29. Проблеми боротьби з організованою злочинністю.

Окремо слід вказати на прорахунки в стратегії та тактиці боротьби з організованою злочинністю. По-перше, недооцінювався і практично не враховувався стан цієї злочинності, незадовільно аналізувалися результати боротьби з нею та не визначалися пріоритетні напрями протидії їй, не здійснювалося програмно-цільове планування та його належне ресурсне забезпечення. По-друге, оперативні підрозділи та слідчі апарати органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, використовували застарілі методи викриття й розслідування злочинів організованих угруповань, обліку та звітності щодо результатів своєї роботи. По-третє, на сьогоднішній день немає досконалої правової бази боротьби з цією злочинністю, у той час як кримінальна ситуація змінюється стрімкими темпами. По-четверте, повільно вживаються запобіжні заходи, спрямовані на усунення детермінант злочинності. По-п'яте, професійна підготовка співробітників правоохоронних органів не повною мірою відповідає вимогам часу, серед них збільшується кількість молодих фахівців, які не мають відповідного досвіду. Разом з тим, ватажки організованої злочинності проводять цілеспрямовану роботу щодо дискредитації правоохоронців, окремих з яких прагнуть залучити до своїх махінацій.

Аналіз таких зведень нарешті дозволить дійсно контролювати організовану злочинність в Україні. Нині в державі відсутня надійна система захисту працівників правоохоронних органів і свідків. Тому вирішення цієї проблеми є актуальною справою в боротьбі з організованою злочинністю. До більш конкретних недоліків у правоохоронній діяльності, що сприяють існуванню організованої злочинності, належать:

• неготовність деяких підрозділів і служб діяти в умовах суттєвої зміни кримінологічної ситуації, що відображає процеси консолідації, кооперування і професіоналізації кримінального світу;

• недостатньо цілеспрямований пошук осіб — можливих учасників організованого злочинного угруповання, в тому числі у місцях виконання покарань;

• слабка оперативна робота з контролю за діяльністю лідерів злочинних угруповань, недосконалі тактичні прийоми документування їх діяльності;

• недостатнє технічне забезпечення правоохоронних органів, а також випадки зради з боку окремих правоохоронців.

30. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.

Злочинність неповнолітніх є самостійною кримінологічною проблемою, оскільки відрізняється від злочинності дорослих, що зумовлюється віком злочинців, який знаменує соціально- психологічні особливості цієї категорії і їх статус у суспільстві.

Вік неповнолітніх злочинців зумовлений правовими чинниками — від 14 років (вік, з якого починається кримінальна відповідальність практично за всі діяння, які реально вчиняють неповнолітні) до 18 р.

Рівень злочинності неповнолітніх зростав до 1995 р. включно, після чого почав поступово знижуватися за абсолютними показниками Темп її приросту загалом відставав від темпу приросту дорослої злочинності.

Значна частка злочинів неповнолітніх розглядається дорослими як прояв вікової незрілості, бешкетництва. Тож про багато з них не повідомляється правоохоронним органам, що призводить до збільшення їх латентності, тому реальнішим є облік тяжких насильницьких і насильницько-корисливих злочинів, які скоюють неповнолітні (вбивства, тілесні ушкодження, зґвалтування, хуліганства, крадіжки, грабежі, розбійні напади). Таких серед урахованих статистикою понад 50 %.

80 % злочинів неповнолітні вчиняють поблизу місця проживання, навчання чи роботи.

Групова злочинність неповнолітніх становить 60-70 %;

Міська злочинність неповнолітніх співвідноситься до сільської — у пропорції 3:1

Певна частина злочинів скоюється у стані алкогольного сп’яніння.

Для СТРУКТУРИ злочинності неповнолітніх характерні такі риси:

• частка тяжких насильницьких та корисливо-насильницьких злочинів неповнолітніх порівняно стабільна;

• у структурі злочинності неповнолітніх переважають крадіжки, грабежі, хуліганства ;

• зростає поширеність організованих форм злочинної діяльності.

До негативних ТЕНДЕНЦІЙ розвитку злочинності неповнолітніх належать:

• організованість злочинності неповнолітніх (з одного боку, за прикладом дорослої, з другого, за допомогою дорослої);

• збільшення темпів зростання злочинності неповнолітніх;

• зростання питомої ваги злочинності неповнолітніх у структурі загальної злочинності;

• збільшення злочинів, пов'язаних з наркотиками;

• зростання технічної оснащеності неповнолітніх злочинців.

• серед злочинів збільшується кількість таких, що потребують “кваліфікації” - квартирні крадіжки, викрадення авто- та мототранспорту

• злочинність неповнолітніх має тенденцію до “омолодження

• дедалі більшою мірою злочинність неповнолітніх орієн¬тується на корисливу злочинність

• зниження порогу мотивації при скоєнні злочинів — вчинення вбивств, нанесення тяжких тілесних ушкоджень через невагомий привід, а то й взагалі без приводу, виключна жорстокість окремих злочинів, цинізм;

• поява “нетрадиційних” злочинів (ритуальних вбивств, самозахоплень, вандалізму тощо);