19. Зміст окремих ланок механізму злочинної поведінки.

Під механізмом злочинної  поведінки мається на увазі зв'язок і взаємодію зовнішніх чинників об'єктивної дійсності і внутрішніх, психічних процесів, станів, що детермінують рішення вчинити злочин, що спрямовують  і контролюють його виконання.

У кримінологічної літературі поняття механізму злочинної  поведінки розкрито ще недостатньо. Відзначено, що механізм злочинної  поведінки являє собою динамічне  явище, певний взаємодією складових  його елементів. У самому загальному вигляді він характеризується як "переробка особистістю" впливів  зовнішнього середовища на основі соціальної та генетичної інформації, формування ставлення до діяльності та діяльність, яка визначається психологічними процесами  і заборони кримінальним законом. Як видно, елементи механізму злочинної  поведінки - це психічні процеси і  стани, що розглядаються не в статистиці, а в динаміці, і то не ізольовано, а у взаємодії з факторами  зовнішнього середовища, що детермінують це поведінка.

Зі сказаного також  випливає, що слід розрізняти кримінально-правове  поняття злочину і криміналістичне  поняття злочинної поведінки.

Злочин в кримінально-правовій системі визначено в законі. Воно полягає в зовнішньо вираженому акті людини - дії або бездіяльності, що здійснює як об'єктивну, так і  суб'єктивну сторону відповідного складу. Це - суспільно небезпечне, винна  і діяння, ознаки якого чітко передбачені  в кримінальному законі.

Злочинна поведінка - поняття  більш широке. При вивченні злочинної  поведінки цікаво не тільки зовнішнє суспільно небезпечне і протиправне  діяння, але і його витоки: виникнення мотивів, постановка цілей, вибір засобів, прийняття суб'єктом майбутнього  злочину різних рішень і т.д. Зміст  даного терміну - кримінологічне. Це означає, що зазначене поняття використовується не для визначення підстав відповідальності за скоєне, а головним чином для  розкриття причин індивідуального  злочинного акту.

Ніякий зовнішній акт  здійснення свідомого вчинку, у тому числі злочину, не відбувається спонтанно, він майже завжди підготовлений  більш-менш тривалим періодом формування мотивів, планування та прийняття рішення  про його здійсненні. Йому передує  ряд етапів психічної діяльності суб'єкта, які поступово формують спрямованість вчинку на його фактичне виконання. Злочинна поведінка людини є процесом, який розгортається як в просторі, так і в часі і  включає не тільки самі дії, що змінюють зовнішнє середовище, але їм передували психологічні явища і процеси, які  визначають генезис протиправного  вчинку.

Як відомо, злочини за своїм  суб'єктивним властивостями діляться на навмисні та необережні. У свою чергу, серед умисних злочинів виділяються  вчинені в стані афекту. Механізм злочинної поведінки у всіх цих  випадках має свою специфіку. Найбільш повно і розгорнуто він виступає в групі так званих навмисне злочинах, тих, за які свідомо планувалося  суб'єктом ще до настання ситуації, в якій здійснилося його злочинний  намір.

Механізм навмисного злочину, як найбільш повний, включає три  основних ланки:

1. мотивація злочину; 

2. планування злочинних  дій; 

3. виконання злочину і  настання суспільно небезпечних  наслідків; 

У першу ланку входять  потреби особистості, її плани, інтереси, які у взаємодії із системою ціннісних  орієнтацій особистості породжують мотиви злочинної поведінки.

У другій ланці механізму  злочинної поведінки мотивація  вже Конкретизується в план протиправного  вчинку. Суб'єкт визначає безпосередні об'єкти своїх дій, а також кошти, місце і час вчинення злочину, приймаючи відповідні рішення.

Третя ланка - безпосереднє вчинення злочину. Воно охоплює як злочинні дії (бездіяльність) суб'єкта, так і настання злочинного результату. По суті справи тут злочинна поведінка збігається із злочином як зовнішнім актом суспільно  небезпечного та протиправної поведінки.

У всіх цих ланках поведінки  суб'єктивне взаємодіє з об'єктивним, особистість - із соціальним середовищем.

Власне, ще до формування першої ланки механізму злочинної поведінки - мотивації у взаємодії особистості  і зовнішнього середовища можна  в ряді випадків угледіти передумови майбутнього антигромадського вчинку. Як говорилося вище, антигромадської  мотивації часто передує несприятливий  з соціальної точки зору формування людської особистості. Ті потреби, соціальні  установки, ціннісні орієнтації, які  склалися в особи, у вирішальній  мірі визначають її подальшу поведінку  в різних життєвих ситуаціях. Це відноситься  і до злочинної поведінки.

Механізм злочинної поведінки  містить по формі психологічні елементи - процеси і стани, і механізм правомірного вчинку, але наповнені іншим соціальним змістом. У них, як і при вчиненні суспільно корисних дій, відбивається зовнішнє середовище, в якій діє  людина, але це відображення, як правило, дефектні. Механізм злочину, функціонуючи у розгорнутому або згорнутому (стислому) вигляді, включає різні емоційні стани, реалізує волю і свідомість суб'єкта, однак і емоції, і воля, і свідомість злочинця спрямовані на досягнення антигромадських  цілей, і їх зміст суперечить об'єктивним закономірностям соціального розвитку.

Аналіз механізму злочинної  поведінки показує, що поведінка  стає антигромадською і протиправною не в одній якійсь точці причинного ланцюга, що веде до злочинного акту. Тут  доречно відзначити дві обставини: по-перше, як правило, ці заходи є засобом  характер вчинку складається поступово, починаючи з незначних відхилень  від соціально схвалюваних норм, по-друге, "критична точка" розвитку, після якої поведінка явно набуває  антигромадську спрямованість, може бути розташована в самих різних місцях причинного ланцюжка, що утворює це поведінка.