон України від 1 листопада 1996 р. “Про застосування амністії в Україні”; Закон України від 23 червня 2005 р. “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, Положення про здійснення помилування від 19 липня 2005 р.; Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань, від 19 грудня 2003 р.; Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення для відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі від 16 грудня 2003 р.; Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних силах України від 5 квітня 1994 р.; Положення про дільницю слідчого ізолятора на території виправної колонії від 30 грудня 2003 р.;  Н А К А З Міністра оборони України від 16.12.2004 N 618  (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2004 р. за N 1675/10274 ) Про затвердження Інструкції про порядок і умови утримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців.