23. Організаційні та правові засади попередження злочинів.

Термін «організація» має декілька значень. Одне з них – впорядкування, приведення чого-небудь в порядок. У цьому значенні цей термін майже повністю співпадає з терміном «управління», у зв’язку з чим багато авторів використовують їх як рівнозначні, виходячи з того, що управління, управлінський вплив завжди носить організаційний характер. У такому значенні «організація»використовується у тексті цієї роботи.

Організація як діяльність із впорядкування включає у себе низку функцій, які у різних сферах життєдіяльності за своїм характером та кількістю можуть не співпадати. Організація боротьби зі злочинністю включає: аналіз злочинності, визначення цілей та пріоритетних задач, планування заходів по боротьбі зі злочинністю, координацію та оцінку ефективності.

Поруч з поняттям «мета» у сфері боротьби зі злочинністю необхідно використовувати поняття «задача», під якою розуміється те, що треба зробити для досягнення мети. В межах однієї мети може бути сформульовано декілька задач. Наприклад, для скорочення в регіоні рецидивної злочинності (мета) необхідно вирішити декілька задач:

а) покращити роботу з надання допомоги у соціальній адаптації особам, які звільнилися із місць позбавлення волі;

б) активізувати виховну роботу із раніш судимими особами у місцях проживання й трудових колективах;

в) посилити попереджувальний вплив гласного адміністративного нагляду за особами, звільненими з місця позбавлення волі.

Особлива роль в організації боротьби зі злочинністю належить плануванню заходів, спрямованих на стримування злочинів, послаблення й нейтралізацію факторів, що їх обумовлюють. План є дієвим засобом управління, тому що він дозволяє: а) зосередити зусилля учасників боротьби зі злочинністю на вирішенні пріоритетних задач; б) забезпечити ефективне використання людських, матеріальних та інших ресурсів; в) скоординувати роботу структурних підрозділів усередині одного правоохоронного органу та забезпечити взаємодію різних органів; г) забезпечити необхідні умови для здійснення контролю і самоконтролю у сфері боротьби зі злочинністю.

Найбільш значним досвідом планування боротьби зі злочинністю в Україні є, на мій погляд, «державна програма боротьби зі злочинністю», затверджена 25 червня 1993 р. Верховною Радою України. І хоча практична реалізація даної Програми з різних причин не була такою ж успішною, сам факт її розробки заслуговує на позитивну оцінку, тим більше, що це був перший такий досвід у нашій країні, маючи на увазі не лише Україну, але й колишній СРСР. Програма складалася з преамбули і 7 розділів, які містили більше 120 заходів правового, організаційного, економічного, соціального і іншого характеру. Комплексний характер Програми виявляється також у тому, що у боротьбі зі злочинністю вона об’єднує зусилля різних міністерств, відомств та установ.

Важливе значення у розглянутому аспекті мають програми боротьби зі злочинністю, затверджені Президентом України, які, як свідчить практика, можуть бути предметно-цільовими та загальними.

Зараз в Україні діє «Державна програми профілактики правопорушень на період до 2015 року». Метою цієї програми є забезпечення активної наступальної протидії злочинності і послаблення темпів її зростання на основі чітко окресленого пріоритету послідовного нарощування зусиль держави та суспільства, вдосконалення законодавства, організації засобів та методів попередження й розкриття злочинів.

У тісному зв’язку із загальнодержавним та регіональним плануванням знаходиться так зване відомче планування боротьби зі злочинністю. Мова йде про складання планів роботи з боротьби зі злочинністю й іншими правопорушеннями у сфері діяльності правоохоронних органів. Даний зв’язок виражається перш за все у тому, що ті заходи загальнодержавних та регіональних програм, в реалізації яких беруть участь правоохоронні органи, повинні віддзеркалюватись у відомчих планах роботи. При цьому формулюватись ці заходи у відомчих планах повинні таким чином, щоб діяльність відповідних органів з їх виконання не виходила за рамки їх компетенції. Змішування компетенції при розробці й реалізації спільних заходів з боротьби зі злочинністю не припустиме.

Важливу роль в організації боротьби зі злочинністю відіграє координація. У юридичній літературі термін «координація»використовується тоді, коли мова йде про спільну та взаємоузгоджену діяльність різних органів та відомств, які беруть участь у боротьбі зі злочинами та іншими правопорушеннями. Значення координації дій правоохоронних органів полягає в тому, що вона дозволяє об’єднати їх зусилля у боротьбі зі злочинністю і на цій основі досягти більших результатів з меншими витратами часу й сил. Координація сприяє створенню єдиного фронту боротьби зі злочинами, що є необхідною передумовою успіху в цій справі.

Розрізняється адміністративно-територіальна та відомчо-галузева координація дій суб’єктів боротьби зі злочинністю.

Поняттям «адміністративно-територіальна координація» охоплюються: узгоджені дії суб’єктів боротьби зі злочинністю у масштабі всієї країни; спільні дії учасників боротьби зі злочинністю на рівні областей; спільні дії суб’єктів боротьби зі злочинністю на рівні району (міста).

Поняттям «відомчо-галузева координація» охоплюються: спільні або узгоджені дії правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю, узгоджені дії суб’єктів попередження правопорушень серед неповнолітніх; узгоджені дії державних органів та громадських організацій з попередження рецидивної злочинності; узгоджені дії контролюючих органів з попередження розкрадань державної власності.