- •Алфавіт мови включає в себе:
- •Лексеми мови. Під лексемами розуміють елементарні конструктивні елементи програми, які є неподільними:
- •Оголошення підпрограм: функцій та процедур. Структурне програмування передбачає побудову програм, яка фактично буде послідовністю звертань до підпрограм.
- •Оператор присвоєння присвоює змінній значення виразу, в якості якого може використовуватися і константа, і змінна, і результат обрахування функції, і група операцій. Оператор має вигляд:
- •Складений оператор. Якщо потрібно деяку групу команд інтерпретувати, їх як одну команду, тобто об’єднати їх в певному контексті, то використовують складені оператори.
- •Оператори вводу-виводу. В мові програмування Turbo Pascal ввід-вивід здійснюється насправді не операторами, а стандартними
- •Оператор розгалуження. В ряді випадків алгоритм розв’язку задачі передбачає розгалуження, тобто можливість виконання декількох різних дій в залежності від значення певної логічної умови.
- •Оператори циклу.
- •Програма знаходження суми чисел 1..10.
- •Програма друкування символів ‘a’..’z’.
- •Програма побудови таблиці істинності для and.
- •Скалярні / прості / стандартні типи даних:
- •Скалярні типи користувача:
- •Наприклад
- •4.Структурокані типи даних:
- •1 Діапазон – одновимірний масив;
- •2 Діапазони – двовимірний ( таблиці, матриці);
- •Наприклад
- •5.Комбіновані структури даних.
- •Варіантна частина у записі може бути лише одна і лише в кінці. Службове слово end є спільним для конструкції record і варіантної частини.
- •Приклади задач з масивами
- •Знайти середнє арифметичне додатніх і від’ємних елементів масиву цілих чисел.
- •Стандартні підпрограми обробки рядків
- •Операції над множинами
- •1. Процедури являють собою дію, тому їх можна використовувати в якості окремого оператора в розділі операторів програми.
- •2. Функції являють собою значення певного типу, крім цього вони можуть використовувати деяку дію, але значення їх є головним. Тому функції використовують як окремі оператори у виразах.
- •Параметри-змінні
- •Без типові параметри
- •Наявність умови зупинки, при якій деякому параметру рекурсії передається деяке значення рекурсії.
- •Чітко визначений алгоритм, при обчисленні кожного вищого рівня рекурсії через попередній рівень.
- •Типізовані.
- •Текстові.
- •Безтипові.
- •Процедура зв’язування певної файлової змінної із конкретним файлом на диску
- •Процедура відкриття файлу для читання
- •Процедура відкривання файлу для запису
- •Процедура закривання файлу
- •Процедура примусового очищення внутрішнього буфера обміну
- •Розглянуті раніше встановлюючи та завершальні підпрограми
- •Процедура читання
- •Процедура запису у файл
- •Функція визначення розміру файла у записі
- •Процедура відсікання хвостової частини файлу
- •Процедура читання з текстового файлу
- •Процедура запису
- •1. Процедура для перейменування файлів
- •2. Процедура видалення файлу
- •Xxxx0 адреса
- •35 Квартира з номером 34 у 13 будинку з номером 12.
- •Файли розміщуються в зовнішній пам'яті, а динамічні структури в оперативній.
- •Типізовані файли фактично є файлами прямого доступу, що означає довільний доступ до елементів. В динамічних структурах доступ до елементів виключно послідовний.
- •Здійснюватиметься рух по дереву до крайнього лівого елемента (найменшого).
- •Це значення друкується.
- •Робиться один крок вправо і послідовність 1-3 повторюється відносно нової поточної вершини.
- •Заголовок.
- •Інтерфейс на частина.
- •Розділ реалізації. В реалізації описуються всі компоненти мови, які мають бути невидимі зовні.
- •Процедури управління виконанням програм
- •Функції перетворення типів
- •Процедури і функції для змінних порядкового типу
- •Математичні функції
- •Процедури та функції роботи з рядками
- •Процедури та функції управління динамічною пам’яттю
- •Функції роботи з вказівниками і адресні функції
- •Процедури вводу-виводу і роботи з файлами і каталогами
- •Інші процедури і функції
- •Змінні та константи модуля
- •Змінні модуля crt
- •Процедури і функції модуля crt
- •Перепризначення файлів вводу-виводу
- •Процедури роботи з екраном
- •Процедури і функції управління курсором
- •Процедури роботи з рядками
- •Функції допиту клавіатури
- •Процедури управління кольором
- •Процедури управління вбудованим динаміком і таймером
- •Використання клавіш редагування рядків
- •Використання командних символі
- •Типи драйверів
- •Типи шрифтів
- •Ініціалізація графіки класифікація типів драйверів і відео режимів
- •Ініціалізація і завершення відеорежиму
- •Обробка помилок ініціалізації
- •Процедури роботи з відеорежимами
- •Переключення між текстовим і графічним режимами
- •Побудова зображень на екрані система координат
- •Управління поточним вказівником
- •Графічні вікна
- •Відображення точки на екрані
- •Відображення відрізків прямих ліній
- •Побудова прямокутників
- •Побудова многокутників
- •Побудова дуг, еліпсів і кіл
- •Робота з текстом
- •Відображення рядків
- •Відображення числової інформації
- •Управління параметрами зображення встановлення кольору
- •Встановлення палітри
- •Функції управління операційним середовищем
- •Процедури управління процесами
- •Процедури обслуговування переривань
- •Програми, резидентні в пам'яті
- •Процедури роботи з датою і часом
- •Процедури і функції перевірки стану диску
- •Процедури і функції роботи з файлами
- •Інші процедури і функції
- •Поля даних оголошуються на початку, а методи після них.
- •При оголошенні методів у структурі задаються лише заголовок відповідної підпрограми (подібно до інтерфейсу в модулях).
- •Окремі методи можуть використовувати інші методи цього ж об’єкта, тому вони повинні бути оголошенні в певному порядку.
- •Ini; {ініціалізація графіки}
- •Віртуальним варто оголошувати лише той метод, який:
- •Постановки задачі;
- •Наявними програмними ресурсами;
- •Вимогами по швидкодії, використанням ресурсів еом.
Скалярні типи користувача:
а) Перелічувальний тип
Pascal дозволяє будувати скалярні типи даних довільної природи шляхом оголошення повної сукупності його елементів. При цьому перелічення значень здійснюється через розділював кому і обмежується дужками, значення задаються у вигляді певних зображень, згідно з правилом побудови ідентифікаторів мови.
Наприклад
Type rainbow = ( read, orange, yellow, green, blue, dark blue, magenta);
Порядок перелічення значень і визначає порядок зростання, тобто лівіші значення менші ніж правіші.
Величини перелічувального типу зберігаються однобайтових значень, які відповідають порядку перечислювання їх. Першому значенню відповідає 0.
Кількість елементів перелічувального типу не перевищує 256.
При обробці даних перелічувального типу можна користуватися як значеннями, що задані при оголошені типу, так і відповідними байтовими числами. Другий випадок використовується для реалізації вводу та виводу даних цього типу. Це пов’язано з тим, що стандартні процедури вводу-виводу не допускають використання в якості параметрів вводу-виводу величини перелічувального типу. Це можна здійснити за допомогою механізму перетворення типів даних. А саме: вводиться байтове числове значення, що відповідає деякому із перелічених значень і через ідентифікатори перелічувального типу здійснює присвоєння цього значення.
Наприклад
Var x:rainbow; i:byte;
…
readln (i);
x:=rainbow(i)
б) Інтервальний тип
В ряді випадків в задачі виконуються дії не над всім діапазоном значень деякого типу, а лише над вузькою його частиною. Тому зручно звужувати базовий тип до необхідного інтервалу. Таким чином будується скалярний тип користувача – інтервальний.
Оголошується такий тип з заданням значень інтервалу на основі деякого базового типу.
TYPE <ім'я типу> =<константа1..константа2> ;
Наприклад
Type s = 0..9; g = -32768..-1; b = ‘A’..’Z’;
Компілятор сам визначає базовий тип, на основі якого будується інтервальний. Із декількох можливих береться менший за розміром. Інтервальний тип можна будувати на основі перелічування.
Над величинами інтервального типу можна виконувати всі ті ж операції, що й на базових величинах.
Інтервальний тип не можна будувати на основі дійсного, оскільки цей скалярний тип не відноситься до порядкових (дискретних) типів.
Порядкові типи даних:
Із шести розглянутих скалярних типів п’ять мають такі спільні властивості:
Кількість елементів типу є фіксована і визначена наперед.
Всі значення впорядковані за зростанням.
За їх природою між двома сусідніми немає жодного проміжного.
Ці властивості характеризують так звані порядкові або дискретні типи – цілі числа, символи, логічні ( булеві) величини, перелічувальні, інтервальні типи.
Ці типи можуть використовуватися в якості індексів при побудові структурованих типів даних (масивів). Поряд з основними операціями, що стосуються цих типів (логічні, перетворення типів) до дискретних типів застосовують ще дві операції:
Інкрементація.
Декрементація.
Операція 1 позначається INC. Реалізується стандартною функцією inc і збільшує значення аргументу на 1 одиницю відповідного типу.
Операція 2 – DEC. Реалізується стандартною функцією dec і зменшує значення аргументу на 1 одиницю відповідного типу.
Якщо для цих операцій використовувати 2 аргументи, то другий може задавати кількість одиниць відповідного типу, на яку збільшується або зменшується значення аргументу. Якщо 2-й параметр відсутній, то по замовчуванню вважається крок 1.