8

ТЕМА № 3

Поезія т. Шевченка періоду “Трьох літ”

Навчальна мета: окреслити названий період як вершинний у творчості Т. Шевченка; означити подальший розвиток естетичних поглядів письменника, вдосконалення мистецької майстерності; окремо виділити аспект участі Т. Шевченка у Кирило-Мефодіївському братстві як вирішальний для долі поета.

ПЛАН

1. Біографічна довідка.

2. Лірика періоду. Рукописний альбом “Три літа”.

3. Цикл “Давидові псалми”. Особливості обробки біблійних текстів.

4. Історіософська поема “Великий льох”.

5. Поема “Кавказ” як політична сатира.

6. Соціально-побутові поеми цього періоду (“Сова”, “Наймичка”).

7. Твори з історичною тематикою (“Єретик”, “Холодний Яр”, “Сліпий” (“Невольник”)).

8. Послання “І мертвим, і живим...” як маніфест національної свідомості.

КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ: послання, романтичний історизм, медитація, сарказм, містерія, гротеск, есхатологія, ретроспекція, переспів, обробка, псалми.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Історія української літератури ХІХ століття / За ред. М.Т. Яценка. – К.: Либідь, 1996. – Кн. 2. – 384 с.

2. Дзюба І.М. У всякого своя доля (Епізод із стосунків Шевченка зі слов’янофілами): Літ.-критичн. нарис. – К.: Рад. письменник, 1989. – 371 с.

3. Коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка. – К.: Рад. письменник, 1990. – 272 с.

4. Пахаренко В. “Великий льох”: національна ідея, історіософія, метафізичний контекст // Слово і час. – 2001. – №3. – С.16-23.

5. Домашовець В. Псалми Давидові в поетичних творах Т. Шевченка // Дивослово. – 1997. – № 3. – С. 9-12.

6. Заславський І. Шевченків “Кавказ” як художній феномен // Дивослово. – 2000. – № 2. – С. .

Питання для самостійного вивчення

1. Новаторство у жанрі балади (“Лілея”, “Русалка”).

2. Сатирично-філософська поема “Сон (У всякого своя доля…)”. Особливості поетики.

На початку лютого 1844 року Ш. виїхав до Петербургу. Почався новий період у творчості поета – “Три літа”. 1844 року видає альбомом офортів “Живописная Украина”. У березні 1845 року завершилось навчання Шевченка в Академії мистецтв, Рада Академії надала йому звання “некласного художника”.

23 березня 1845 р. Шевченко знову виїздить в Україну з метою продовжити роботу над серією офортів. Відвідує історичні місця, пов’язані з козаччиною. Багато працює. Бере участь у археографічній комісії на посаді художника, замальовує історичні пам’ятки. На початку квітня 1846 року Ш. прибуває до Києва. У цей час він знайомиться з членами Кирило-Мефодіївського товариства та стає його членом. Починається діяльність поета у складі цього товариства. У 1845-1846 роках Ш. відвідує Волинську губернію за відрядженням комісії, і у жовтні, повертаючись до Києва, відвідав Житомир. 28 лютого 1847 року провокатор Петров заявив у ІІІ відділ про існування таємного політичного товариства. 3 березня Шевченка звільнили з числа співробітників археографічної комісії. 5 квітня при в’їзді в Київ на весілля Костомарова Шевченко був заарештований.

Ключовою й визначальною для долі Т. Шевченка подією періоду є його участь у Кирило-Мефодіївському товаристві.

К ирило-Мефодіївське товариство – таємна політична антикріпосницька й антицаристська організація, утворена в грудні 1845 – січні 1846 років у Києві. Засновниками К.-М. т. були М. Гулак, М. Костомаров і В. Білозерський, воно об’єднало демократично настроєну інтелігенцію (за даними слідства, 12 осіб). У квітні 1846 року до товариства вступив Т. Шевченко. Програмні положення К.-М. т. викладено в “Книгах буття українського народу”, “Статуті Слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія” та інших документах. Основним своїм завданням члени товариства вважали повалення самодержавства, ліквідацію кріпацтва, об’єднання слов’янських народів у федеративну парламентську республіку. Т. Шевченко поділяв ці погляди кирило-мефодіївців. Свої думки в питанні свободи і єдності слов’янських народів поет виклав у ряді творів, зокрема в поемі “Єретик”. К.-М. т. проіснувало 14 місяців. Викрите за доносом провокатора товариство було розгромлене в березні-квітні 1847 року. Членів організації було покарано ув’язненням і засланням у віддалені губернії. Найтяжче покарано Т. Шевченка. Витяг з вироку: “Художника Шевченко за сочинение возмутительных и в высшей степени дерзких стихотворений, как одаренного крепким телосложением, определить рядовым в Оренбургский отдельный корпус, с правом выслуги, поручив начальству иметь строжайшее наблюдение, дабы от него, ни под каким видом, не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений”. До вироку Микола І власноруч дописав: “Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать”.

“Три літа” – рукописна збірка Шевченкових творів 1843-45 років. До збірки переписано начисто усі завершені поезії періоду. Назву альбома Ш. взяв з однойменного вірша “Три літа” (22. ХІІ. 1945), у якому він осмислив свою творчість 1843-45 років. Альбом потрапив до рук поліції і разом з “Кобзарем” став підставою для суворого покарання поета. Традиційно за назвою рукописного альбому означують другий період у творчості поета. Епіграф до альбому з книги пророка Ієремії.

У ліриці цього періоду переважає громадянська тематика. Більшість творів написані під безпосереднім враженням від подорожі Україною. Це поезії “Три літа”, “Чигрине, Чигрине…”, “Чого мені тяжко…”, “Минають дні, минають ночі…”.

“Три літа”

програмний вірш періоду. Це вірш-епілог. Поет підводить підсумки свого духовного життя за останні “три літа”, говорить про зміни, які сталися у його світогляді. Він говорить про тяжкий шлях прозріння, про прощання з юнацькими ілюзіями. Поезія має форму ліричної сповіді. Елементи сарказму засвідчують вияв сатиричного таланту Ш. Вірш завершує сатирична алегорія – образ Нового року у вигляді жебрака з торбиною, у якій черговий указ Миколи І. Центральним мотивом твору є мотив самотності серед людей, які не розуміють поривань ліричного героя. Постає образ зрадженої любові.

У громадянській ліриці з’являється образ поета-юродивого, який усе знає, розуміє і оплакує руїну-Україну, але якого люди не чують. Доля нації – провідна тема періоду. Будучи постійно перейнятий проблематикою і спрямуванням української історії, Ш. тим самим до певної міри обмежував універсальність своєї поезії. Національна свобода була для нього підмурком загальнолюдської свободи. Сьогодні цей постулат для західного світу не є актуальним. Але в час Ш. і зараз – це було і є проблемою національного виживання. До того ж затятий Ш. патріотизм поєднано з уболіваннями за справедливість і милосердя загальнолюдського значення. Ш. націоналізм виходив із загальнолюдських ліберальних ідеалів. Ш. покладається на власне слово, яке може пробудити націю.